Грудень 2012

«Коли хобі дорівнює роботі – то є велике щастя» інтерв’ю з Андрієм Кузьменко лідером гурту «Скрябін»

Коли ми слухаємо музику, чи замислюємося над тим, що нас більше зачіпає: голос, мелодія чи історія, покладена в основу пісні?  За допомогою музики можна передати емоції, які так важко описати, а інколи й зрозуміти. Сьогодні  наш гість – фронтмен гурту «Скрябін» Андрій Кузьменко, відомий співак та композитор, який майстерно передає прості слова,«поскладані в риму, під нехитру мелодію».

41 коментарів

Віктор Іщенко, роздуми про головне «Щастя – всередині тебе». Природа щастя невідома. Але ми відчуваємо: воно з поруч…

Ще від давніх часів людство замислювалось, що таке щастя, яка його природа, як його досягти. Чи є воно на землі, чи знаходиться у якомусь певному місці, чи, можливо, воно є тільки на небі, у тридев’ятому царстві, чи можна досягти його ще за життя, чи воно дається людині, як нагорода за земні страждання після смерті. Питання «щастя» є, фактично,  центральною проблемою усіх релігій. Так, у християнстві вважається, що блаженними, а відтак щасливими, є люди, які перебувають з Господом, стійкі та незламні у своїй вірі та молитві. «Блаженний, кому допомагає Господь» - сказано у 145 Псалмі у Біблії.

2 коментарів

Лілія Шутяк, рецензія «Таємниці сестер Ноттінгем» (на еротичний трилер «Чорна Шкіра»). Ще дещо про тих, кому пасує чорне вбрання.

За визначенням автора еротичного трилера, Елізабет Енгстром, «хороша історія – це суміш цікавих характерів, складної проблеми і нездоланного оточення». Яскравим втіленням усіх цих моментів є її твір «Чорна шкіра» (Black Leather, 2003), який нещодавно був перекладений українською і надрукований у «Дніпрі» в кількох подачах. В основі твору – таємнича історія життя двох сестер Ноттінгем – Синтії та Ірен.

3 коментарів

Єлизавета Полич, шкіц «У новорічному ритмі». В передчутті грандіозного свята

149 коментарів

Олена Водоватова, комедійна лавсторі «Прощання». Що спільного між коханням, таксами і борщем? Щось таки є…

Закохані розходяться. Розходяться. Розходяться… Але на заваді сумній події стають звичайні сусіди та незвичайні обставини.

0 коментарів

Надія Мартинюк, шкіц «На думці лише Неділя». Кожен знає дні тижня. Але не з цього боку.

Понеділок, Вівторок, Середа, Четвер, П’ятниця, Субота та Неділя – як живі. А може , вони живіші за нас?!

34 коментарів

Ельвіра Молдован, шкіц «Новорічний корпоратив: свято без наслідків». Офісним трударям – присвячується.

Прочитати. Занотувати. Вивчити на пам’ять. Поділитися з колегами і вдосталь посміятися – над собою. 

254 коментарів

Василь Тибель, містична гумореска «Зимові химери». Екологічно-фантастична страшилка. Тільки для дорослих!

Чудова зимова погода, гарне частування, чудовий  настрій. А з-під криги на щасливця полює ВОНО. Буде. Страшенно… Весело.

2 коментарів

Та, що марить "Дідові ніжності"

Раз, у новорічну ніч,

Дід нагрів добренько піч,

Та сумує він у свято,

Бо не хоче сам стрічати.

21 коментарів

Нікітіна Ганна "Сучасний Дід Мороз"

На планеті нашій місця вже не має,

Що прогрес технічний ще не зачепив.

Жодного куточку світу він не оминає

І Північний Полюс врешті охопив.

Там живе з дитинства всім відомий

Добрий дід на прізвисько Мороз,

І в його житті під впливом цього 

Зрушення суттєве відбулось.

11 коментарів

Наталія Хілобок, стаття «Жіноча мода епохи Модерну». Фінальний акорд в історії незручної моди

Корсети, довгі сукні, криноліни, громіздкі зачіски, крислаті капелюхи, вибілена шкіра – так здебільшого виглядала жінка упродовж віків. Це було притаманно й естетиці жіночого костюму доби модерну, що прийшлася на злам століть. І стала фінальним акордом в історії незручної моди.

0 коментарів

Ганна Лексіна, мистецький огляд виставки «Kyiv Contemporary Art 2012». Актуальність цього мистецтва аж зашкалює.

На початку листопада цього року художники, галеристи й колекціонери  з провідних країн світу та з України всьоме презентували в Мистецькому Арсеналі світове актуальне мистецтво. На відміну від попередніх років Art Kyiv змінив ярмарковий формат і  вперше був репрезентований у форматі форуму.

1 коментарів

Анастасія Соколова, Нобелівська премія - 1972 «Генріх Белль: що це – совість нації?»

21 грудня цього року від дня народження письменника виповнюється 95 років. Белль народився в Кельні у сім’ї теслі. Предки його батька – корабельні теслярі – декілька століть тому втекли з Англії, зазнавши гонінь на релігійному ґрунті. Батьки письменника були ліберальними католиками. Часто в квартирі його сім’ї проходили зібрання католицьких молодіжних груп. Тому і Генріх вчився спочатку у католицькій школі, а згодом вступив до гімназії імені кайзера Вільгельма у Кельні. Після закінчення гімназії працював у книжковому магазині помічником продавця, а також його учнем. Проте, покинув цю справу у 1938, не пропрацювавши і року, оскільки, як писав в автобіографії, «почав свої перші спроби письма». Але за знайденими рукописами, після смерті Белля, оповіданнями та віршами, можна зробити висновок, що він почав писати ще у 1936 році. 

86 коментарів

Юрій Цюрик «А я соскучился по снегу…»

А я соскучился по снегу…

По лыжам, санкам, по конькам…

По серому, как взгляд твой, небу…

По нежным ласковым рукам…

78 коментарів

Мила Машнова «Крик»

Глаза кричали о желаньи

Сорвать одежды прочь с меня,

Чтоб потеряла я сознанье

От страсти жаркого огня.

2 коментарів

Eva «Танцуй…»

А ты просто танцуй,

Слышишь?

Просто встань и танцуй,

Пока дышишь!

0 коментарів

Семён Кацыв «Я перестал удивляться…»

Я перестал удивляться всему,

Даже если это вдруг чудо,

Что приносит удачу в судьбу, –

Непонятно за что и откуда...

1 коментарів

Емма Листопадна «Прокатимся?»

Прокатимся? Я за рулем!

Ключ в замок вставляю

И с чувством драйва на душе

Я зажигание включаю.

0 коментарів

Иван Зеленцов «Письмо на салфетке»

Ах, какая в Москве пурга –

гуще плова в кафе у Зины!

Так и тянет сказать: «Ага,

значит, есть еще в мире зимы!»

0 коментарів

Черных «Играл рояль... Вальс-романс»

Играл рояль, искрились свечи,

И кавалерам тесно в зале,

И мехом теплым чудный вечер

Вас окружал на этом бале.

0 коментарів

Ян Шин «Снежная любовь»

Зачем же ты падаешь, снег?

 Ведь дни твои так быстротечны.

 Пусть ночи длинны, да не вечны,

 Как, впрочем, и сам человек.

0 коментарів

Андрей Бочаров «Счастье»

Сквозь окошко черной кошкой

В дом прокралась ночь.

0 коментарів

Любовь Голубчикова «Просыпается столица...»

Просыпается столица

Еле-еле, кое-как...

1 коментарів

Артемий Черепко «Месяц смотрит...»

Месяц смотрит, как дьявол двурогий, сквозь зимние тучи,

Будто пеплом сигары покрыл наш декабрьский град.

Снова в сон ухожу, как чердачный мышонок летучий,

Древесины подгнившей вдыхая сырой аромат.

0 коментарів

Алексей Прудников «Формат нежности»

Пробегая по раскаленности,

Между летом, весною и зимами...

В неформатности… невлюбленности...

Капучино налью себе…  видимо…

0 коментарів

Євген Гребінка «Човен»

Заграло,  запінилось  синєє  море,

І  буйнії  вітри  по  морю  шумлять,

І  хвиля  гуляє,  мов  чорнії  гори

Одна  за  другою  біжать.

1 коментарів

Борис Грінченко «Душа горить»

Душа горить, і серце мов співає,
За згуком згук хвилюється, дзвенить
І вислову бажаного шукає,
І образи встають і хочуть жить.

222 коментарів

Оксана Лятуринська «Щастя згублені ключі»

Щастя згублені ключі.
Якби їх знайти хутчій!
Пошукати в лісі, в полі,
запитать, зустрівшись, Долі:
“Ти горою, Доле, йшла,
чи мої ключі знайшла
з золотими обідками?

12500 коментарів

Ігор Корнійчук «Сон ялинкових прикрас»

У  темнім  закутку,  за  шкарбунами,

Огрядна  скриня  тихо  спочиває,

І  сниться  їй  ялинка  вечорами,

Що  вогниками  радісно  палає.

10 коментарів

Юрій Цюрик «Десь у пітьмі кричать старі сичі…»

Десь  у  пітьмі  кричать  старі  сичі,

Доносячи  свої  пісні  зі  схрону…

Лише  п’янкі  цілунки  уночі 

Кудись  летять  з  бордового  балкона…..

15 коментарів

Світлана «Якщо хочеш…»

Якщо  хочеш,  покорю  для  тебе  найвищу  гори  вершину,

Якщо  хочеш,  до  тебе  світло-ніжним  голуб’ятком  прилину.

37 коментарів

Микола Славинський «Щедрує місяць під вікном…»

Щедрує місяць під вікном –

Наврипистий, немов комарик.

Бринить у шиби знову й знов –

Святковий світовий ліхтарик.

2 коментарів

Георг Автушенко «Кожну ніч я сиджу на асфальті»

Кожну ніч я сиджу на асфальті,

Кожну ніч там проходить їжак,

Так здається, що він йде з роботи,

Залишаючи там свій піджак.

21 коментарів

Анастасія Витрикуш «Діамант»

Хай  простір  –  вічність,

Щастя  –  мить.

1 коментарів

Людмила Михайлюк «Сніг»

Легко як падає сніг,

Прикриваючи очі.

Цілунком торкається губ

І шепоче:

92 коментарів

Надя Позняк «В унісон»

Сон - не сон.

Ніч в унісон.

Тиша зимова

712 коментарів

Віктор Баранов «Смеркається…»

Смеркається… Заходить день             за праліс

14 коментарів

Роман Бойчук «Ти йшла до мене…»

Ти йшла до мене вечором у ніч

По сонця променях, що котиться на захід,

І сяйво зір торкалось твоїх пліч;

Над твоїм образом кружляли в небі птахи.

309 коментарів

Марина Бабенко «Сьогодні я – хаос»

Я – повний хаос. Тобі сьогодні

Я відкриваю глибини тиші,

Я відкриваю душі безодню.

94 коментарів

Оксана Завальнюк «Міста»

Міста  винищують  таланти

чи  то  таланти  губляться  в  містах.

Для  когось  – кава  й  діаманти,

а  хтось  радіє  і  синиці  у  руках.

6 коментарів

Михайло Гутин «Щури у танго»

Всі  щури  по  затінках  нічийного  сонця

Грають  в  покер  симулючи  поразки

1 коментарів

Ольга Прохорчук «Який прекрасний Джонні...»

Присвята Джонні Деппу,

який не мав щастя зі мною зустрітися

й тому закохався у Ванессу Параді.

7 коментарів

Ігор Бойчук «Діагноз»

Веселий  студент

Веселої  вдачі.

Такий  прецедент  –   

Святкування  на  дачі.

2 коментарів

Тамара Шевченко, святкова пригода «Потяг кольорів райдуги». На Новий рік загадай бажання – точно збудеться!

3 коментарів

Олег Вацлавський, патріотична катавасія «Липовий Солдат». Те, що робить тебе сильнішим…

Брат є найкращим другом тому, що завжди готовий розділити хвилини радості, смутку. Але службу в армії…

14 коментарів

Земфира Кратнова, «Учитель всегда прав!»

Здравствуйте, дети! Так, давайте сядем спокойно, у нас сегодня очень важный урок, поэтому не суетимся, слушаем внимательно. Руководство школы решило, что вас надо готовить к взрослой жизни, а то, извините, не сегодня–завтра выпускной, а вы просто как слепые щенки. Демодок, что ты там ищешь? Тетрадку? Учись не записывать, а запоминать. Тренируйте память, дети, это вам пригодится. Мнемозина, не вертись, ничего не запомнишь, а я вам собираюсь говорить важные вещи.

0 коментарів

Юрий Курский, «Пустой двор»

Зимним  вечером у подъезда многоэтажного дома стояли двое мужчин среднего возраста, смотрели на пустой заснеженный двор, окружённый высокими домами, и курили. Было безветренно, в свете фонарей порхали снежинки, легкий морозец приятно бодрил, и соседи Сергей и Николай не спешили расходиться по квартирам.

0 коментарів

Михаил Забелин, «Сила притяжения»

Что нужно двум незнакомым русским людям, когда они случайно оказываются в одном купе и поезд мчит их далеко-далеко? Им необходимо выпить по маленькой и поговорить. Моего попутчика звали Владимиром Ивановичем. Роста он был невысокого, возраста среднего и ничем особенным не отличался, кроме глаз. Они были у него необыкновенно живыми, будто никогда не уставали спрашивать, разглядывать и удивляться.

0 коментарів

Русс Рахметов, «Клиент всегда прав?»

Дверь офиса открылась, и в дверном проеме возник «красавец-мужчина». Лет шестидесяти–шестидесяти пяти в тщательно выстиранном (но слабо отглаженном) костюме глубокого зеленого цвета и фиолетовой шляпе, украшавшей гордо посаженную голову. Брюки были аккуратно заправлены в сияющие яловые сапоги, обутые в не менее сияющие галоши!

0 коментарів

Людмила Фирсова, «Запоздалый снег»

Где-то загостились спутницы зимы – снежинки, не спешат упасть на землю и накрыть ее пышным одеялом.  Совсем обленились, постоянно опаздывают, хоть бы к Новому году порадовали сказочностью и свежестью. Я тоже ленюсь целый вечер на диване, смотрю все подряд по телевизору, щелкая кнопками пульта по разным каналам. Пытаюсь оправдать свою лень: были бы сугробы – горку можно бы сделать, снеговика слепить или на лыжи... да хоть погулять, чтобы щеки раскраснелись, чтобы на ресницах – белый иней...

0 коментарів

Татьяна Антонова-Высочина, «В Париже»

В последний день второй недели нашего медового месяца мы пошли искать Бастилию. Наивные – забыли, что к 1791 году она окончательно была разобрана на камешки. К счастью, площадь, на которой стояла печально известная крепость, найти удалось (тут хвала нам!), и, воодушевленные этой удачей, мы продолжили свои изыскания, надеясь, наконец, увидеть Сорбонну.

0 коментарів

Татьяна Недоспасова, «Победить зло»

Кому-то, может, и приходилось тонуть. Выплывать из бушующих волн, отбрасывающих вас назад от берега, грести до изнеможения, чтобы течение не унесло в бушующую пучину, и, выбежав на берег, упасть на землю и благословить жизнь. Или же оказаться на маленьком суденышке среди вздымающихся до неба волн. Предаться всецело милости неба и искусности капитана. Вспомнить весь свой жизненный путь и проститься в мыслях с родными. Осознать, что так мало сделано и так близка смерть. И потом уже на берегу обнимать капитана чисто и искренне за дарованную возможность жить.

0 коментарів

Юлия Только Его, «Прости, что посмела вернуться»

Лучи заходящего солнца скользили между колоннами графской пристани. Я вернулась. Едва спустившись с трапа самолета, уже ощутила, как меня подхватывает танец воспоминаний: чистые надежды, светлые порывы, не выразимое словами счастье и кажущаяся бесконечной любовь. Целая жизнь от меня прежней.

33 коментарів

Сергей Круль, «Дорожный роман»

Она шла по плацкартному вагону, вглядывалась в лица пассажиров, занятых скучающим дорожным бездельем и оттого казавшихся сосредоточенными и важными, и, не получив ни отклика, ни ответа, брела потихоньку дальше, шаркая маленькими уставшими ножками. Проходя мимо нашего купе, она остановилась и с надеждой посмотрела в нашу сторону, словно ждала поддержки. Взгляд девочки был грустным и пронзительным, и я невольно улыбнулся, ощущая на себе его недетскую глубину. Девочка улыбнулась в ответ и тут же, не дожидаясь приглашения, села рядом. Ее появление было достаточно неожиданным, разговоры в купе сразу прекратились, все стали наблюдать – что будет дальше.

1 коментарів

Олександр Сизоненко, біографічна новела «Інший». Неспокій сумної душі письменника

-   Ти чого прийшов, Григоре? Мовчить. Стоїть спиною до місяця-повні. Обличчя його чорніє в тіні. - Народні пісні позабували! Хіба ж це мислимо в «незалежній», «самостійній» Україні?

0 коментарів

Вадим Вовнянко, подорож в часі «Пробудження Олега Геріна». Життя змінюється на краще – варто лише захотіти.

Він зумів перетворити кошмарне буття на приємний сон, хоча зробити це вдалося не одразу і не без допомоги близьких йому людей. Щастя поселилось у його серці назавжди.

0 коментарів

Олексій Абраменко, фантасмагорія «Повний місяць». Сни не завжди кольорові…

Страшно, прокидатися і не розуміти, де прокинувся. Буває намагаєшся знайти вихід на східці, а відкриваєш дверцята шафи.  Ніхто не знає, чому  це коїться. Як би там не було, час від часу, навіть, цікаво. Пригоди на рівному місці.

0 коментарів

Петро Залєвський, незвичайні канікули «Диво». Диво дасть про себе знати, як не крути.

Страхи з’являються вчасно, перед святом.  Імовірно для того, аби змусити нас повірити в справжнє диво.

1 коментарів

Надія Яремчук, фестивальний огляд «Тиждень актуальної п’єси». Експерименти в сучасній драмі

Театральний фестиваль «Тиждень актуальної п’єси» пройшов цього року втретє у столиці України. Коли він відбувався уперше – робився на чистому ентузіазмі. Спрацювали особисті контакти організаторів і спільна впевненість у тому, що настав час для змін.

Тепер «Тиждень» має своїх постійних шанувальників, про нього говорять на телебаченні і підтримують матеріально. Нинішній фестивальний графік був щільним як ніколи, адже працювали освітні школи для режисерів, драматургів, сценаристів та театральних критиків.

0 коментарів

Оксана Васьків-Кукул, воркшоп «Про що кричить театральний плакат?» Образи важливіші за слова.

Пересуваючись вулицями міста, ми поглинаємо гігантські об’єми рекламної інформації. Як в умовах конкуренції «кричущих» кольорів, вульгарних зображень напівоголених красунь виживає театральна афіша? Чи замислювалися ви над тим, що змушує зупинити погляд на тому чи іншому рекламному плакаті? У статті розповімо, до яких прийомів вдаються художники театральної афіші, аби привернути вашу увагу, і як розвивається ця маловідома театральна галузь.

0 коментарів

Драматургічні приклади виписування почуттів для сцени

До Вашої уваги яскраві приклади того, як можна висловити почуття драматургічною мовою. Зверніть увагу на те, як із реплік персонажів вимальовується єдина картина – читайте уривок п’єси Володимира Винниченка «Брехня» і Миколи Куліша «Маклена Граса».

0 коментарів

Наталка Доляк, фарс про кохання «Сім щасть Марусі». Сім женихів vs. перукарка – що далі?..

Цей фарс для сцени відкриває можливість для будь-якого театрального колективу пожвавити репертуар сучасною, зрозумілою кожному, комедією «з перчинкою». Сюжет відсилає нас до незабутньої комедії Гоголя, «Одруження», але в наші часи, в звичайній однокімнатній квартирі, де сходяться езотерик і міліціонер, танцюрист і колгоспник.

Коли читатимете про витівки вигадливої перукарки Марусі, котра шукає собі чоловіка, ви не зможете стримати усмішку.

0 коментарів

Ігор Скрипник, застереження з майбутнього «Коректор почуттів». Двоє на краю життя. Один – загине, інший – забуде?..

Корекція проходить майже непомітно. Здолати сором’язливість. Додати впевненості. Трохи причепурити совість. Майбутнє обіцяє багато цікавого…

1 коментарів

Олександр Войтко, багатовимірний експеримент «Пастка». Колайдер – ключ до таємниці. Але чи варто?

Ми щодня дізнаємося щось нове про експеримент на ім’я «Всесвіт». А що знає Всесвіт про нас? Схоже, інколи знання бувають зайвими…

1 коментарів

Александр Голиусов, Борис Машковцев, «Боземанская дорога»

Брайан Маклесри снова стоит на Кладбищенском холме, что к югу от Геттисберга. Нещадно палит солнце. Темно-синяя лейтенантская куртка уже изорвана и липнет к телу от пота. Вокруг свистят пули, выбивая комочки земли из-под ног, а над головой с тягостными стонами проносятся пушечные ядра. Лицо его покрыто пылью и пороховой гарью, изрытой дорожками пота и крови. Взгляд холодных глаз устремлен к подножию холма, где пестрой волной надвигаются атакующие конфедераты. Вот он – ключевой момент битвы, поворотный момент всей Гражданской войны!

0 коментарів

Дмитрий Витер, «Шесть вариантов»

Мы падаем на планету. Так говорит Лора, и я ей верю, хотя в иллюминаторе - только темнота. Лора утверждает, что чувствует это. Дэн тоже считает, что мы падаем на планету – он узнал об этом из показаний навигационных приборов в капсуле. Я не доверяю Дэну и подозреваю его во лжи. Можно ли верить и не верить одновременно? Да, если ты сам не знаешь, кто ты такой…

Что? С самого начала? Я уже тысячу раз рассказывал вам эту историю. Ну же, не надо расстраиваться. Хорошо, хорошо… Я расскажу.

0 коментарів

Алексей Жарков, «Практика относительности»

В лифте Степан перевел часы. На нужном этаже нахмурился, поправил рюкзак и бесшумной походкой устремился к столу. Напротив секретарши сунул руки в пустые карманы и принялся шарить там, как безбилетник при виде контролера. Катюша ухмыльнулась и покачала головой.

0 коментарів

Мила Коул, «Четвертая истина»

– Никому не шевелиться, иначе следующий разряд попадет в вашу башку!

Кейлас обезумел. Взял в заложники телепата, а потом и вовсе выстрелил в него, когда я попыталась пробиться к мыслям Кея через общий канал связи. Кейлас де Лино. Единственный сын и гордость семьи дипломатического посла человечества на Первом уровне Пояса Набиру, один из лучших выпускников Центральной Академии Знаний, охотник, входящий в сотку «бэстов» среди всех рас, – сошел с ума! Он отключил защитную маску скафандра. Выпуклые фасеточные линзы больше не защищали глаза, а узкие прорези гидрофильтра не очищали воздух для его легких.

0 коментарів

Богдана Токарчук «Моя музика»

Моя  музика  –  то  твоя  паніка.

Як  не  впаду – то  будем  летіти.

Якщо  я  не  твоя  істерика,

Будем  разом  учитись  любити.

2944 коментарів