Січень 2013

Сергій Мисько, офісна новація «Поміркований брутальний натурал». Дисципліна – перше правило стабільності

 

Київські горизонти… Лише тут, у серці країни,Кирило мріяв продовжувати свою кар’єру. Якомога швидше намагався адаптуватися до столичного життя, проте не знаходив достойного місця.

Читати далі...

1 коментарів

votes

Божена Яворницька, оповідання «Моя хата скраю». Хату край села час не чіпає…

 

І вся довга й непроста історія, імешканці стали лише тінню на великому полотні історії, доступної лише фахівцям.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Лілія Коломієць, підсвідома деталь «Ліфт». Зовсім нелегко знайти двері в чотирьох стінах

 

 

Викликана страхом обмеженого простору нудота підкочує до горла й паморочить голову.Очікування порятунку тягнеться нестерпно довго, і ти починаєш малювати страхітливі картини своєї неминучої загибелі…Застрягла в ліфті… Саме так вона характеризує свою появу в цьому світі.

 

 

Читати далі...

0 коментарів

votes

Вадим Нікітенко, різдвяна казка наяву «Народжена мрією»

 

 Справжній майстер слова і пера вміє не лише народжувати мрії, а й втілювати їх у життя. 

Читати далі...

0 коментарів

votes

Оксана Кришталева, ситуативно джазова новела «Падав сніг. Майже білий. Як сон».

 

М’яко падає сніг на старі почорнілі балкони. А ворони? Ворони… Ворони… Що — ворони?Утомилися слухати мряку. І літають, щоби крила в польоті відчути. Як приємно сьогодні. Як мило.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Роман Попович, трансцендентна небилиця «Зима і цокотіння зубів мерця»

 

« Чистка ментального тіла» не допоможе, навіть, якщо він був скнарою. За все в житті доводиться платити. Тільки кому?

Читати далі...

0 коментарів

votes

Іван Гоменюк «Велика таємниця маленького королівства»

 

Щоки Принцеси палають, спітніле волосся липне до чола. Ярує звіром вогонь у грудях, серце пташкою б’ється. Ще, ще раз! І ще!.. О, це справжня пристрасть! Вона на мить заплющила очі. Блаженство… 

Читати далі...

3 коментарів

votes

Олеся Гулько-Козій, психологічна мініатюра «Він і вона». Дві думки – одна істина

 

     Зовсім не важко спокусити її, але нудьга охоплює його, коли думає, як  легко буде це зробити.

     Без зусиль причарувала б його, але нудьга охоплює її, коли думає, як це просто буде зробити.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Богдан Коломійчук, візитка «Піаніст». Навіть слухаючи спокійну музику Шопена і Дебюссі – будь уважним до оточуючих!

 

Фон Зоммерштайн вже було прийняв цю зупинку на мальовничій місцевості за приємну перерву перед нудним і затяжним навчальним процесом. Проте шедеври Шопена й Дебюссі у виконанні місцевого маестро довго слухати не довелось. 

Читати далі...

0 коментарів

votes

Антоніна Спірідончева, блогерська пригода «Таксист». Яке воно – сучасне мистецтво відвертості?

 

Щоб отримати визнання, треба наповнюватимережу думками — не обов’язко вовласними — постійно й багато.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Світлана «Завірюха, завірюха»

Завірюха,  завірюха

Припудрила  зайцям  вуха,

Танцювала  на  дубочку,

Сріблом  вишила  сорочку.

Читати далі...

3 коментарів

votes

Тіберей Шереш «Сніг»

 

Сніг  лежав  навалом

Диким

Читати далі...

8 коментарів

votes

Христина Спринь «Ти усміхнено-роздратований…»

 

Ти  усміхнено-роздратований,

Я  ховаюсь  у  спеку  від  холоду.

Цим  коханням  ми  так  знедолені,

Що  пора  б  уже  бути  порізно...

Читати далі...

2 коментарів

votes

Роман Бойчук «Сніжний джаз»

 

Замруть  вуста  мої  на  відстані  сніжинки;

Два  наших  подихи  розтоплять  її  вмить.

...Нема  солодшого  за  поцілунок  жінки!

Сильний  мороз  мене  не  в  силах  зупинить...

Читати далі...

184 коментарів

votes

Олена Миклащук «Лист до мами»

 

Привіт,  матусю.  Ти  тепер  далеко.

Чужа  країна,  звичаї  чужі…

А  я  самотня,  як  ота  смерека,

Що  виросла  нізвідки  на  межі.

Читати далі...

8 коментарів

votes

Олена Миклащук «Імпровізація»

 

Бовваніє  пусткою  село,

Все  навколо  пухом  замело.

Виють  по  кутках  вовки.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Валентина Ланевич «У сірім світанку біліють сніги»

 

У  сірім  світанку  біліють  сніги,

Де  сонячний  промінь  залишив  сліди.

Срібляться  дерева,  додавши  ваги,

В’юниться  стежина  в  підніжжі  гори.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Роман Бойчук «Інтиму доза»

 

Інтиму  дозу  розчиню  я  у  вині.

Я  справді  винен...  Ти  ж  така  вродлива…

І  ще  твій  погляд  –  так  спинився  на  мені,

Немов  запитував:  "Ти  хочеш?  Так  чи  ні?"

...І  тіла  географія  зваблива.

Читати далі...

11 коментарів

votes

Вікторія Бабенко «Зима»

 

Настав  період

смугастих  светриків.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Любов Миколаївна «Він малював її»

 

Він  малював  її  нагою  без  емоцій,

Не  бачив  жінку – бачив  персонаж/

І  від  звабливих  форм  в  одному  кроці

Вдихає  тіла  змішаний  купаж.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Русана Остапович «Мрії»

 

Чуєш,

Сільфи  тихо  говорять?

Хочу  туди.

В  гори...

Читати далі...

0 коментарів

votes

Лариса Люблінська «Світом іде Різдво…»

 

Світом іде Різдво:

Радісно навкруги.

Ночі чорне єство

Білі вкрили сніги.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Олег Здорик «Вистукував день чобітьми об асфальт»

 

Вистукував день чобітьми об асфальт,

Черевики, чоботи, боти…

У кущах заховався забутий рояль –

Так він там і стояв без роботи.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Ольга Прохорчук «Stars fell on Alabama»

 

Ми плели свої маленькі драми.

Танули у вогнищі поліна.

Я язик тримала за зубами.

Він тримав долоні на колінах.  

Читати далі...

9 коментарів

votes

Оксана Горайчук «Розкажи мені трішки про себе…»

 

Розкажи  мені  трішки  про  себе,

Розкажи,  чим  живеш,  де  витаєш,

І  про  що  молиш  ввечері  Небо,

І  на  кого  щоночі  чекаєш.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Марія Баліцька «Українська коляда»

 

Зірка в небі заясніла… Сніг все опада…

Відчиняйте, люди, двері, іде Коляда.

Дзвін веселий сповіщає новину з новин:

Ісус Христос народився  – славний Божий Син!

Читати далі...

0 коментарів

votes

Вікторія Коваль «Вулиці»

 

А  на  вулицях  часто  не  сказано  цілі  поеми,

Кілометри  цих  слів  і  безглуздо  аж  щирих  думок.

Усі  дії  втрачають  логічні  й  марудні  там  схеми,

Коли  хочеться  просто  назустріч  зробити  хоч  крок.

Читати далі...

5 коментарів

votes

Альбіна Гудько «Скептик сніг»

 

Приблуда  сніг  примандрував  –

Це  станція  кінцева  «Долі».

Він  без  тепла  кричущих  барв

Рипить  діези  та  бемолі…

Читати далі...

0 коментарів

votes

Галина Кундік «А давай втечемо двоє»

 

А давай втечемо двоє

від печалі і турботи,

тільки двоє ми з тобою,

звільнимося із роботи

Читати далі...

3 коментарів

votes

Олександр Деркач «Обірване танго»

 

Точку  повернення

нами  перейдено

і  відступати

 запізно.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Яків Косенко «Із далекого моря синього»

 

Із далекого моря синього,

Від високихпрадавніх гір

Я тебе в оксамитах вимріяв,

Запросив господиню в двір.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Наталя Данилюк «Лебедино-сніжні заметілі»

 

Цілий  день  сніжи́ло  за  вікном,

В  горностаях  біла  королева

В  домоткане  грубе  полотно

Загортала  приспані  дерева.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Тетяна Радько «Сніжинки»

 

Танцювали  білі  сніжинки,

Поруч  йшли  й  ні  про  що  говорили.

Ти  ішов  до  іншої  жінки,

Алей  досі  був  моїм  милим.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Наталія Мрака «У Львові вулиці як панночки»

 

В бузкові рукавиці й шарф

я зодягну зимове місто,

і голос муз - Едіт Піаф

заграє перлами намиста.

Читати далі...

4 коментарів

votes

Анжеліка Маклейн «У лікаря»

 

Лікарю, мені чомусь перестали снитися сни,

Трапляються лиш короткі чорно-білі видіння,

Зірки за шторами зіграли в автаназію весни,

А ніч перебирає струнами сумління.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Класики: Микола Луків «Зимові медитації»

 

Природа причаїлась до весни.

Мовчать степи, укриті небесами.

І птиці не тривожать голосами

Повитої снігами таїни.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Класики: Василь Стус «Ти снишся мені — і сміється дорога…»

 

Ти снишся мені — і сміється дорога,

і сон, ніби сонях, пішов у танок.

Та як тебе стримати, серця облого,

як м’ятою пахне мені моріжок

тих пам’ятей давніх, що тужать сосново

і в липовім цвіті, мов бджоли, гудуть?

Читати далі...

0 коментарів

votes

Класики: Тарас Шевченко «Лілея»

 

За що мене, як росла я,

Люде не любили?

За що мене, як виросла,

Молодую вбили?

Читати далі...

1 коментарів

votes

Класики: Микола Вінграновський «Куди тобі, сонечко…»

 

– Куди тобі, сонечко?

– До зими.

– Ось моє віконечко!

– Підвези.

Читати далі...

46 коментарів

votes

Дмитрий Лохматов «Рождественская сказка »

Он появился в этой маленькой квартирке уже под утро. Если честно, то он специально перенес свой визит сюда на конец сегодняшней ночи. Санта тихо зашел в комнату, где стояла небольшая, но мило, по-женски аккуратно украшенная елочка. На секунду он замер, любуясь красотой, как вдруг всем нутром почувствовал опасность позади себя, где-то там, в темном углу комнаты. Санта напрягся, нервы натянулись, как тетива лука, а в висках застучал усиленно пульс до дикого звона в ушах. Разумеется, ничто не мешало, щелкнув пальцем, оказаться в доли секунды, скажем, на Северном полюсе или в Гренландии, но он отлично знал, чьи злобные глаза, полные ненависти ко всему живому на Земле и к нему в частности, смотрели в спину, словно кошка, охотящаяся на мышь.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Ольга Анцупова «Остановка »

Максим опаздывал на работу, а автобус задерживался. На остановке уже теснились, прячась от пронизывающего ледяного ветра, недовольные пассажиры. Казалось, каждый из них собирался сесть именно на ту маршрутку, которую с таким нетерпением ожидал молодой человек.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Екатерина Адасова «Без матери »

Виктор Кириллович – мужчина серьезного возраста, человек добрый, вдумчивый и отзывчивый. Живет постоянно на даче, сначала работал строителем, теперь сторожем осенью, зимой и летом. Женат он вторым браком. Счастлив. Всегда под заботливым вниманием супруги, но в друзьях и встречах свободен. Любит поговорить, но не навязчив.

Читати далі...

1 коментарів

votes

Алексей Санин 2 «Хорошему актеру ничто не мешает... »

Теплым вечером августа по набережной курортного города прогуливалась пара: крупный седой мужчина и стройная брюнетка лет сорока. Он называл ее Ра, она его – Витом. Ш...шум морского прибоя был едва различим, едва слыш...шен. Стемнело.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Тонина Лаверти «Розовый слон»

 

Море невидимой рукой плело пенные кружева и украшало ими пустынный пляж. Ветер играл стаканчиком от мороженого и качал одинокий фонарь. Город отдыхал после жаркого лета.

 Узкий дом, похожий на карандаш, за чугунной оградой, чуть выше моря. В нем все спят. Хозяйка – на ажурных простынях, рыжий кот – на кожаном диване. Старые резные шкафы тоже спят и слегка поскрипывают.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Анастасия Марченко «Тыквенное семечко» (Бретонская сказка)

 

 Канун Гоэль анн Анаон[1], или Дня всех Святых – его в Бретани называют еще и «Праздником Душ» – это ночь, когда мертвые навещают дома живых, чтобы погреться у родных очагов.

         В ту пору фермер Туаль ар Флок'х ушел вместе с женой в соседнюю деревню на поминки крестника. Парень пропал два года назад, словно в воду канул, а коли так – решили читать по нему молитвы, как по умершему. Детей – старшую Бетрис, среднего Луи и трехлетнюю Мари – оставили дома, строго-настрого запретив им выходить за ворота. Так что все трое играли во дворе, прячась между сараями, катаясь на скрипучем журавле колодца, карабкаясь наперегонки по толстым перекладинам изгороди, отделявшей ферму от поля.

Читати далі...

16 коментарів

votes

Алекс Игрек «О этот женский каприз...»

 Ворвавшись домой, я сразу же бросился на кухню. Есть хотелось так, что сводило желудок. Открыв холодильник, я тупо уставился на пустые полки. Только в самом дальнем углу стояла кастрюля с квашеной капустой. Что ж, будем есть капусту. Я достал кастрюлю и поставил на стол.
      Вдруг с  треском вылетела крышка морозилки и на пол выкатилась мороженая утка. Она возбужденно крякала и тщетно пыталась выбраться из целлофана.

Читати далі...

1 коментарів

votes

Андрей Федоров «С другой стороны»

 

Дом притаился неподалеку от оврага сразу за деревней. Заросли окружали его со всех сторон: если не знать, куда идти, – пройдешь мимо. Староста знал и уверенно шагал по едва заметной тропинке. Наконец, отодвинув ветки, он увидел двор, поленницу, прислонившуюся к старому срубу. Дверь открылась, и на порог вышел высокий, костлявый детина в просторной рубахе с блестящим безволосым черепом. Ничуть не удивившись появлению старика, он заговорил первым:

– Здравствуй, Грод.

– И тебе, Ксим, не хворать. Вот, держи, – протянул он сверток.

Читати далі...

2 коментарів

votes

Алексей Котов 2 «Сволочь »

Все, Леша, с самой обыкновенной аварии началось. Ехал я по делам на своем «БМВ», как вдруг откуда-то сбоку, как черт из шкатулки, захудалый «Москвичок» выскочил. Долбанул он меня в бочару,да так хитро, что я чуть было половину зубов на баранке не оставил. Даже услышал, как челюсть у меня хрустнула.
Вытер я кровь с физиономии и думаю: все, мужик, кранты тебе!.. Из машины вышел злой как черт. Один шаг сделал, даже на «Москвич» взглянуть не успел — поскользнулся. Весна была, гололед... Затылком ко льду приложиться по такой погоде — раз плюнуть. В общем, только небо мне в глаза брызнуло, а дальше — полная тьма.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Малярша «Стол в бригаде мы накрываем быстро»

Стол в бригаде мы накрываем быстро. Ставим на козлы деревянный щит, сверху армированную пленку,  минералкой придавливаем. Картошку варим, грибы из банки, огурцы, нарезка мясная, сыр и хлеб. Иногда банка красной икры, это в зависимости от важности праздника. Пьем, болтаем, курим, веселимся, как можем. Ленка у нас заводила – шустрая и кипит, как кастрюля с сардельками (на горячее  у нас всегда свиные сардельки). Ленка заявляет: «Девки, пустая банка из-под икры моя».

Читати далі...

0 коментарів

votes

Van «Секунда »

–Ну, дочка, пойдем посмотрим, что тут растет. Идем?
Трехлетняя девочка оглянулась на голос папы, потом подбежала и протянула ручки. Папа взял ребенка на руки и вместе с ним вышел из домика показывать тещино хозяйство. Сначала пошли к кустам малины.
–Вот здесь растет замечательная ягода. Малина называется, –папа сорвал пухлую ягодку и отправил ее девочке в рот.
Малышка с удовольствием стала кушать ароматные ягоды.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Нина Роженко-Верба «Свидание »

Часы на ратуше пробили пять раз. Пять звонких медных ударов в сиреневом   январском утре. И рассветный сумрак раскололся на тысячи мелких осколков. Острых, как льдинки. Пять ударов – пять тысяч сиреневых льдинок. Очаг потух еще ночью. Надо вылезать из-под одеяла матушки  Джинет в ледяной, выстуженной комнаты. Матушка Джинет из монастыря Бенедиктинок славилась умением выстегивать теплые легкие одеяла из гусиного пуха. Под таким одеялом никакие холода не страшны. Габриэлла потянулась и с сожалением покинула пригретую за ночь постель. Прошлепала босиком к очагу, где с вечера сушились шерстяные чулки, быстро натянула их. Сразу потеплело. Сунула ноги в деревянные шлепанцы, погладила бедра, расправляя полотняную рубашку, и привычно пожалела, что Гийон не видит ее сейчас – такую соблазнительную.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Любовь Поворозник «Сбежать бы»

 

Сбежать  бы  из  города  в  снежные  зимние  горы,

Где  в  белых  нарядах  застыли  колючие  ели,

Туда,  где  морозы  на  окнах  рисуют  узоры

И  крик  петухов  по  утрам  поднимает  с  постели.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Ирина Кузнецова «Вот выплачусь и буду жить спокойно»

 

Вот  выплачусь  и  буду  жить  спокойно,

Сожгу  стихи,  написанные  мной,  –

Никто  не  будет  знать,  как  это  больно,

Когда  земля  уходит  из-под  ног.

Читати далі...

1 коментарів

votes

Кривошеева Ольга «Вечерний бред зимой»

 

Я  куплю  своей  кошке  розовый  куст.

Она  грустная  зимой,  но  я  люблю  ее  грусть.

Она  теми  лепестками  напоит  мою  кровь,

Я  сольюсь  тенью  с  днями  и  пойду  на  любовь.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Людмила Ганяк «Все, как всегда»

 

Все,  как  всегда:  работа,  дом, 

вечерний  свет  погас,

сосед  напротив  босиком

пришел  в  который  раз

Читати далі...

2 коментарів

votes

Александр Шумыло «Беспризорник»

 

Декабрь  заметает  снегом,

Сеет  холодный  белый  покров.

Обзавестись  бы  мне  ночлегом,

Чтоб  согреваться  без  костров.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Татьяна Рыбкина « Комната Страсти»

 

Мой  Господин,  я  сегодня  –  твоя.

Ты  –  мой  Хозяин,  мой  бог.

Можешь  развлечься  со  мною  сейчас,

Иль  преподать  мне  урок.

В  Комнате  Страсти  царит  полумрак,

Запах  желаний  и  роз.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Петр Голубков «Дописались! Шутка с долей...»

 

Как дружно мы скучали за пургой...

Хоть в декабре еще нас грело лето,

Но о зиме писали все поэты...

Читати далі...

0 коментарів

votes

Жоржич «Здравствуй, елка – Новый год»

 

От шампанского наутро

в голове круги, круги…

На лице помада, пудра –

вот такие пироги.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Елена Ковалева «Зима»

 

Могучие просторы

В объятьях января,

Стоят леса и боры,

О вечномговорят.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Алекс Андор «Зимушка-зима»

 

Вяжет зимушка-зима

Снежное убранство,

Жжет морозом-серебром

С царским постоянством.

Читати далі...

1 коментарів

votes

Светозар Волков «Обманутые надежды»

 

Роюсь час и роюсь два,

Я под елкою с утра,

Все подарки изодрал

И по полу разбросал 

Читати далі...

0 коментарів

votes

Галина Гейко «Льдинки радости на санках»

Льдинки радости на санках,

Мчатся дети вниз с горы:

Эй! С дороги! Очень жарко!

Смех от счастья и игры.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Александр Васин 4 «Староновогодняя ночь»

 

Последний зуб мой выпал в сковородку

И зашипел на раскаленном дне.

Да, неважнецкий закусон под водку,

По крайней мере – это не по мне.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Борисовна «По-взрослому»

 

Пальчики  мокрые,  кожица  в  цыпках,

 Варежка  пестрая  смята,  промерзлая, 

 Горестный  вздох  на  губах  –  не  улыбка.

 В  синих  глазах  огорченье.  По-взрослому...

Читати далі...

4 коментарів

votes

Олексій Тимошенко, легенди Всесвіту «Куратор і вічність». Скількох ще «Земель» не вистачає людству для повного щастя?

 

Загублена у космосі планета Нава співає пісні дітям далекої Землі. Легенди оживають – не лише у пам’яті. Школа на острові Джарилгач стає центром загадкових подій…

Читати далі...

2 коментарів

votes

Олег Сілін, альтернативне буття «Червонне золото». «Veni, vidi, vici!» - таким є девіз відважних завойовників космосу… у тогах.

 

 

Людина вперше ступить на цю планету. Корабель пробивається крізь атмосферу. Затамували подих громадяни. Вільновідпущеники та раби – теж. Золотий орел Імперії розправляє крила над Марсом…

 

 

Читати далі...

0 коментарів

votes

Аліна Купцова «Патрік Уайт – по той бік австралійського міфу»

 

За ілюзії треба платити реальністю, за матеріальне благополуччя — світом духовним, за щастя — страхом, за відчайдушність — життям. Він шукав ідеалів, яких, як заздалегідь знав, не існує. Він любив свою країну без гордовитості, людей — без захоплення. Його називали й великим романістом, і бездарою, і нещадним критиком, і утопістом.

 

 

Читати далі...

3 коментарів

votes

Ганна Лексіна, стаття «Іоанн-Георг Пінзель: історія українського Мікеланджело» .Найзагадковішим європейським митцем ХVІІІ століття був і залишається Іоанн-Георг Пінзель.

 

Достеменно не відомо, хто він і звідки родом, де й у кого навчався, за яких умов потрапив на Поділля, яке тоді було окраїною Речі Посполитої, та, нарешті, як закінчив своє життя, оповите тепер легендами.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Володимир Арєнєв, довгий шкіц «Закляття для письмовця». Коли бажання письменника раптом співпадають з можливостями…

Популярність – хто з авторів не мріяв про неї? І ось книжка за книжкою видаються, розкуповуються. Читачі скандують «Авторе, пиши ще!» Популярність є. Але де ж теє щастя?..

Читати далі...

0 коментарів

votes

Олександр Доля, стаття «Безперечні переможці»

 

18 грудня в Конгрегаційній залі Києво-Могилянської академії оголошено переможців конкурсів «Книга року Бі-Бі-Сі–2012» та «Дитяча Книга року Бі-Бі-Сі–2012», які представлено українською службою Бі-Бі-Сі у співпраці з Культурною програмою Європейського Банку Реконструкції та Розвитку (ЄБРР).

 

 

Читати далі...

0 коментарів

votes

Володимир Мірошниченко, аналітична стаття «Пісенна поезія: автори та авторитети»

 

Пісенна поезія вихолощується, тиражується, стаючи об’єктом поп-індустрії (профанується до рівня абракадабри), утрачаючи своє поетичне ядро, яке змінюється колажами скрипторів. Із неї йде/витісняється автор, що робить культовість і авторитетність сумнівними, але, як і раніше, привабливими та комерційно вигідними.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Богдан Колесник, драма «Після післязавтра»

 

Не знаю, чи я тягнув своє життя, чи воно мене, але в будь-якому разі це втомлювало.Що я можу сказати про себе? Колись був звичайним хлопчиком, тепер — привид.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Анастасія Гайшанець, стаття «У русі до неспокою»

 

Але якщо порівнювати нинішню ситуацію з тим, що було кілька років тому, то можна з впевненістю сказати: крига, якою скуто цю сферу, якщо не скресла, то принаймні дала тріщину.

Читати далі...

3 коментарів

votes

Людмила Власенко, фарс « Пасьянс для жінки середнього віку». Коли життя розкладає карти по-своєму…

 

Один люблячий чоловік – це не маржа. Краще одного може бути тільки…два, три і, навіть, чотири коханих.

Читати далі...

1 коментарів

votes

Наталія Терещенко, комікс «Різдвяний колобок».

 

Я Колобок! Гармонія смаку!

Я Колобок! Не птах і не тварина,

Рум’яний і легенький, мов пір’їна,

Сто двадцять п’ять як мінімум IQ.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Сергій Пальцун, шкіц «У сфері самовдосконалення».

 

Справжнім моряком Ельдар уважав лише себе, бо був у трудовій записаний як матрос-

рятувальник. Усі ж інші, хай навіть і служили колись на флоті, були для нього сухопутними шпаками, не здатними без остраху навіть дивитися на велику кількість вологи.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Віктор Насипаний, гумореска «По-французьки»

 

Новий сусід тепер в Богдана.

В нього гарний пес.

Такий собі бульдог французький.

Чорний, чорний весь.

Читати далі...

5 коментарів

votes

Олександр Ковальчук, гумореска «Ян один , жінок багато…»

 

Ян один, жінок багато –

Всім не може раду дати.

Хоче він і цю, і ту,

Варто ж вибрати одну.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Ящик коньяку

Юрій Багрянцев

детективне оповідання

Ящик коньяку

Після мого успішного розслідування випадку з рулеткою в київському казино “Червоний Лев” його президент Євгеній Аркадійович познайомив мене зі своїм приятелем, співвласником мережі продуктових магазинів Борисом Михайловичем. Ми сиділи в кабінеті президента казино, де продовжувала висіти в кутку боксерська груша, пили дорогий коньяк, закушуючи його апельсинами, яблуками й виноградом. У ці перші січневі дні в розкішних інтер'єрах казино ще залишалася новорічна атрибутика: штучна ялинка з іграшками й гірляндою різнобарвних блимаючих вогників, надувні кулі під стелею, художньо розкидані на ігрових столах і в барі паперові сніжинки, блискучі стрічечки “дощиків”, що звисали з люстр і настінних світильників.

     – У вас, я бачу, Новий рік зустрічали у всеозброєнні, – зауважив Борис Михайлович, огрядний повненький чоловік років п'ятдесяти з неабиякою залисиною й акуратно підстриженими сивими скронями. – Як гравці новорічні – не обіграли вас?        

     – Навпаки! – радісно відгукнувся Євгеній Аркадійович. – Ми за ці останні дні непогано заробили. Гравці, як правило, приходили не грати, а святкувати Новий рік і вприскувати в себе великі дози адреналіну на рулетці й у картах. І програвали крупно, зі сміхом і куражем.

Читати далі...

0 коментарів

votes

У «Чорного лева»

Олег Субчак

фантастичне оповідання

У «Чорного лева»

Попереду в сірій пелені дощу раптом спалахнуло світло.

Жовтий підсліпуватий ліхтар над порепаними чорними дверима. Стась озирнувся – вузький провулок тонув у вечірньомуприсмерку, і не було йому ні кінця, ні краю. "У всьому світі – тільки холод і дощ," – застигла в голові важка, мов могильна плита, думка.
Стась штовхнув двері. Усередині пахло вогнем і кавою. Два ряди столиків, товсті жовті свічки в глиняних свічниках. За шинквасом горбився сивий чоловік у зеленій маринарці, не зводячи з гостя чіпкого погляду. Обтрусившись, Стась перетнув порожній зал.
–Вітаю! – привітався господар кав’ярні скрипучим голосом, схожим на вороняче каркання. – Жахлива погода, чи не так?
–Добрий вечір! –відповів Стась, ніяково переминаючись із ноги на ногу.

Читати далі...

1 коментарів

votes

Панк

Еліна Кошмір-Яковлєва

 

Панк

Панк– це стиль мистецтва, що є протидією як канонічним теоріям і технікам класичного мистецтва, так і суспільству, яке їх продукує. Панк-стиль трактує митця як революціонера, створюючи навколо себе відповідне середовище – соціальну верству зі специфічним ставленням до мистецтва.

Історія.Відомий усьому світові панк з’явився завдяки американському журналістові Леслі Конвей Бенгсу, який у 1970 році вперше використав слово «панк» для характеристики музики американського гурту «The Stooges». Слово «панк» в англійській мові є багатозначним, але до появи панк-року в більшості випадків використовувалося як лайка. Серед значень, залежно від контексту, могло трактуватися як «покидьок» або «негідник», у всіх інших випадках просто як емоційний нецензурний вислів.У жаргоні американських хобо слово «панк» розуміється як «підліток».  Остаточно ж термін «панк» у сучасному розумінні прижився з легкої руки «хрещеної панк-року» – Патті Сміт.Серед критиків «панк» як термін, а не епітет почали вживати Дейв Марш і Ленні Кей у тих же 1970 роках.

У 1974 році в США приїхав нікому невідомий, але амбітний англієць Малкольм Макларен, який згодом став менеджером гурту «New York Dolls», що і стало основною причиною його  розпаду в 1975. У тому ж році Макларен повернувся до Лондона і почав вирощувати побачене в США на британських теренах. Подруга Макларена Вівьен Вествуд створила колекцію одягу для їх крамниці «Sex», яка не отримала попиту. Для популяризації своєї колекції підприємець зробив спробу створити гурт, для чого залучив до справи двох постійних покупців зі свого магазину – Пола Кука і Пола Джонса. Так починається історія групи «Sex Pistols». Саме Макларен в ході чорного піару «Sex Pistols» здобув свою популярність, а панк знайшов свою класичну подобу.

Читати далі...

0 коментарів

votes


Читати далі...

0 коментарів

votes


Читати далі...

0 коментарів

votes

Різдво

Юлія Шпак, м. Шостка

Як святкують Різдво в різних етнічних куточках України

Різдвяні свята асоціюються з веселощами, цікавиими традиціями, колядками, щедрівками, гостинцями та вертепами… Різдво Христове – велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа. Свято Різдва вважають другим після Великодня, хоча в багатьох католицьких країнах народне благочестя відводить йому головне місце серед свят.

Наші дідусі й бабусі ревно стежать за дотриманням традицій і передають їх дітям, і так із покоління в покоління. Однак чи збереглися ті традиції, які були ще за наших прапрадідів? Міська культура поширюється й на сільську, та чи впливає це на святкування таких великих свят, як Різдво? І наскількі різні традиції святкування Різдва в різних етнічних регіонах України?

 

Святкування Різдва дуже багате на традиції, більшість яких закладалися часом і спільні для всіх українців, але в кожного регіону є свої особливості, які додають святу неповторності, етнічності, яскравості. Пориньмо в ці незвичні, самобутні традиції підготовки й святкування великого християнського свята – Різдва.

Різдво на Закарпатті

Західна Україна славиться шанобливим ставленням до традицій, причому як у місті, так і в селі. У цьому можна легко переконатися, завітавши на Закарпаття на різдвяні свята й поринувши в незабутню атмосферу.

Святий вечір та Різдво Христове на Закарпатті святкують затрадиціями, яких, швидше за все, ви не зустрінете в жодному куточку України. Перш за все, потрібно зазначити, що Різдво на цій території починають святкувати 24-25 грудня. Пояснюється це тим, що Закарпаття, незважаючи на найменшу кількість населення серед інших областей України,багатонаціональне. Відповідно, існуєбагато релігійних конфесій,а Закарпаття межує із чотирма європейськими державами, що входять до складу Європейського Союзу. Переважна більшість європейців (християн) живе за Григоріанським календарем, тому Святий вечір та Різдво Христове вони святкують 24 та 25 грудня відповідно.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Поилка Дарвіна

Катерина Омельченко, м. Київ

 

Помилка Дарвіна

Там, де я зараз перебуваю,важко пам’ятати дні й тижні. Я інколи бачу годинник на стіні, якщо опиняюся в кабінеті лікаря,проте це завжди віщує щось погане для мене–сувору нотацію або болісну процедуру з непередбачуваними наслідками, чим я йпереймаюся більше, ніж пригадуванням цифр і значень на циферблаті. Через мої обставини я не берусявизначатися з роком, пам’ятаю тільки, що якийсь доволітривалий час, коли я ще була вільною та щасливою, виповнився 1892 рік. Але відтоді я бачила, здається, кілька сніжних зим через заґратоване вікно свого кам’яного мішка. З іншого боку, коли я буваю при собі, нічого іншого мені й не залишається, як згадувати минуле, бо сусіди мої, сумні ідіоти, здебільшого не виявляють здатності до нормального спілкування й дратують мене своїми специфічними манерами й одвічними нудними дивацтвами. Колись я займалася наукою танавіть писала наукові книжки про людиноподібних мавп.

Помилковадумка,-нібито мавпам тільки й треба, що набивати черевобананами, валятися на травичці, кидатися фекаліями йуправлятися в інших дурнуватих пустощах – зовсім, як моїм божевільним друзям. Горили, наприклад,дуже серйозні тварини – для них усе вищезазначене хоч і припустиме, проте не головне, натомість більше за все вони переймаються владою або принаймні своєю роллю всоціумі йспілкуванням. Так-так: вони справді,як і люди,– тварини суспільні, до того ж їхній інтелект перебуває на такому високому рівні розвитку, що навіть ми, учені, інколи буваємо вражені особливостями їхніх стосунків і майже людським ставленням до життя й оточуючого середовища. Вони плетуть інтриги…

Читати далі...

0 коментарів

votes

Дадаїзм

Володимир Білик

Дадаїзм

1.

17 листопада 1918 року вельмишановний пан Йоганнес Баадер увійшов у Берлінський Катедральний собор. І в самому його серці – з вівтаря – він проголосив дещо. Тут свідчення розходяться: одні стверджують, що то було «Христос - це Ковбаса!», інші - «Дада врятує світ!».

2.

Починати мову про Дада варто inmediasres­­­- вириваючи з контексту який-небудь епізод, відкидаючи експозицію та зосереджуючись на дії. Це обмежує змогу порівнювати з попереднім досвідом та позбавляє можливості адекватно очікувати на щось. Прочитане все одно перевершить будь-що уявлене вами. А ще це виразно описує один з основних принципів цього руху – не відволікатися від головного. Що є головним – кожен вирішує сам для себе. Це народжує безлічі вар’ятських вар’яцій - позбавлених затертих до блиску носів, але із миттю в серці. Дада як ідея є такою миттю. Вона стається – і за чолом і поміж вух - все шкереберть. І якщо вам щось буде здаватись безглуздим – то, прошу, пам’ятайте: то провина ваша. Вам треба буде знов і знов плекати думу, аж поки клепка зійде над усім.

Якщо ж ви маєте стійке бажання прочитати чітке та зрозуміле визначення «дада» й проголосити подумки «ага», то: то є такий рух, який силою випадку стався і силою випадку перестався під час Першої світової, бо діло те всіх неабияк дістало й хотілося вити з безсилля й знемоги. Але вити – не вихід, а життя – то є дія… Тому закрутилось.

Читати далі...

0 коментарів

votes


Читати далі...

0 коментарів

votes


Читати далі...

0 коментарів

votes


Читати далі...

0 коментарів

votes

Найважливіше
з теорії детективу!

Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com

Читати журнал "Дніпро" Статті

ОГОЛОШЕННЯ

До уваги передплатників!

Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!

Передплатити журнали можна:

на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;

за телефоном:
(044) 454-12-80;

у відділеннях «Укрпошти».

ЦИТАТА ДНЯ

«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»

(Цвєтан Тодоров)

УВАГА!!!

Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.

Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.

Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.

Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").