Грудень 2013

Бурштин із комахою всередині

Василь Тибель

Бурштин із комахою всередині

гостросюжетне оповідання

     Сьогодні сосни шуміли якось по-змовницькому, ніби нашіптували щось приємне. І солодко віддавало оте шептання луною у вухах чоловіка, який ішов лісом.

– Ти багач, багач…ч-ч-ч… Ш-ш-ш…ш-ш-ш…

     А сніг опускався повільно. Він був першим, м’яким, ніби розсипаний пух. Знехотя чіплявся на зелених голках сосен, утворюючи шати, аби потім від легкого подиху вітру зірватись із тих білих шапок і сипнутись холодом за комір мандрівнику.    

Читати далі...

8 коментарів

votes

Сни метелика

Юрій Кирик

Сни метелика

віртуозне оповідання

Не знаю міста, яке б так провокувало до бездіяльності та марнування часу, як Львів. Хоча й прожив тут усеньке життя, можу бродити його тісними, затягнутими в каміння вуличками без цілі, серед таких самих місцевих чи приїжджих зівак, котрі ґапляться на чудернацьку архітектуру будинків, гарненьких панночок, вітрини крамниць антикварів, а то й дешевої сувенірної продукції. Публіку, яка годинами просиджує за філіжанкою кави, намагаючись уловити ритм життя міста. Львів’яни довели таке марнування часу до перфекції. Починаючи із червня у Львові встановлюється м’яка теплична атмосфера, що асоціюється з достатком, розкішшю. Хоча в чому, вони так ніколи й не можуть відповісти.

     Нині я не «краду в Бога час», як полюбляв висловлюватися мій батечко. Очікую десятої години – викликають у видавництво саме на десяту – це добра звістка – ranek-panek*– пора вирішення важливих питань. Нині буду втішений, навіть коли вже вкотре запропонують переклади Бруно Фереро, хоча як лінгвіст не отримую задоволення від цієї роботи, та нині не та ситуація – треба гамцяти, що дають, і не крутити носом – і так уже з півроку жодного серйозного замовлення.  

Читати далі...

154 коментарів

votes

Неокласицизм

Еліна Кошмір-Яковлєва

Неокласицизм

Неокласицизм – загальна назва різних за ідеологічним вмістом і соціальним спрямуванням художніх течій XIX–XX століть, яким властиве звернення до звичаїв античного мистецтва, творчості епохи Відродження або класицизму. Та ці звернення мали пройти «очищення» від конкретно-історичного вмісту. Походження неокласицизму обумовлено тяжінням протиставити якісь «вічні» цінності естетики суперечливій і тривожній реальності.

Читати далі...

0 коментарів

votes


Читати далі...

0 коментарів

votes


Читати далі...

0 коментарів

votes


Читати далі...

0 коментарів

votes

Мольфарка

Юрій Кирик, м. Львів

Мольфарка

містика Карпат

Уже вкотре, прокидаючись, відчуваю твою присутність. Кроки–добре їх тямлю–твої скрадливі, рисячі кроки, які так добре пам’ятаю з Боронявського монастиря, де сновидою заблукала до мене... Лишетрохи глухіші, ніби чую їх під черепом. Коли ж затихають, – іще більший неспокій відчуваю: стоїш біля мого узголів’я... Згодом твою делікатну ходу став уловлювати за собою навіть на вулиці, утовпищі. Ступаєш  за мною слід у слід. Здається, зіб’юсяз ритму, й обов’язково налетиш на мене. Рвучко         повертаюся– лишездивовані, трохи налякані погляди перехожих...

Іще з якогось дива взяв собі за звичку обмислювати вголос те, що пишу,  ніби чекаю твоєї підказки чи поради. Домашні стали зиркати підозріло...

Що тут удієш? Мольфарка!

Хоча віри в Оксанине чаклунство вмене не було. Міг услід за мастодонтами від науки твердити: карпатської магії не існує! Що ж це тоді? Любов? У моєму віці так не закохуються... Та й не жадав її ніколи всіма фібрами душі, як  це взакоханих. Ніч умонастирі, наша несподівана близькість... Подібних трафунків у кожного чоловіка не злічити. Чому саме цей загачив? Чому ввійшла в думки повелителькою, наче  моя підсвідомість – твоє помешкання... Чому з упертою настирністю напастуєш своїми домаганнями мою електронну пошту? Твоє: «Коли приїдеш?» – ввижається мені вже на біг-бордах і телеекранах...

Удруге побачене часами розруйновує дощенту гостроту першого сприйняття, розчиняє його, мов цукор учаї,– без сліду, без залишку – нараз осяває думка. «Треба побачити її! Побачити, аби забути!» –переливається   рятівноюмантрою. Напевне, це згори... Вищі сили вирішили допомогти вцій фанаберії... Коли ж почав збиратись у гірську мандрівку, дружина мовила  категорично:

–Поїду з тобою! Він по горах вигулює, а ти вдома сиди...Таке враження, що це ти етнограф, а не я, –мовила, як мені здалося,  трохи ображено.–Та й  не відпочивали ми разом давно, –тягла своєї.

Постановив про гори більше не згадувати, та того самогодня Оксанка діймала мене знову: «Чому не їдеш???» Не на жарт розлютився. «Дружина не хоче відпускати мене самого»,–якось ніби само вистукалосяна «клаві». За мить шкодував за скоєним і вже формулював текст листа, де хотів вибачитисяза дурний жарт, аж тут на моніторі висвітиласявідповідь.  «Приїжджайте з дружиною! Буду чекати. Оберу для вас гарний маршрут». Дивні ці наші горянки, ой дивні... не встиг розмислити, коли за спиною Віка:

–Хто це нас запрошує?

Навіть іне вигадував нічого. Розповів про зустріч умонастирі з мольфаркою, оминаючи, звісно, свої нічні пригоди...

–Та це ж справжня знахідка! – сплеснула долоньками Віка.–Там може бути купа етнографічного матеріалу! –Ізцієї ж миті почала складати рюкзак...
Тяжкий вар’ят! Отож приключку на свою голову уготовив –досадував  спересердя. Звісно, якби не мав сам авантюрного характеру, викрутився б із цієї халепи, послався б на термінові справи чи яку хворобу вдав–воно б і минулося... Де там! Кожна авантюра притягує мене, мов вогонь метелика...

Так ми з Вікою опинились уРахівських горах. Ні,  спочатку-таки в Рахові, де нас гостинно зустріла Оксанка, якій родичі відпустили квартиру на час своєї відсутності. Подала нам царську вечерю – форель, начинену листям естрагону, зеленою цибулею й аличею, згорнуту, мов змія, кільцем, ще й її хвостовий плавець був просунутий в отвір унижній щелепі. Плавала вона вбілому вині.

Читати далі...

12 коментарів

votes

Дівчатам з АТО відмовляти не можна

Симор Гласенко, м. Житомир

Дівчатам з АТО відмовляти не можна

рефлексія

 

Я схопився з ліжка, наляканий веремією чужих горлянок із вулиці. У вікно вибалушеними очима глипала ніч.  Відкинувши ковдру,я зашпортався до балкону, похитуючись від урваного сновиддя.

«Валєра! Валєра! Хто мені зацідив по пиці?!! – репетувало з вулиці якесь нице п’янча.

«Валєра! Мені зламали ніс! З ноги!» – не вгамовувався миршавий вар`ят.   

Мій сполоханийсон розсипався дрібними окрушинами. Я знав, що тепер заснути не вдасться. Від поганого провистя я закурив і, стоячи на балконі, безпомічно ненавидів цю маршову ніч, цілодобовий магазин із зеленою вивіскою й налиганого бійця із заюшеним обличчям.   

І далі слухаючи огидну лайку одурілих клік, я відчував, що мені стає страшно. Страшно знічев’я опинитися серед них. Уявляю, як вони ошелешено кричать на мене, смикають, б’ють і пускають мені кров. Страшно, якщо вони раптом опиняться в моєму домі, сядуть за мій стіл і будуть пити на аркушах із моїми оповіданнями. Страшно, що серед них може ось так вештатися моя дитина, з кожною нічною годиною відгризаючи шматок батьківського серця.  

Я втиснув недопалок у чвир попільнички й увімкнув телевізор. Прочитав у стрічці новин:

«На окупованих територіях Донбасу закрилися всі храми українського патріархату й оголошено полювання на священиків».

«Значить, Богу не до нас», – пролунало в голові й бльохнулося на дно склянки з віскі, яку я встиг налити.

Читати далі...

3 коментарів

votes


Читати далі...

0 коментарів

votes


Читати далі...

0 коментарів

votes


Читати далі...

0 коментарів

votes

Стріт-арт

Марина Шведюк, м. Житомир

 

Стріт-арт:

Між добром і злом, або Діалог з містянами

 

Місто – це той простір, у якому ми живемо, розвиваємося, працюємо, розважаємося, реалізовуємо наші мрії, ідемо до поставлених цілей. Іншими словами, місто – це майстерня нашого життя. Невід'ємна частина будь-якого суспільства – мистецтво. Воно, як і все в цьому світі, набирає обертів, розвивається, знаходить нові форми та прояви. Нині на вулицях міст ми часто можемо спостерігати нову форму мистецтва – street-art.

Отже, що таке street-art? Стріт-арт (вуличне мистецтво) – це візуальне мистецтво, головна особливість якого – реалізація власних ідей безпосередньо на вулицях, під відкритим небом. Вулиця – це така собі своєрідна студія для творчості. Сірі стіни зникають, і будь-яке місто стає галереєю, виставковим залом або просто робочим місцем для майстрів цієї справи.

Мистецтво в міському просторі спеціально спроектоване у відкритих загальнодоступних просторах міста. Тобто не глядач шукає мистецтво, а воно саме знаходить свого глядача. Стріт-арт не стільки творча діяльність автора, як прагнення ототожнити себе та аудиторію, висловлюючи колективний виклик владі сучасних глобалізаційних, урбанізаційних процесів, владі держави, впливу економіки. Це може бути щось на кшталт «контрвлади» спільноти.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Найважливіше
з теорії детективу!

Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com

Читати журнал "Дніпро" Статті

ОГОЛОШЕННЯ

До уваги передплатників!

Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!

Передплатити журнали можна:

на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;

за телефоном:
(044) 454-12-80;

у відділеннях «Укрпошти».

ЦИТАТА ДНЯ

«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»

(Цвєтан Тодоров)

УВАГА!!!

Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.

Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.

Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.

Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").