Квітень 2013

Віктор Охріменко «Ми віртуальні громадян»

«Майже  реальність»    в  нас  проникла.

 Відкрились  ми  своїм  світам.

 Нема  кордонів.    Відстань  зникла.

 Ми  зустрічаємось  десь    ТАМ.

1 коментарів

Віктор Охріменко «Сходження»

Етична  драбина.  Рух  вгору  по  ній

 часу  вимагає  й  моральних  зусиль.

1 коментарів

Віталій Мочарський «Місяць – Зорі»

Місяць  –  Зорі.

Грає  –  В  морі.

Тьмяно  –  Сяють.

Світлом  –  Грають.

1 коментарів

Юлія Борхаленко «Просто так»

Просто  так  не  напишуть,  і  "просто"  ніхто  не  читає.

І  у  кожного  власні  й  такі  ж  захворілі  рядки.

Забагато  ілюзій  (а  рими  в  них  майже  немає),

Поміж  ними  години,  а  в  кожному  слові  –  дужки.

0 коментарів

Роман Бойчук «Поцілунків зорепад»

В  суцільній  темряві,  на  ложі,  серед  ночі 
Пальцями  рук  веду  по  контуру  лиця,

Торкаю  вуст  палких  і  шиї,  перс  дівочих…

Усе  б  віддав,  щоб  це  тривало  без  кінця.

255 коментарів

Наталія Святокум «Ти пахнеш холодним медом»

Ти  пахнеш  холодним  медом

І  сказаним  тихо  словом.

Моїм    ще  учора    недо-,

Твоїм  вже  сьогодні  –  знову.

0 коментарів

Віктор Шупер «Вулиці рідного міста»

вулиці  рідного  міста

іноді  не  впізнати,

бігаєш  по  обличчях  – 

чорних,

спітнілих,

гарячих,  – 

наче  магнітом  збираєш

щирі  риси  і  знаки

тих,  хто  знайомий  наче,

тих,  кого  ще  не  бачив.

0 коментарів

Світлана Павленко «У обіймах ночі»

Мружить  око  надвечір’я,

Колисково  мріє,

Заквітчалося  сузір’я...

Перед  ніччю  мліє...

0 коментарів

Надія Таршин «На рідній землі далеко-далеко»

На  рідній  землі  далеко-далеко

Не  гасне  віконце  до  пізньої  ночі,

І  світло  від  нього  привітне  і  тепле 

За  тисячу  верст  мої  милує  очі.

0 коментарів

Галина Варава «По той бік монітора»

Божевільна  чи  хвора,

Чи  нестерпно  одна  – 

По  той  бік  монітора

Пише  вірші  вона…

0 коментарів

Юрій Репула «Загадки для дітей про природні явища»

У    Негоди-Непогоди

Із  дірками    торби.

Як  вона  в  них  воду  ллє,

То  із  неба  що  іде?      (Дощ)

0 коментарів

Ірина Цапик «Весняне рівнодення»

Ми  зустрілись  на  розі  кав’ярні

Під  клепсидрою  нашого  часу

Чи  то  поглядом,  чи  то  думками

Під  акорди  солодкого  джазу.

0 коментарів

Олена Євсюк «Сім’я»

Я,

Ти...

П’ять

Тиш...

Сім 

0 коментарів

Андрій Зінченко «Ніч кладе свої долоні»

Ніч кладе свої долоні
На холодні мури міста.
Зорі – охололі, сонні –
Вже не можуть рушить з місця.

0 коментарів

Олександр Буй «Запахи Природи»

Нам  теплить  душу  зір  і  слух,

Але  немало  важить  нюх –

Ті  запахи  Землі  і  Неба,

В  яких  є  теж  в  житті  потреба.

0 коментарів

Наталія Мосійчук «Танець під дощем»

Вона просто танцювала під дощем,

Так намагалась змити дикий щем.

І відпустити все високо в небо,

Щоб жити легше й так як треба.

3 коментарів

Діана Бронтерюк «Дай мне, пожалуйста, нежность»

Дай мне, пожалуйста, нежность,
Она для меня–как воздух, как свежесть.
Она–как второе дыхание.

2 коментарів

Ирина Куликова «Воздух весны над землей расстилается»

И вспыхнуло утро в сумерках тающих,

А на прощанье сверкнула звезда,

От лучиков солнца, робко пылающих,

Свежей и бодрой проснулась Москва.

1 коментарів

Назар Плахотник «На бис»

 Я пил вино и всем дарил свой смех,

 Я был шутом,но на чужом балу.

 Я тратил до копейки жизнь на тех,

 Кто далеко меня имел ввиду.

0 коментарів

Маргарита Шевернога «Ты обнимешь меня…»

Ты  обнимешь  меня.  Так  спокойно  с  тобой,  так  надежно!

Я  в  кольце  твоих  рук  растворяюсь  и  таю  опять. 

Дождь  шумит  за  окном,  и  качается  тополь  тревожно, 

Только  в  спальне  у  нас  тишина  и  бег  времени  вспять…

0 коментарів

Краешек Сердца «Мне нужна только ты»

Не подарят мне звезды счастья,

Сколь ладони не подставляй,

Мне б твои целовать запястья,

Брызжа нежностью через край.

1 коментарів

Ірина Манжос «Бабушкин дом. Сон»

Каким-то  волшебством  наполнен  дом.

Так  хочется  остаться  здесь,  закрыть  все  двери.

Сидеть  за  стареньким  без  скатерти    столом,

Где  так  давно  не  пили  и  не  ели.

0 коментарів

Сергей Томаров «Запоздалый закат…»

Запоздалый  закат  с  одинокой  луной

Нежно  в  речке  тайком  целовался...

Очень  странные  чувства  проснулись  весной...

В  отраженьи  их  взгляд  повстречался.

0 коментарів

Олег Куліков, космічний хронометраж «30.02».

Капітан замовк. У нього не знайшлося нігідної відповіді, ні запитання, яким можна було б спантеличити Роланда. Він був змушенийвизнати свою поразку.

1 коментарів

Оксана Сайко, оповідання «Дивак».

0 коментарів

Олеся Гулько-Козій, бувальщина «Весняна пригода звичайного біолога».

1 коментарів

Іван Гоменюк, спогади «Ромашки».

Він завжди приносивїйбукет. І обов’язково ромашок. То були її улюблені квіти. У її стійких уподобаннях до цих ненахабних квітів було щось неймовірнощире та величне. У нійс амій було щось аристократичне, навіть при всій її мінливо-невгамовній, наче весняна погода, натурі. У легковажному платтячку зістягнутим у хвостик волоссям вона могла примусити почервоніти навітьСнігову королеву, коли підносила бокал до губ чи відкидала з обличчянеслухняний локон…

0 коментарів

Ольга Мігель, етюд «Не шукай мене».

0 коментарів

Сергій Тиховський, захоплення «Стихія».

Він налив собі келих червоного домашньоговина, яке вранці хоч трохи бадьорило, піднімало настрій, і визирнув у вікно.

1 коментарів

Любомир Подільський, новела «На узбіччі».

0 коментарів

Дмитро Безверхній, дві дистанції «Дзвінки».

0 коментарів

Віктор Володимир «Жива розмова»

Переступаючи поріг школи, Лідія вже не зводила очей вгору, аби прочитати завше незмінний, виведений жирними літерами напис на фронтальній стіні вестибюля: «Учитель – не просто звучить гордо!» 

0 коментарів

Андрій Ворон, фантастичне оповідання «Крила Ікара». Час грав проти нього. Та яке там грав, часу просто не лишилося.

«Ніщо не може рухатися швидше за світло», — уже майже як двісті років записано в підручниках фізики. Та, на щастя, знайшлися люди,які прогуляли цю лекцію і тепер змагалися заправду з Природою. Одним із них і був професор Хіггінс.

0 коментарів

Олександр Британчук, катавасія «Інструктаж».

Читайте дотепну та смішну доповідь підлеглого своєму начальнику

0 коментарів

Любов Ігнатова «Навіщо ліхтарик»

Дівчина  телефонує  хлопцеві  своєму:

-  Милий,  рідний  і  хороший,  є  одна  проблема.

Щось  комп'ютер  увімкнути  я  ніяк  не  можу...

Буду  тобі  дуже  вдячна,  якщо  допоможеш!

0 коментарів

Любов Вакуленко, гумореска «Звички»

0 коментарів

Надія Мартинюк, фарс «1 Квітня або хто пошив мене в дурні».

Березнева відпустка добігала свого приємного завершення.Продовження, звісно, хотілося, але дозволити собі такого дорогого задоволення не міг, адже бізнес залишився без нагляду.

1 коментарів

Віктор Іщенко, критична стаття «Уміємо по-справжньому сміятись».

Якщо вважати сучасною українською літературою період після Чорнобиля, то однією з її естетичних і художніх домінант є сміховий кон-

цепт. Таку періодизацію пропонує Т. Гундорова в монографії «Післячорнобильська бібліотека», розглядаючи феномен постмодерної літературної ситуації в Україні

0 коментарів

Ганна Лексіна, стаття «Абстрактний експресіонізм». Збери свою колекцію мистецтва.

Абстрактний експресіонізм, відомий також під назвою Нью-Йоркська школа живопису, став визначним напрямком в історії американського мистецтва. Саме він уперше витіснив на другий план європейські практики й вивів США в мистецькі лідери.

0 коментарів

Псалом перший

Роман Кисельов

Псалом перший

новела

У монастирську браму вкочується віз, навантажений мішками. Келар підстрибцем підбігає до воза й показує погоничеві, куди підвезти мішки. Обидва щось вигукують, воли розвертаються, і віз із гуркотом прямує до монастирської кухні повз малі віконечка келій, що визирають крізь грубезні муровані стіни, щойно наново поваплені. Через відчинене вікно келії Григорій чує, як біля комори перемовляється незадоволена братія.

– Аж приходив учора хтось од громади, каже, там бур’яни вище голови. Будем ми голодні сидіть сю зиму. Каже, через ті порції й рації чи цареві, чи солдатам, чи казна-кому селяни наші по слободах, як миші, розлазяться.

0 коментарів

Олександрія, місто мрії

Галина Михайловська

Олександрія, місто мрії

екзотичне оповідання

- Секс-от? -  недовірливо перепитала я, перекатуючи в роті незнайоме слово.
Мабуть, я була тоді схиблена на сексі, бо мені відразу здалося, що це якимось боком дотичне до цієї найцікавішої для мене сфери. Але яким?
Ані Аркадій Ігорович, новий викладач із незрозумілої дисціплини «Організація праці», лисуватий чоловік із брезклим обличчям, ані його жінка, Лєра, випещена дама передбальзаківського віку, враження секс-гігантів не справляли. Скоріше, навпаки. Були бо обидва якісь картонні... чи з пап’є-маше... одне слово, несправжні. Хоча дитину  примудрилися зробити - цілком нормального малого, Віталіка, десь років трьох-чотирьох. Хлопчик був навіть доволі симпатичний. «А, може, всиновили, - думала я. - Звідки у таких стариганів мала дитинка?»

0 коментарів

Відроджувач ісландської літератури

Людмила Данилюк

Відроджувач ісландської літератури

Із ХІІІ до ХХ століття Ісландія переживала далеко не найкращі часи. Це був період втрати країною незалежності, а відтак – затяжної кризи в усіх галузях суспільного життя. Чи не найбільших втрат зазнали при цьому ісландська культура і література зокрема.

У 1918 році правління Данії, зважаючи на підняття національно-визвольного руху народом Ісландії, змушене було визнати острів суверенною державою. Щоправда, ці країни ще протягом 25 років були пов’язані унією, тож фактично лише 1944 року Ісландія стала остаточно вільною від будь-яких колонізаторських пут.

Але країна відродилася не тільки політично. Хвиля духовного піднесення сколихнула й ісландську літературу, вилившись у творчості романіста Гальдоура Лакснесса, котрий став знаковою постаттю для всього оповідного мистецтва Скандинавії.

Гальдоур Гвюдйоунсон (широким колам відомий за псевдонімом Лакснесс) – ісландський письменник, лауреат Нобелівської премії у галузі літератури та Літературної премії Всесвітньої ради миру.

0 коментарів

Читати далі...

0 коментарів

Читати далі...

0 коментарів

Читати далі...

0 коментарів