Червень 2013

Ні расизму

Галина Михайловська

Ні расизму

іронія

Літо 199… року видалось спекотним і довгим. Так само, як минулорічне й позаминулорічне. А які були раніше –хтозна. Раніше ми звертали увагу на палахкуче сонечко хіба на пляжі. А тепер ось уже третій рік із ранньої весни й до пізньої осені приймали сонячне проміння просто на зігнуті гачком спини на своєму городі.
Точніше–це був не город, а сад,лише майбутній. Саджанці тільки-но переросли кілочки, до яких їх було прив’язано, і над усе скидалися на мітли, навіщось обернені держаками донизу та й устромлені в землю. Вони ще не давали затінку ймайже не забирали місця, як і кущики порічок, смородини, агрусу по периметру саду.  
У ті злиденні часи непробачним марнотратством було б дозволити оку милуватися зелененькою травичкою чи землею, що гуляє. От і ми засадили кожен квадратний сантиметр наших терас усією городиною, яку знали.
Новачкам фартить, тож на цвітіння наших грядок із полуницями збігалися заздрити всі сусіди. Огірки кетягами звисали зі шпалер. Помідори –волове серце, рожевий гігант, де-барао–у середині літа стояли джунглями вище людського зросту, і коли ми залишалися ночувати в невеличкій хижі, що вже звели на своїх дванадцяти сотках, вони тьмяніли таємниче й навіть загрозливо.  
Це була саме та щаслива пора, коли наші малі були вже не дуже малими, а наші старі –ще не дуже старими. Установи, де ми працювали, наказали довго жити, а в нас вистачило клепки в голові не шукати нового ярма на свої шиї, а піти у вільне плавання. На той час ми були злидарями, але злидарями веселими,  і могли приділяти своєму городу-саду стільки часу, скільки захочемо. Щоправда, кожна сонячна годинка згодом удвічі відпрацьовувалася темними ночами, але хто б то зважав на такі дрібниці!
Того року ми посадили й картоплю. Звісно, повне вар’ятство - вирощувати картоплю на терасах, куди не затягти навіть найменшого тракторця. Але, випавши з радянської матриці, ми раптом відчули, що за недоламаним генетичним кодом ми все ж таки насамперед гречкосії. Міцні гени маємо, гріх нарікати. Але де та гречка? Тоді хоча б картоплесаджальники! У цьому амплуа спробувати себе було цілком реально.
Головне ж –просто їсти дуже хотілося.

0 коментарів

Стрітення

Наталя Тисовська

Стрітення

містичне оповідання

«Очі які у неї... мов купальська вода цвіте!»
Крім зелених очей, у неї була потерта чоловіча шинель, шкіряний планшет на боці і чорні чоботи, в яких потопала нога. Дивно, як у таких чоботиськах вона узагалі могла пересуватися.
— Випити хочете?— спитав він і, не чекаючи відповіді, хляпнув безбарвної рідини в емальоване горня з чорною пощербиною на вінцях. Сам пив з алюмінієвого.
Вона збрижила ніс і вмочила губи. Тьмяна зелень очей спалахнула зсередини.
— Боже, що це було?!
— Може, вам із содовою?— чмихнув він.— Чи з соком манго? А, розумію, надаєте перевагу бастардо...

«Дурень! Не міг попередити!»
Вуста горіли. Вона вкинула в горня жменьку снігу, погріла в долонях. Перехилила одним духом і, видихнувши, помахала долонею біля рота. Еге ж, сьорбнути спирту, навіть розведеного, неабияке задоволення!
Вона зизила на незнайомця. У військовому однострої, але без погонів. Та, власне, нічого дивного: половина чоловіків так одягнена. Проте було в ньому щось незвичайне. Вона не могла відразу вловити ― чи то хвороблива блідість, чи то навмисна неквапливість рухів, чи то дивний неживий погляд... Війна лишає тавро на всіх.
— Я надаю перевагу мерло. Не запаслися пляшечкою?
— На жаль, на жаль!— він картинно закотив очі.

0 коментарів

Футуризм

Катерина Воєвська

Футуризм

Футуризм (лат. futurum – майбутнє) – напрям, що виник в Італії наприкінці 1900-х рр. як відгалуження модернізму, відзначався неприйняттям вічних цінностей, акцентуванням «грубих» речей, відходом від будь-яких традицій. Виник як опозиція течії модернізму – символізму. Найпопулярнішим був в Італії та Росії, хоча розвивався й у Німеччині, Англії, Франції, Польщі. Поширився на літературу, живопис, скульптуру, музику.

Історія футуризму

У 1909 році письменник Томазо Філіппо Марінетті в паризькій газеті «Фігаро» опублікував «Маніфест футуризму», у якому проголосив розрив із традиційною культурою, утвердження сучасної урбаністичної цивілізації, закликав оспівувати «любов до небезпеки», звичні до енергії та відваги завзяття й бунт, «наступальний рух». «Немає шедеврів без агресивності… Ми хочемо прославити війну — єдину гієну світу — мілітаризм… зруйнувати музеї, бібліотеки, боротися з моралізмом…» У маніфесті Марінетті проголошується «телеграфний стиль», що, зокрема, поклало початок ще й мінімалізму. Відмова від традиційної граматики. Право поета на свою орфографію, словотворчість, швидкість, ритм. Словом, усі миттєві досягнення цивілізації, захопленої технічним прогресом. Мотоцикл уважався більш досконалим витвором, ніж скульптури Мікеланджело.

0 коментарів

Читати далі...

0 коментарів

Читати далі...

0 коментарів

Читати далі...

0 коментарів