Липень 2013

Хвилі-цунамі

Тетяна Белімова, м. Київ

Хвилі-цунамі

замальовка

Ти крутишся біля вікна (ти все ще крутишся біля вікна!), хоча твоя мама вже давно пішла – її струнка постать у білій сукні розтанула в кінці вулиці хвилин п’ять тому, а тобі бути тут до вечора.

– Оресте! Ходи до нас!

Місіс Джамайма вимовляє твоє ім’я, м’яко заокруглюючи «р», а поєднання «ст» наприкінці майже ковтає (зовсім не так, як тебе кличуть удома!), але ти знаєш, що то до тебе (зрештою, ти вже звик до такого звертання!). Умощуєшся на килимі ближче до чорно-лискучих ніг виховательки, узутих у білі формені капці на шнурівці. Місіс Джамайма вже тримає в руках свою зачитану ледь не до дірок книгу (це та сама «The birds and the bees»[1], знайома тобі до останньої літери!), але в цій групі для дітей емігрантів не так уже й багато іграшок та інших розваг.

– Діти! Увага! Зараз ми повторимо з вами назви тварин! А потім перевіримо, чи добре ви запам’ятали їх!

0 коментарів

Печера

Аркадій Поважний, м. Суми

Печера

авантюра

РОЗДІЛ  1

СКАРБ ПРЕПОДОБНОГО ТРИФОНА

   Щоліта я тиждень-другий гостюю у своїх родичів на Харківщині у провінційному містечку, доволі спокійному, де поруч  величезний лісовий масив.
Сусід по двору навпроти з’явився наче нізвідки, старий дід на вигляд років сімдесят, зовсім сивий, волосся біле, наче крейда. Люди подейкували, що йому значно більше, дехто пам’ятав його вроки молодості. Загалом він не місцевий, просто оселився в пустій хаті. Раніше там мешкала баба Катя, вона йпустила його на квартиру, казала, це якийсь дуже далекий родич, щось на кшталт«двоюрідного дядьки троюрідної тітки», одним словом «сьома вода на киселі». Сама баба Катя вже давно переїхала до дочки в районний центр, і,щоб хата не пустувала, дозволила далекому родичу доглядатиїї. Хоча оселя так собі...  ні газового опалення, ні путньої земельної ділянки, а те, що є, кожної весни замокає,ігородини не дочекаєшся, самі чагарники. Це тому, що Оболонь знаходиться в низині, і абигороди не замокали, їх треба «підіймати», тобто додавати ґрунт, а такого клопоту бабі Каті дарма не потрібно. В Основинцях вона має ще одну садибу – значно ліпшу, а цю навіть як земельну ділянку важко продати.
Родич приїхав здалеку, звідки саме,не знала сама баба Катя. Чоловічок був зовсім невиразною особистістю: худорлявий, завжди мовчазний, ніколи не випускав із рота люльки, на лівій скроні мав глибокий застарілий шрам. Єдине на що мені вдалося його розговорити – це на «здрастуйте», на що отримував завжди сухе, спідлоба «драсті».

0 коментарів

Трафарети затяжного андеграунду

Наталка Доляк, м. Вінниця

ТРАФАРЕТИ ЗАТЯЖНОГО АНДЕГРАУНДУ

емігрантське оповідання

Десята година ранку. Уся робота в місті зупинилася. Застигли в очікуванні фабрики та заводи, зникли продавчині овочевих магазинів, двірники покидали свої мітли на бруківку. Вони приєдналисядо натовпу. Там кричать, борсаються, штовхаються, махають руками, гицають один одного ногами, намагаючись проштовхнути свої тіла вщойно відчинені двері центрального універмагу. Народ штурмує цю фортецю, аби заволодіти дифіцитним крамом. Ті, хтоопинилисяпід магазином,розмахують уповітрі кипами різноколірних талонів, що їх отримали на своїх роботах на додачу до справжніх грошей. Удертисядо універмагу першими щастить,природно,не всім. Так само не кожен вийде звідти ощасливлений щойнопридбаним міксером, подрібнювачем кави чи іншим непотрібом вітчизняного виробництва.
Ще цілий рік усі життєві негаразди обговорюватимуться на кухнях тісних хрущовок. Там під непомірні кількості дешевого портвейну та музику пітерського андеграунду виношуватимуться дисидентські ідеї покинути до всіх бісів цю срану Батьківщину з її талонами, вождями й законами. Бо це початок дев’яностих. Не той початок, коли вже вирішили, що Україна сама по собі. А той початок, коли на дванадцятий удар московських курантів в УРСР почався 1990-й.

0 коментарів

Читати далі...

0 коментарів

Читати далі...

0 коментарів

Читати далі...

0 коментарів