Відправити свій текст твору
Сьогодні: 23/08/2017, 04:59

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]



Створити нову тему Відповісти  [ 26 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1, 2, 3  Далі
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Re: Для чего я хочу писать Вам...
ПовідомленняДодано: 16/05/2016, 19:27 
Офлайн

З нами з: 15/04/2014, 18:24
Повідомлення: 87
Звідки: загально-український
00:20

1. БОЛИТЬ

Дощ не має йти так сильно!
Він не повинен так з дотошністю стирати всі сліди, наче їх не має існувати…

«Слідів не має існувати… існувати!». Але він помилився. Це не його вина.

Дощ, це завжди благословення. Ще вчора він благословив мою розлуку, уважно передав Всесвіту все що я Відчув до Жінки, моєї Істинної жінки. Це були сигнали за всі роки, відколи я почав про це думати – будувати свій Вірний образ коханої, шукати свою половинку.

Вчорашній дощ був моїй хорошим другом, знаковим для мене.
Але сьогодні він наче в образі. Я знаю чому. Бо звершилися мої пошуки.
Рішення прийняте (сподіваюся, що не в Небесах, а в глибині її серденька).
Ми з моєю Музою, обійшли дощ, поєднались через Пульс енергією для безмовного спілкування про сокровенне.
Сьогодні дощ образився і насу́пився. Дощ став дитиною, непотрібною, зайвою, зайвим інструментом.
В його силах – лише стерти сліди, зіпсувати наше здоров’я, скосити тіло.
Але ні. Він щезне як символ, він стане останньою каплею між нами, Закоханими в Власне Щастя.

Я своє прожив. Я маю цей досвід. Тепер я шукатиму Істину в Тобі, Квітко!
Я прагну зрозуміти цю таємницю, яка стала між нашим Баченням один одного, не знаючися до цього. Тепер я буду шукати тебе повсюди, не знаючи меж: часу, відстаней, твого свідомого глибин.

Про тебе. Як розкажу тобі всі в світі компліменти, в мене залишиться в запасі іще: наше внутрішнє, живе, яке по колу гарячу нестиме кров, що збудить серед ранку, збудує нові сни. Жінка для поета. А я – Ладо, чи хто? Тримайсь мене як оберега і оберегом я буду твоїм.
Навіть моя сміливість – вона добра, не викликаюча, вона – мрійлива.
Ба, тут навіть не сміливість – тут Знання. Тут впевненість, моя Квітко, яка руйнує старі за́мки, бо вже пробиваються нові, трьохповерхові (мені і двох достатньо).
Як в фільмі «ПОЧАТОК», з Ді Капріо – замки до скону віків і років.
Можемо навіть не жити в них, бо я чув – тобі не дуже.

Любов будується на тенетах: рабство домашнє, колготи, шнурки;
Пристрасть – любові того, що є.
А в нас – це втілення МРІЇ. Тобі, сказала – потрібна глибина, а я прорив до Кайнозою. Там мегапапороті, ящірки, рай (раз на 10-5 тисяч років), тепло, шик.
Але це розмови, байка.

Такої як ти для мене не буде вже. Таку як ти шукати треба, віками – а я вже з тобою. Ти моє Щастя.
Муза мого існування, я так би хотів обійняти тебе: раз і щоби це тривало тисячі рокі́в, а ми, молоді красиві ніжні – не захочемо знімати руки один з одного, клацнемо по часові «відставити іще на п’ять тисяч років», як по тупому будильнику, ти спитаєш скільки часу минуло вже, я відповім – лише два тисячоліття, а ти здивуєшся – «куди, Карл» летить цей час? Я ж лише тільки зручно тебе охопила…
Будемо в щасті і достатку, бідність – для слабких волею. А я в тобі не сумніваюся,
В усіх твоїх досягнення, твоїх прожитих роках. Купайся, в мені квітко! Прошу, купайся! Сьогодні я колодязь, завтра – став. А після…лише разом.

_________________
V.Shevron


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Для чего я хочу писать Вам...
ПовідомленняДодано: 16/05/2016, 19:28 
Офлайн

З нами з: 15/04/2014, 18:24
Повідомлення: 87
Звідки: загально-український
00:20

2. ВІДПОВІДІ

Я вірю в міражі. Адже те, що це міраж, не означає, що картинки не існує – просто вона далеко, але вона є, вона існує для тебе, а ти для неї.
Тому, якщо міраж являється тобі – ти вже існуєш в його планах

Вчора міраж став людиною. Людина, Пречудовість якої вища росту, поза межами тіла і його половин, до і нижче пупа. Красива, розумна, своєрідна…навсього слова для сліпих, тих, хто порно від високої естетики відрізнити не може.
А в мене – Інакша, Всеосяжна в Пізнанні, довершенна в найбуденнішому своєму.

Міраж? Так. Вперше, я побачив її як людину, яка просто підійшла і замаячила моїй колодязній душі В ЛОБ СВОЇМ маяком – погляд, усмішка, цілеспрямованість. Маяк знайшов свого Шкіпера. З того разу – я тримав перед собою цей знак, благав Всесвіт, щоби міраж, не щез, а мого Чистого, Откровенного враження вистачило, щоби (хоча б примарою) – зійти на берег до мого Світла.

Чому я маю щастя бути з тою, про яку мріяв? Мріяв не фізично, не матеріально – мріяв в довершеність, в співзвуччя НАС двох. Яка майстерність Космосу, плану ЕнергоСутностей!
Чому я так її обожнюю?!.. Тільки її таку, тільки.

_________________
V.Shevron


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Для чего я хочу писать Вам...
ПовідомленняДодано: 16/05/2016, 19:29 
Офлайн

З нами з: 15/04/2014, 18:24
Повідомлення: 87
Звідки: загально-український
00:20

3. СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Не смій пручатись своїй душі!
Ми ж з тобою сильні, не м'якуші
двох розчавлених слив
на прилавку фруктів...
Ми з тобою з вічних (як мед) продуктів...
тільки ще солодші одне для одного
Ситому не зрозуміти голодного...
Мій моральний шлунок без тебе голосить!
Сьогодні невчасно Бог зна де носить
мій десерт, без замінників і хімікатів -
без тебе звично уже засинати...
а от ранки звучать, наче дзвін на війну!
Уникай псевдо-знижок, недоакцій і опту...
Зубами втримай свою ціну!
-
Лиш тоді в день скептичної непридатності
Я прийду до тебе...
Присягаюсь!
Прийду.» (с) Аліса Пітік, 15.05.2016


Кажуть, всі відповіді в нас.

"...Зубами втримай свою ціну!...".
"Лиш тоді в день скептичної непридатності
Я прийду до тебе...
Присягаюсь!
Прийду." —

заради цього: я ладен переродитися і прожити всі свої 6 поверхів Аду;
відчув пульс, з яким здається зовсім нещодавно зливався в минулому існуванні;
Раден на сподвиг, лише б бути, коли "ТИ" прийдеш.

А тепер про справедливість. Я – той, хто прийде до тебе, Квітко. Я твоя – надія на опору. Я – піднесу тебе, спочатку обережно, обіймаючи, а коли ти перестанеш переживати і приймеш мою турботу – то однією рукою тебе обійму, а іншою – покажу ті місця – де можна приземлитися нам вдвох. Їх багато. Вони багатозначні: там і сенси, символи, історії і ностальгії, будь-які будинки і дороги.
Я болію за тобою, за тебе, з тобою.
Я відповім за твої сльози, тихі і гіркі, я стану формою твого суму, тайським масажем пройдуся по твоїй душі і тілу – і стане світліше.

Справедливо, коли ти відпочинеш від численних символічностей і сама станеш пити ту живу воду високої естетики, цвісти всіма ба́жаними квітами;
бо сад твій доглядає той самий Шкіпер, якому ти явилася і дала зійти на берег своїх глибоких сновидінь.
Шкіперу, як і тобі, втомилося бути Собою. Він хоче бути з Тобою. Лаштувати Свій-Твій Сад.
Його мрія – виростити в саду таку ніжну траву, щоби вона не колола босі ноги, щоби ніякі комахи не впустили яду в стопи, щоби діти лежали на ній і не простудилися.

Справедливо, коли є людина, заради якої хочеться жити для себе. Як і мені.
Я хочу мати жінку, заради якої хотітиметься жити Самому.
Бо в поєднанні – ми Жива пара.
Якщо ти являєшся міражу – значить ти його породив.

2016-05,13-15

_________________
V.Shevron


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Для чего я хочу писать Вам...
ПовідомленняДодано: 18/05/2016, 20:13 
Офлайн

З нами з: 15/04/2014, 18:24
Повідомлення: 87
Звідки: загально-український
ТІ САМІ МОМЕНТИ

3
Вона хотіла помріяти. Тому шукала мрії в мерЕжі.
А я хотів побачити їх силует, силует мрій, щоби описати їх, згідно своїх хворобливих уявлень про Сокровенне і недосяжне. Завжди виходить по-дитячому, наївно, простакувато. То можливо – це і є та Сакраль?

Аліса вже ввела звичні їй символи, в контекстний рядок браузера – в пошуках бажаної інфи. Ноутбук мовчав. Інтернет нашвидкоруч виконував алгоритми.
І ось, вона знайшла частинку бажаного, частинку наївної краси.
Шматочок хмаринки. Вечірній грозовий пейзаж, освітлений вечірнім, сутінковим світлом.
Дитячість, радісність, яскравість, глибокість контрастів: чого іще треба тихій мрійниці?

Не знав, що інтернет-знайомство повністю змінить мої вихідні…

Вона знайшла втілення свого настрою. В тих світлинах, якими вкрита стіна моєї погодньої спільноти. І тут понеслось…

2
«Уподобати» – клік, «уподобати» – наступний клік.
З іншої сторони Сум, я вже онлайн дивився на рейтинги своїх постів
і нашвидкуруч писав подяку Алісі за підтримку та приділену увагу…

Наша перша зустріч. Вона вручила мені букет конвалій. Оппана! Вау! —
Потримати, на 5 сек.
Все що я шукав в дівчатах – все було в Алісі, навіть з лишком, як морозива в 3 кулі. Хіба ж часто таке буває, коли хлопця зустрічає нова дівчина і він бажаний гість? Магія зустрічі з першого кліку.-)

1
Аліса. Такі імена знакові. Вона прокинулася в свідомості однієї молодої жінки і відразу почала одягатися. В обов’язки перед тілом, друзями, в коло знайомств, соцмережі, власний стиль, бачення, пориви.
Оля залишилася батькам, однокласникам, колишнім колегам.

Імена не обирають. Ім’я – це вже існування. Нашивки, наліпки в формі «імен, що дають» - нічим не відрізняються від номерів на фермах для худоби, реєстру для системи обліку, обліку рабів тривимірності.
Кожна людина, що дорослішаючи, сама ЗНАХОДИТЬ СВОЄ ІМ’Я – має можливість розпочати своє нове життя як хоче, в будь-якій сфері і життєвій колізії

І часто, наш ІД, Енергетична Сутність тільки й чекає проявити себе і почати діяти згідно свого плану на це життя. Навіть в енергетичному житті.
Тому завжди приємно бачити людей, особливо молодих, які змінюються барвами імен – шукаючи своє, встановлюють собі псевдоніми.
На мене, через мої фото, вийшла саме Аліса. Це не може не радувати і дивувати мене. Ми знаходимо лише тих – кого шукаємо.

Я дуже хотів би розповісти своє бачення стосунків на 2-3 роки, але коли Події бачать Визначеність – вони змінюються. Якщо визначеність примарна і влаштовує обидві сторони – реальність підлаштовується під Вас.
Всі зустрічі – домовлені. Тому їх треба проживати.

Коли гості підуть самі – тоді від них і відпочивають. Як в Великому Ґетсбі – кожна ніч – нові запрошені. Дехто залишається на довше. Сподіваюся, Ви знаєте заради чого все відбувається в фільмі і в житті.
Можна сказати, але правда тут одна. Пошепки:

заради Себе!

_________________
V.Shevron


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Для чего я хочу писать Вам...
ПовідомленняДодано: 17/07/2016, 00:24 
Офлайн

З нами з: 15/04/2014, 18:24
Повідомлення: 87
Звідки: загально-український
НАЧИТАНИЙ (ПРО СЕКСИЗМИ І РЕАЛІЗМИ. Читво 2-ге серЬозне)

Справа не в сексі. А в підготовці до нього
В наше останнє побачення я ледь не застудив очі…але ця темка на потім
Ця розповідь же – про те, як треба вміти всюду встигати і бути молодцОм, (взято з к/ф «Хэнкок»). Ну майже. Але я Шеврон, тому без кумарщини не обійтися

Все було чотко, окрім…дивну, частини якого, окремі матраси якого совалися в такт наших тіл або взагалі не в такт, з’їзджаючи кудись в сторону справа від тазу.
За ту годину, мені прийшлося двічі руку мити, бо підлога – єдине з меблів – що не хотіло втекти з-під мене. Я спирався однією рукою на підлогу, іншою – обіймаю мою шалену мадам. Ситуація з моєю «зайнятою рукою» була прикрою навіть для неї. Від деяких фантазій прийшлося утриматися.

Більше того дивану я не бачив. Як і тої квартири.

Все почалося з Бібліотеки. Друже – читай книги і буде тобі йоп.

Ось я в прохолодній Крупській обласній бібліотеці, беру з абонемента немалу та вагову книгу в синій палітурці (навмисно). Достоевський. Бесы. «Вау!» - Я вже в передбаченні захвату.
На вулиці тепленько, +29 чи +31. Я повільно та обережно переходжу дорогу, по зебрі. Йду вже іншою стороною обабіч дороги і бачу приємну постать жіночки з дещо мокрим волоссям, яка вийшла з пляжу (поруч) і квапливо йшла вперед.

«Це ж вона, так схожа на Неї…!» - так і йокнуло в думках. Я вирішив переконатися негайно і стрімко її наздогав, привітався.
Це була вона. Алла.

Слово за слово і я майже провів її додому.
- ну давай, свой номер, если будет настроение – позвоню.
- 066 6 9…
- Пока.

В цей час я лежав в «оздоровці»,-лікарні, проходив традиційне мед обстеження.
Субота. Вже цілу добу я читав Бєсовщину: стоячи, лежачи, напів-сидячи, надворі, і в дворі, в палаті і в коридорі, вранці і під час заходу сонця (що особливо подобалося).

Дзвінок після обіду на мій мобільний. Переказувати не буду, але дзвонила Алла, їй хтось гігікав під вухо – і там де вони були, чекали на мене. Сказала «Приходь!..»

Ладно!

Вгадайте, що було далі?.. (лукаво усміхаюся вам перед екранним текстом)
- …!
- Ні, то пізніше. А поки попереднє.

Я вже подумав що нас буде троє, але ні. Наша попутниця, тобто лишня людина відсіялася. Але до цього ми встигли попити пивка і знайти квартиру…
Ненароком, дуже випадково, гостя (для мене) натякнула і тут же розгорнула Шанс ледь не на бокали з холодним пивком, сама і знайшла.
Я при подругах подзвонив – домовився, а далі як після чарів:
Гостя забігла, Алла та я на годину розсталися, щоби владнати свої справи і вже зустрітися в точці зустрічі, на 16. Зустріч призначена на 16-ту годину вечора

Смію розповісти, що попри нашу взаємну симпатією, я смів дозволити собі хвилюватися. Напевно це хвилювання вплинуло на мене як певна анестезія (коли в справу долучається адреналін – тут не до болі). Вже в гарячий час я лише чув як тріщали хрящі (чи щось інше), але не більше. Тут не до хрящів, коли під тобою міні-матраци повзають кудись в свою сторону.

Завдяки Аллі, я полюбив прелюдії в формі гри в дурня, полюбив з нею ходити в магазин за самим необхідним…те ж пиво (ми ж люди прості – любимо смачне і побільше і щоби вставляло, пиво саме той варіант); і навіть виробив своє власне амплуа перед ніччю втілення бажань…

Та що ж. Це була одна із коротких літніх ночей. Далі – були лише дні, холодна осінь і рідкі дзвінки, до самої зими.
За пару днів після квартирника, ми вже не соромилися бути разом ні перед ким, особливо моя тендітна мадам. Експеременти завжди на користь. Навіть лякливі проби. Вода, річка кущі і ягідки її губ. Вишневий смак і присмак її ніжності.

Все розгорілося і затихло подібно – раптово. Мої збірні враження і раптові згадки про мої побачення з Нею.
«Прокинулися дуже рано. Майже не спали. Радіо всю ніч грало в тему.
Майже півтори години просидів перед відділенням лікарні, чекав поки відчинять, все чудово, майже не змерз. Пекуча біль нижче живота, думаю, що потягнув м’яз чи хряща. Зайшов в палату і вирубився.»

«Прокинувся в 9. сусід-металюга сьогодні добрий до мене. Під вечір я на всю рефлексував, слухав в його навушниках і в його плеєєрі новий і сильний альбом Оззі Озборна та писав вірші, з самого ранку писав, а тепер дописую. Розтягнутий м’яз іще пече. Але терпимо.»

Далі буде.
Нагадую, що маю одну додаткову історію з цього ж циклу: «ЗАПИС 4 (БАЖАНА ЗУСТРІЧ)»
Якщо шановне панство чи хамство…жіноцтво зацікавить – ласкаво прошу, вказати на це, я вже якось приліплю чи обновлю саму історію в загальній цій історії про сексизми і реалізми

_________________
V.Shevron


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Для чего я хочу писать Вам...
ПовідомленняДодано: 21/07/2016, 17:27 
Офлайн

З нами з: 15/04/2014, 18:24
Повідомлення: 87
Звідки: загально-український
ПОЧАТОК ОСНОВНОЇ ІСТОРІЇ БЛОНДІ

Ім’я їй дамо Блонді. Це і прикмета і називне ім’я заодно.
Її я знав погано, не досконало, але більше як одну із студенток, сусідку по гуртожитку, і доволі своєрідну дівчину, трохи бідова (в усіх сенсах), але в цьому і шик.
Ми часто бачилися. Наше знайомство було стихійне, не вимушене і лагідне, без казусів і непорозумінь.

Літо 2011-го. Червень. День був приємним, не спекотним. Наближався вечір
Ми з Б. гуляли по місцевому мкр-ні.
Вона мене давно цікавила як пара, як дівчина. Я все хотів знайти привід для тісного побачення тет-а-тет. І він знайшовся, випадково.

Все було просто наскільки – як пройтися по вулиці.
Ми гуляли по вулиці, не спішучи. По дорозі з магазину, додомки,
Щось говорили про своє. І серед розмови я прийняв для себе рішення – я хочу заполучити її. Я хочу її і за получу. Відразу запропонував умови мого нового плану.
- в мене є план як провести добре вечір
- який?
- Давай знімемо квартиру і там проведемо ніч разом?
- Давай, а в тебе є за що?
- Є.
- А шо ми будемо там робити? (її внутрішня розвідка, походу була на чеку, але і внутрішня халява – теж не дрімала)
- Купиво пива, чи вина, з наїдками – і до утра. Я понімаю, що всю ніч жерти пиво не будем, але по-ходу – розберемося, гаразд?
- Гаразд! – сказала Бл. Помітно повеселівши (все таки її внутрішня халява була за мене)
- Тоді я зараз позвоню, запитаю чи вільна квартира.
І тут вся суть моєї драми. Внутрішньо, я не хотів такого швидкого розвитку подій, бо знав, що Блонді мені скорше всього не дасть. І тому сподівався, що квартира буде зайнята. Але фіга.
Хазяйка по-імені Наташа сказала, що все свободо, вона буде рада здати нам хату.
Детальніше вона розкаже що і як коли ми прийдемо на адресу.
«Блін!» - подумалося мені, але ж треба було йти вперед, довести Блонді до переможного ахання.
Ось і настав вечір, пиво, кока-кола, вільна квартира і закуски. Як бонус – я взяв якісь солодощі і грам 200 цукерок «ромашка», які я терпіти не міг – а вона любила, для неї.
За любов. За всьо, за то, за сьо…вечір був прохолодний. Вікно привідчинене.
Я почав наближати втілення своїх намірів і скинув футболку.
- що ти робиш? – запитала мене Бл. гостро дивлячися на злітаючу з мене футболку.
- скинув, жарко стало. (Бл. не спускала з мого тіла погляд, щось обдумуючи)
- ааа!.. Буває, - відповіла.
- а ти не не хочеш?
- мені й так добре.
- ну дивись…

Пивно-закусочні продукти закінчилися. Я вирішив продовжити і перезатаритися.
Вона погодилася. Сходили в магазин і взяли іще того, сього.
Легковірно я залишив більшість речей в квартирі, окрім гаманця і ключів з електронним замком до дверей під’їзду.
І він заклинив!
Прийшлося палкою стукати по сусідньому вікну, щоби хтось відчинив.
Через 10-15 хв. ми таки зайшли, я зарядився адреналіном, вона кумедним настроєм, бо була умніша – і думала злиняти відразу після другої закупки, але я Її вламав залишитися.
Напевно вона вже здогадувалася про мої плани на неї.

Сцена кохання того разу не вдалася. Єдине, що вона дала із себе зняти – це шкарпетки. Я то був після ванний, гарячий, в спідньому (благо, своїми красотами – я вирішив Блонді не лякати без підготовки і взаємного досвіду). Хоча і вона залишилася зі мною в ту ніч, напевно знаючи що і до чого я веду всі ці квартирні теми і буханку – але завадила собі і мені зайнятися коханням.
Я впевнений, що вона хотіла, але не було тої іскри, яку вона чекала, не було особливого випадку, який зводить людей до обіймів, а тіла в секс.

Я зовсім не картаюся за той неуспіх. Я знав, що так може бути з нею, вже тоді – і було.
Бл.заснула, принаймні намагалася заснути під звуки моїх шарудінь, поскрипування ліжка і полиць підлоги. З цим я кінчив. І ще близько години намагався розпалити її, пестячи…але вона відкинула всі мої спроби в попросила заспокоїтися.
«Ну й нехай! Але все одно я її отримаю всю, рано чи пізно!».

Ранок. Гроші хазяйці я вирішив не відавати. Не зажав. В мене сталася невдача.
І винна була вона, Наталія. Якби вона відмовила в квартирі на ніч гледячи – Я, Блонді, Наталія – не знали би того дискомфорту і психічного безпорядку з цією ситацією.
Ці події би сталися іншим разом, не так нагло, не так суворо. Я не люблю обтирати те, що загуло. Йдемо далі.
Ранок. Ми з Бл. повернулися разом в гуртожиток, я віддав їй цукерки і попрощався.
Кінець Початку.

ЗАМІТКА: Насправді могла бути зима, а не літо, тому, пригадується мені – замок і замерз.

2016-07-20


ПСЕВДОПРОДОВЖЕННЯ: Після того випадку з недоудовлєтворєнієм, Блонді перестала шукать встрєч зі мною, всяческі морозилася і тікала при зустрічі «по справам» (ага, аякже, скорчив я ухмілку, ну та ладно. То природньо).
Спустя пару місяців, вже після канікул – наше общеніє вернулося в попередню колію. Напевно вона перша оговталася від переляку, проковтнула…свою неприязнь і стала – СТАЛА САМА ШУКАТИ ПРИВОДУ БУТИ ЗІ МНОЮ, Карл!

ПРОДОВЖЕННЯ В НОВІЙ ЧАСТИНІ.

_________________
V.Shevron


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Для чего я хочу писать Вам...
ПовідомленняДодано: 21/07/2016, 17:28 
Офлайн

З нами з: 15/04/2014, 18:24
Повідомлення: 87
Звідки: загально-український
WRONG! / ВАЖНЫЕ ЗАЦЕПКИ ЗА СВЕТЛОЕ

1. Прозрачные мысли

Хотел бы я вспомнить какие-то отдельные чёткие случаи, но отдельных чётких случаев не было. Всё разные, пёстрые, как игривое приклацивание языком, об щеку. Я о моментах где есть Свет – мой друг Светлана.

Мы не были даже друзьями, но чувствую – что с годами стали ими.
Наши судьбы не были ничем связаны, лишь случайные обязанности и дела нас сплачивали за каким-то деловым делом.
Обычное общение с сокурсниками, отдалённое и более взаимовыгодное во времена постоянной занятости учёбой и нервными нагрузками, в связи с студенческой жизнью. Всё как у людей.

Я, по-своему стилю, старался со всеми как-то наладить общение, разузнать, с кем можно дружить, кому могу помогать, кто желает получать мою помощь.
Разные люди, разные подходы – так же и разная взаимность в дружбе, от товарищеской – до фиолетовой.

Могу ли, хочу ли (хочу!) я проследить за моментами, когда Я и Свет соприкасались своими путями в повседневности, в студенческой взаимности? Да.
Очень невзначай, очень порознь, отдельно обстоят такие моменты в моей памяти да и в прошлом вообще.

Да, а почему эти моменты, я хочу выделить, почему их вообще нужно выделять, спрашиваю я за Неё, за Себя, за Вас?
Считаю, для того, чтобы понять – что связь, человеческая дружба двух людей, которых Энергосущности свели вместе – значима не в одном только измерении, не на одной только стадии и сферы Познания, а может стать откровенно новым этапом здесь, на Земле, если Осознание двух – взаимно расскроется навстречу.

Жизнь на Земле – не состоит с одной миссии и одного друга.
Каждый человек – Сущность энергетическая, с собственным опытом своей души, комочком генной, нервной памяти, осязательными воспоминаниями.
Познание – главный стимул развития и жизни. Познать – значит понять, значит знать.

2. *цензура* борщ не испортыш. Только приправой.

Моменты, которые имеют общий свет для меня и Света.
Уборка территорий под эгидой заступныка мИського головы пана Вячеслава (на 2008-ой год). Людей было достаточно. Прыбырання – це завжди свято. Бо нас отзывали с пар(занятий), нас – избранных групп некоторых факультетов.
Наша группа – была в тот пятничнык именно такой.
Сказать что уборка была супер любимым занятием для нас – это значит збрэхать.
Но всё-таки лучше, чем тяжёлые занятия и фигня в аудиторях. Тем более – в пятницу все иногородние и иносельские – уезжали домой, на 2 днИ покою.

По сути, главные впечатления.
В группе избранных паном Вячеславом попали Светлана, Оля (которые часом слегка дружили, некоторое время) и Я, ваш покорный УжеТогдаПоэт.
После того, как Свет свалила по сумку додому, щобы доЙИхать домой (по зараннЕ купленом бИлету), пан Вячеслав пИд своЕю ЭгИдою проЙИбав позыченИ в якомусь дворИ граблИ, а половина бурсаков из соседней по территории с Педвузом бурсы – съибались кто куда, пан Вячеслав, как истинный отец и заммера мИського головы прЫйняв ИнициатЫву – завершить уборку, нагодувать лучших из оставшихся студентов, а грабли… проибали грабли. Нету граблей.

И вот, дав командный наряд по телефону «борщи варыть.пырижкы пэкты.грабли поискать», мы, лучшие из оставшихся студентов вместе с паном Вячесловом на машинИ отправились в близ находящуюся кафешку ОбИдать. Проехали мы пару 10-ков метров, завернули в дворык и приехали.
Борщ был с туго приправленной приправой типу «мивина», да и походу – целиком был сваренный из неё или кубиков… был хреновый.
Оля потом, тоже о борще те же мысли высказала, и о 0 грн оплаты тоже кое-что поделилась.
А грабли спыздылы!

3. Зимнего ночного звёздного неба лирика.

Когда единственный Светик нашей группы ушёл работать, а не учиться, я был из немногих, кто прикипел к ней, как к человеку, с кем хотел поддерживать дружбу и какое-ни-какое общение. Вряд ли я был другом для неё, скорее прикипевшим к ней другом. Так лучше.

Что мне запомнилось с первого нашего курса, так это момент, когда во время одного очень интерактивного занятия по музееведению, мы должны были распределиться в группы по любимым временам года.
Сейчас я очень жалею об почти утраченных, большинстве моих мобильных фото, сделанных во время того занятия и не только «на память» (скрытно). Печально ухмыляюсь себе и своей только что сказанной фразе.
Ну так вот: в группе «ЗИМА» было 3 или 4 человека, среди них – Свет и Я.

И вот, впервые за год, наверно после начала её нового этапа в новых рабочих условиях, я пригласил себя к ней в гости, на чай, на дружные посиделочки.
Выжав из себя заначку, купил пачку печенья, (не зря, как оказалось), я кое-как нашёл адрес её улицы и дома её флигеля.

Я говорил, что дело было зимой? Может в феврале. Морозное, тёмное, но звёздное небо (ночь всё-таки).
Немного разговоров, немного чая. И вот, мне уже нужно возвращаться назад, идя по одиноким улицам микрорайона, рыпя снегом.
Иду и думаю – а почему мне так жжжииитттььь захотелось? Что такого было в этом простом свидании так себе товарищей, друзей, холодной ночью, пускай и в квартире?
Ответ был где-то в мечтах. И он был противоположен событиям здесь и сейчас.
Ответом были мои мечты, о любви, о нежности и романтике со своей мечтой – девушкой: не моей, ни тогда, ни сейчас, ни когда. Пустая мечта-Заир, неутомимое высматривание утраченной мечты, шанса во всём, от песен – до ночного неба…
Печаль пульсирует из грустью. Так и возвратился в общагу, сбитый с толку то ли мечтой, то ли гостинами у Света.
WRONG!

4. Ниточка в 1998-ой. Общие знакомые

Светлана – оказывается была одной из редких в моей жизни людей, которая не имея явного значения в моей жизни, всё же, неосознанно – но имела доступ к самым важным для меня её началам, даже не доступ – а прямой логический, кармический контакт, была связывающей ниточкой с истоками МЕНЯ, моего Ида, моей психологии, таланта писать, истоков моего творчества, моего характера, силы воли, тайных желаний и моей самобытности и не только.
Ты, Свет – даже не знала до сего, до этой минуты, когда ты прочтёш эти строки,
что ты – моя пока последняя зацепка, край звена к самому началу моих смыслов и магии в моей жизни.

Как то в последние месяцы нашого кое-какого общения, Свет решила рассказать мне весточку и выразить немного удивления по этому поводу.
В расписании занятий в нас целый день стояли Лекции по одному предмету. Между перерывами, она подсела ко мне и поведала, что у нас с ней есть общие знакомые.
- Вот как? Кто же это?
- Б.В.знаешь?
- Надо же! Знаю, немного. Был случай.
- Так, вот – она моей соседкой по квартире недолго была. Она как увидела тебя на фотках нашей группы – вся в нервный тик взялась, чуть ли не паника какая-то. И ржать начала.
- ! В смысле?
- Ну всмысле я и её спросила: - в чём дело, В.?
- Так она мне всё рассказала…

До сего дня и момента, когда я пишу этот рассказ – я чувствую себя неловко.
Как можно догадаться по вышенаписанному к этой подглаве, следующие её описания перессказа со слов В. визвали во мне сильнейший психологический дискомфорт, так как через перессказ осмеяли мои чувства, мой личный мир, мои мечты и надежды, которыми жил, пусть даже в прошлом. Но прошлоё – моё. А я – тут, со Светом, слушаю всё…
Дважды неприятно, что она так смачно всё повторяет.
Но благо, Светлана – понимающий человек. Поняла, как мне неловко сейчас перед ней и что соседка её «В» - та ещё стерва.
Больше она этих тем не поднимала. Свет ушла с универа.

А я в свою очередь, после того розговора – дивуюся, что мир может так сжиматься и махать моему прошлому ручкой.
Светик стал для меня присутствующим при мне, по-крайней мере в городе – символом моего лучшего пришлого. Но я это мои символи и мои подтексты.
Главное с этим – не мешать человеку жить.

_________________
V.Shevron


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Для чего я хочу писать Вам...
ПовідомленняДодано: 06/12/2016, 23:26 
Офлайн

З нами з: 15/04/2014, 18:24
Повідомлення: 87
Звідки: загально-український
Анекдот 13А

Как то я со своей новой знакомой решил провести свидание.
Я в Сумах, она - в Киеве. Ну приехал я в Киев, начали мы гулять.

Поясню. Я пишу стихи и выступаю, она пишет стихи и тоже выступает, оба любим литературу и Достоевских

Перед встречей, по телефону и во время свидания, мы шутили насчёт разной чертовщины, ну любим мы шутить; как бы, все знаки говорили о том, что нам суждено было свидеться (тонкий совместный юмор, свидание-то было – ПЕРВОЕ)

Ещё смешно было, даже по телефону, говорить о том, что у меня и у неё провести свидание выходит на пятницу, 13-го. Вообще умора. Потом в переписке прозвучали целые арсеналы толстых шуток в обе стороны.
Когда мы встретились майским тёплым вечером, мы сразу же начали ловить настроение друг друга и импровизировать (у кого что было на уме, у меня – влюблённость).

И вот, моя знакомая говорит:
- Сейчас мы пойдём на Андреевский спуск, там есть места интересные.
Переходим трамвайные пути и в этот момент, своим оком @club35268809 (поэта) или @club17050515 (разґильдяя): вижу на путях разлито машинное масло (вряд ли - чтобы растительное)
- (Я) Смотри, вот масло кто-то пролил, На.Трамвайные.Колеи!
- (Ли, хитро улыбается):
- Аннушка уже разлила масло!
Хи-хи, ха-ха, идём дальше.

Одна из мыслей в моей голове - как бы сказать ей, что она для меня превыше всех муз, что я знал.
Говорю:
- Милена, ныряй-ка в мой пруд, ты нравишься моим чертям!
- Мы ещё не встретились, а наши черти обо всём договорились.- отпаррировала Она.
- Супер! Мне понравилось. - Не помню что ответила.

По дороге на Андреевскую горку
Вот, она показывает мне дом:
- Мол, вот, это дом-музей Булгакова
- ну, круто! - ответил я
(Ведет к памятнику рядом.)
- Вот бы кто-то сфотографировал бы меня возле него...

Рядом фоткались туристы. Не долго думая, я сделал их ещё туристичнее и попросил по-дружески сфотографировать нас возле этого идола (с чего-там он...)
Эти двое людей, крепкий и красивый лицом пенсионер и молодая девушка лет тридцати,
Сначала попросили завпечатлеть их самих возле памятника. К чему что я с охотностью и вызвался. Потом они взялись помогать и нам – зафиксировать нашу прогулку около этого места на Горке
Анна. Её звали Анна, ту девушку. Аннушку отозвал по имени тот седой мужчина, что был с нами, кажется – отец.
Мы с Ли – ошарашено пересмотрелись, и она сразу же поделилась своими несуеверными наблюдениями с этими добрыми людьми, на что они весело рассмеялись и пожелали нам, парню и девушке, удачи…

Я такой, Милене:
- а что это за чудо, почему он удостоился наших фоток?
- ты серьёзно, Шеврон?
- ага, с довольной миной своего незнания отвечаю.
- А возле какого дома мы находимся?!
- Музей. Б... ааааа!!!
- Ну вот, наконец. Я сначала думала что ты шутишь так, так уверенно... А ты реально не знал. Вот это удивил.
- Ну да, среди туристичного центра Украины – столицы, много камней валяется всяких. Я подумал - это очередной из них. Ну ладно, хоть предупредила – что это был Булгаков. Теперь буду в курсе, что за это за мужик между нами на этом фото, что он там забыл

Все смеются.

И напоследок. Дом, у которого мы стояли, музей Булгакова – имел номер 13А. Так, на заметку.

Спасибо читателям за внимание к этому письмецу

2016-12-06

_________________
V.Shevron


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Для чего я хочу писать Вам...
ПовідомленняДодано: 18/12/2016, 22:59 
Офлайн

З нами з: 15/04/2014, 18:24
Повідомлення: 87
Звідки: загально-український
ІСТОРІЇ БЛОНДІ. СЕКРЕТИ

(ДИСКЛЕЙМЕР (ох ці модні нові слова!) – СОВІСТІ В МЕНЕ НЕМАЄ І НЕ БУДЕ.)

Вона не хотіла. Але їй треба було розібрати купу бумаг і щось навіть зробити там.
По-суті я все прошарив. Якби Бл. дико хотіла бути зі мною бути, навіть бажати –
Вона навіть бумаг би не взяла і візразу прилипла до мене.
Але бумаги взяла. Ноут також. Пішла зі мною і поки я готував не хитру вечерю, писала і розгрібала свої кіпи.

Якщо ввійти в її дівочу душевну організацію, її можна зрозуміти, в принципі – але в нас не заняття по предмету.
Але для Вас, читачі відкрию завісу своєї логіки.

Коли всіма бажана форменна дівчина знаходить свого хлопця, вона продовжує нервувати і копирсатися в своїх сумнівах «нада»-«не нада», «хочу» «Дуже хочу», «імєнно його», «щас придумаю як», «*цензура*, стидно», «розпалю його і забіжу»… «але ж хочеться»… «лан, побачим. Главне щоби він акуратно себе вів».
Я не буду наводити зворотні юнацькі чоловічі думки, але вони – не такі. Грубі, чуть перелякані – но всі наглі.

Аде Блонді пошастило, їй попався в міру акуратний.
Я впевнений, що вона щохвилини виглядувала мене і чекала голих сюрпризів.
Але походу їй набридло. Бо їх не було. Поки. Час від часу вона зиркала на мене: Чому я не скидаю футболку, не лізу до неї, не сиплю вульгарностями – це ж я.

В квартирі було душно, дуже багато сухого повітря, яке вводить мене в певний ендорфінний настрій і навіть, тепло, комфортно, але роздягатися ще рано було.
Я ж акуратно себе веду!

Час близився до пізна. Зима. Ми в квартирі. Натопили. Як всі істінні квартиранти в холодних квартирах – включеними всіма конфорками; ванна вже набиралася.



[Скучили?

Ще трішки!
Давайте, поки я там дописую скудності, розкажу вам, як я не люблю музичні тв.-канали.
Якби ви знали, як я не люблю музичні тв.-канали! Вони такі попсові, що аж труять мої ніжні струни мЯталіста. Єдине спасіння від них – чимось займатися.
Якщо ти – в романтичній обстановці, яку сам і створив, біля тебе твоя кохана незаймана дівчина і ви за взаємної згоди усамітнилися в зйомному помешкані – то тут, можна би спробувати зайнятися Величним Коханням і ніякий шлак тв.-каналів тобі не зашкодить.
Але…]



Повертаємося.
- Кохана моя, - вийшов я з усмішкою з ванни, - ванна готова! Хто перший?
- О, чудово. Але давай, напевно спочатку ти прийми її, а поки я тут іще пороблю і ти приберешся – потом і я.
- Гаразд. Логічно.
«Дуже логічно, мила, - подумав я окремо. – Бо тоді – нам буде вже не до бумажок. Я вже постараюся. Та й ти нічого, терпиш.»

Я закінчив з ванною, розігрівся, розпарився, вичистився, помився. Мої головні соки ще терпляче сиділи в запасниках.
Після ванни явийшов лише в спідньому. Бл. була не в настрої. Не довго церемонячись зі мною – вона змінила мене.
Ось прийшов її час прийняти ванну. Блонді пішла в ванну з вигуком «без стуку не заходити». Отакої!
Я то думав, щас і в ванній разом посидимо…

Поки вона сиділа в ванні насолоджуючи її теплом і глибиною, мене вже починало теліпати, почав нервувати. Минуло близько 10 хв. Небагато зовсім.
Чоловічі Соки почали бити в голову. Ні, так не піде. Так не можна зі мною чинити. Треба перебирати ініціативу.
- я заходжу, - сказав я попередивши.
Зайшов.

Тут я почну не описувати історію, а переказувати. Бо для умного сочінєнія нада роки і тонни пілюльок іспісать. А я – недавно почав. Тому переказ – буде лучним варіантом.

Коли я зайшов, Блонді іще купалась, прикривши рукою свої грудні від мене.
Ну це ладно. Я почав її переконувати зайнятися сексом, говорити що хочу її і своєю холодністю – вона стібається з мене по-злому.
Бл. відповіла, що вона мене попереджала іще до того як ми прийшли в квартиру – що вона не хоче. А якщо я думав інакше – то моїм планам не суджено збутися.

Весь цей час я був трусах. Збуджений.
Ванна з теплою водою, Блонді в ній, оголена, але прикрита: водою і рукою.
В ванній кімнаті парко від гарячої води і конденсованого пару.
Впевнений в тому, навіть якщо моя люба не хотіла сексу – але все одно, вона хотіла мене. Впевнений і в тому, що вона попри те, що прикривала себе від мене, але впринципі – була рада бачити мій голий торс, не прикритий таз тіла, з сідницями і чоловічими достоїнствами в повній силі.

Далі, скинув труси (які по суті – лише прикривали, втримувати ерекцію вони вже не могли і ледь не тріщали в зоні пахового карману) і в поршневих рУхах, стоячи над унітазом, відправив своє потомство в місця далекого зливу.
Звісно, все відбулося не за секунду. А смачно розтягуючи, наскільки було можливо, акт мастурбації на очах Блонді.
Вона дивилася. До кінця. Ще й похвалила.
От так холодні відьми пізнаються в сексі. Главне не що вони дають, а що – їм.

Але я з нею таки іще не поквитався…

Кінчив, я остиг. Наглядно вимивши ослаблений пеніс перед нею, я пішов в ліжко, де долежував всю ніч, навіть не тронувши її, як і вона мене. Довго думав за своє. Переживав (теж за своє). Вона знала про всі мої проблеми, але відрадою навіть тут, в квартирі не стала. І я не про секс.

Вранці. Була любовна прелюдія. Але таки знову – Я їй давав, а не вона – мені. Дивна ця фрігідність. Так можна і заразитися поганим прикладом. Оральні ласки завершилися виверженням моїх секретів в простинку.
Підчистили.
Потім пішли снідати, точніше кавувати. Ранкова розмова двох закоханих осіб. Обмінялися враженнями. ЇЙ ВСЕ сподобалося.
ВСЕ, Карл!
Лише сексу вона не хотіла.

А байку про те, як я поквитався з Блонді – в наступному випуску.

_________________
V.Shevron


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Для чего я хочу писать Вам...
ПовідомленняДодано: 18/12/2016, 23:05 
Офлайн

З нами з: 15/04/2014, 18:24
Повідомлення: 87
Звідки: загально-український
Історія Блонді. Частина 3. Дисонанс

Березень жарив. Вдень +25. Вночі прохоло-холодно. Я вже вступив в аванґард любителів погоди, настрій панував містично-озоновий, коли помічаєш надзвичайні повороти і при цьому дуже хочеш грози (спостерігати, бачити) – аж чуєш запах негоди.
В такому настрої і заново полюбивши гурт CREMATORY, я почав свою весну 2014-го. А Весна пропахла блондинкою, майже Моєю Блонді.

… Ніяких «алло», ніяких «привіт», ніяких доброзичливостей
Розмови ні про що, лише байдужість. Вона розповідає – я стримано вставляю сухі неживі слова.
Дурна. Я твої ножі в спину вже не прийму, я знаю їх сплав. Тепер це пластилін.
Липкий й бридкий, від спеки падає і в’яне.

…Плачевні результати наших побачень проявилися двояко. Один з них – це небажання мати з нею щось спільне, навіть розмову Навіть під час її рідких дзвінків.
Вона дзвонить. А я на кухні з мамою сиджу. Подивився на номер абонента, збив на режим «тиша», а по завершенні дзвінка – і взагалі на беззвучний режим перемкнув. І так – щоразу. Та все ж, в ініціативний дзвіночок зробила саме Вона.

… Моя кімната пахла трояндовим ароматизатором; її не голі, хоча й прохолодні стіни навіювали якусь незавершену справу, тривогу, занепокоєність. В кімнаті моєї квартири наче чогось не діставало.
Освітлення? Плакатів і малюнків? Цього було вдосталь, особливо плакатів і малюнків. Освітлення було якнайкращим, з тих міркувань, що створювалася атмосфера Домашнього прихистку, комфорту: гаряча розчинна кава, пряники (море великих і свіжих пряників) і відео-серіал стомчейзера з Тули «Охотники за грозами», або серіал «Рей Донован», мій найкрутіший та улюбленіший серіал, трясця!..

… З горішків текла ріка, ріка енергії; ось цівкою огинає всі Їх складки, злітає з епідерми мого паху – падаючи на її, вкрите ковдрою рідкого волосся, лоно.
- у мене з проміжжя вже все тече, аж каплі падають
- я це відчуваю.

… В цей день я виспався.
Він був ясним та обіцяв бути жарким. Березень. Ми зустрілися біля церкви.
Вона відразу обійняла мене міцно, уміючи. Про себе, я здивувався цьому. Але в неї було скільки вини – що всі рухи, мотиви і прагнення йшли на її спокутування.

Здається, Мала трохи прихворіла; багато находившись за день – я привів тебе в свою квартиру. Тут ти можеш відпочити. А далі якось почало темніти.

Твої дзвінки мамі, моя мовчазна присутність при розмові. Твоя широка вдоволена посмішка і втомлені очі. Час подивитися РАЗОМ фільм!
Недовго думаючи, я зайшов в меню свого любимого кіно-сайту. Вирішив показати фільм не так тобі, як собі (сам напевно би – й ніц глянув).

«Коко Шанель». Тривалість: 3 години. Блонді заснула на половині. Я додивився і годин до 10 сидів в інеті.
Спали ми порізну, на окремих ліжках…ну як спали.
Мені не давало спокою і відганяла сон моя внутрішня жага, тремтіння від усвідомлення, що моя кохана – Тут, поруч, її запах, її присутність, я можу її бачити поруч…
Блонді встала випити води з пляшки.
- Сушить трохи? – промовив я пошепки.
- Ага. А ти не спиш?
- Ні.
Мовчанка. Я продовжив:
- Давай я до тебе переляжу?
- Давай

… Якогось дня лютого ти почала дзвонити. Наярювати. Сигналити. Якогось дня я вирішив взяти слухавку. Приймаю твій дзвінок з холодним:
- СЛУХАЮ. – Й мовчанка.

Ти багато плакалася, жалілася на свою недолю. І, навіть, відчувала вину – що кинула мене.

В ті 20-ті числа я гуляв по даху недобудови, ввечері, коли сонце вже сідало.
Ми зідзвонилися.
…- будеш в Сумах – дзвони. – Я поклав слухавку.

Раптом, мою свідомість, моє тіло наповнило якимось дивним током, дивним струмом, по імені – мандраж. Дивним тому – що я ніколи не відчував сексуального манда-жу…мандражу до Блонді, жагу, бажання, сексуальний максималізм, пориви – так, але не мандражу по манді…

… Далі було тепло. Далі було не до сну. Я хотів її пестити, відчувати пальцями гладеньку і шовкову шкіру її живота; обійняти ногою її таз і міцно-намертво притиснутися один до одного.
Бл. ж не хотіла – вона обійняла ногою мій таз, міцно-намертво притиснулася до мене, і ми чули близькі подихи один одного як ніколи, тоді.

Я люблю одяг, але коли його мінімум. Блонді залишилася в футболці.
«Ти знову ховаєш свої груди!» - спостеріг я в черговий раз.
Нас вкривала тепла ковдра, а я вкривав собою Блонді, оберігаючи низ її живота від холоду, а вона – мій.

Їй було не до сну до самого ранку. Все-таки уроки фільму «Не смотри» - пішли на користь. Вона була задоволена мною. В свою чергу – Блонді таки СТАЛА МОЄЮ. Таки моя ціль, яку я задумав ще 2012-го – заволодіти Блонді – втілилася.

_________________
V.Shevron


Догори
 Профіль  
 
Відображати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 26 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1, 2, 3  Далі

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
Powered by phpBB® Forum Software © phpBB Group
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB