Відправити свій текст твору
Сьогодні: 21/10/2017, 07:09

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]



Створити нову тему Відповісти  [ 3 повідомлень ] 
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Жіноча доля
ПовідомленняДодано: 06/04/2014, 21:57 
Офлайн

З нами з: 06/04/2014, 21:55
Повідомлення: 4
У сірих очах він бачив лиш попіл минувших днів. Його не приваблювали зморшки на її округлому обличчі. Йому не подобалось, коли вона сміялась, оголюючи пожовклі зуби. Він не тягнувся до її сухих, порепаних рук, що зранку мили посуд, готували сніданок, в обід витирали підлогу, а ввечері прали одяг. Її тіло не було тендітним, як колись, а тому він заплющував очі, коли вона скидала свій халат, аби одягнути нічну сорочку. Він не зміг полюбити її старість, а вона так і бачила в ньому любу своєму серденьку молодість. Їй хотілося, аби він дивився на неї тим поглядом, що тривожить душу, перевертає усе всередині її тіла, лоскоче там, де б’ється її серце. Але вона не бачить. То що ж тепер? Ні, він буде з нею, бо це ж вона була поряд довгі 20 років. Це ж вона народила йому трьох синів. Це вона вставала на світанку, аби приготувати йому сніданок. Це вона недосипала, аби він міг кожного дня одягати чисту сорочку. Вона щоденно дарувала йому свою любов, обсипала поцілунками, змочувала слізьми його невдачі. Вона тримала щит, що охороняв його увесь цей час.
- Галю, треба поговорити, - серйозно мовив чоловік, повернувшись додому з роботи. Повечеряв гарненько, запив усе компотом, а тепер прийнявся до справи.
- Так, голубчику, що ти хотів сказати? – призупинилась на мить, залишивши місити тісто та взявшись за голку з ниткою. Йому в очі кинулись посивілі пасма, що вибились із тугої гульки, гусячі лапки в куточках очей, шрам на шиї.
- Я йду! – рішуче мовив, відчувши себе справжнім мужчиною. От що значить чоловік! Вирішив – зробив.
- Куди? Ще одна зміна? – зі співчуттям поглянула на свого любчика Галя.
- До Зіни. Вона вже й чекає на мене, - випалив. А у неї руки опустились. Так і стояла, аж доки не скрипнули двері. Він пішов.
- Лихо мені, лихо! – закричала. Її серце розірване. Він же молодість її забрав! Він же душу людську понівечив!
І бігла до моста. А там – глибока річка. Один крок – і серце не болітиме, і старість не плакатиме, і людина не страждатиме.
- Жінко, що це ви надумали? – хтось озвався. Не обертається. Тремтить уся. – Жінко! Стривайте, я вас не чіпатиму, - а голос все приближався. А Галя вже закинула одну ногу.
- Жінко, не треба, благаю! – А в неї сльози очі заливають. Не бачить й не чує. Вже приготувалась, так хтось за руку схопив залізно. Її обіймають, а вона ридає.
- Ну же, голубонько, погляньте на мене, - і витер хустинкою сльози. Погладив по сивочолій голові, ніжно мовив: - Життя одне… Біль може наскрізь вас пропалити. Може, лише лоску тик душі живим зостанеться. Але ж не вбивайте цю крихту надії. Знаєте, часом доля дарує нам дорогоцінні подарунки.
Вона готувала вечерю. Умиротворена, спокійна. А він дивився на неї і милувався. Її сірі очі заворожили його. Такі добрі, чуйні. Зморшки на її обличчі здавались найріднішими. Йому хотілося розцілувати кожну лінію. Він сміявся разом з нею. Вона ж тоді така прекрасна, немов крила виростають. Він тримав у своїх чоловічих долонях її жіночі, змучені щоденною працею, неначе скарб, що так довго шукав, а тепер знайшов і нізащо не відпустить. Її тіло було м’яке, розкішне. В ньому було життя! Це тіло для нього благословенне. Колись воно виносило аж три нових життя. Він полюбив її в горі, а тепер ще сильніше озвалось в ньому це почуття, коли вона стала щасливою.
Хтось постукав у двері. Вона відчинила. На порозі стояло її минуле з валізою. Очі чоловіка виказували каяття.
- Проходь, - зітхнула Галя.
- Пробач, Галюсю, пробач мене, дурня, - упав на коліна. Цілував її руки, обіймав за ноги. І вийшло її теперішнє.
- Хто це? – здригнувся чоловік.
- Василь, - простягнув руку незнайомець, а на обличчі з’явився вираз ворожнечі.
- Галю! – скрикнув.
- Ось моє майбутнє, Степане, - і вона ніжно приклала його руку до свого живота, що останнім часом збільшився.
- Я не розумію.
- У нас буде донечка, - посміхнувся Василь. Він обійняв свою Галю за плечі й міцно поцілував у вуста. А потім рвучко підняв на руки й закружляв по кімнаті. Степан дивився й не розумів. Невже його Галю можна любити? …


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Жіноча доля
ПовідомленняДодано: 04/06/2015, 10:56 
Офлайн

З нами з: 15/04/2014, 18:24
Повідомлення: 94
Звідки: загально-український
аж затронуло!
Шановна Аліна - дуже прекрасна проза! Сюжет і порівняння, відчай і перспектива: як гарно все складено!

Дякую, за цей чудовний шармовий твір!

_________________
V.Shevron


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Жіноча доля
ПовідомленняДодано: 13/07/2017, 16:04 
Офлайн

З нами з: 13/07/2017, 14:36
Повідомлення: 1
Шановна Алина продовжуйте в тому ж дусі, мені подобається ваш стиль
мені здається вам сподобається тут


Догори
 Профіль  
 
Відображати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 3 повідомлень ] 

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 3 гостей


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
cron
Powered by phpBB® Forum Software © phpBB Group
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB