Відправити свій текст твору
Сьогодні: 23/08/2017, 04:58

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]



Створити нову тему Відповісти  [ 2 повідомлень ] 
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Хроніки самогубця (1)
ПовідомленняДодано: 10/04/2014, 19:02 
Офлайн

З нами з: 06/04/2014, 21:55
Повідомлення: 4
Пролог
Стояти перед дзеркалом і не бачити нічого, окрім порожнього тіла, бездушної плоті, яка з кожним роком втрачає свою красу, стає потворнішою. Це вже не так і важко, усвідомлювати, що ти старієш, бо набагато тяжче знати, що твоя душа помирає від невиліковної хвороби, що зветься дефіцитом любові. Ти стоїш і бачиш, що погляд порожній, він уже не здатний щось сказати, він німий, глухий і сліпий. Краще вже б нічого, так ні, всередині ще чути відголоски чогось живого, що з усіх сил волає, вимолюючи допомогу. А що, як ця плоть захоче вже загинути, не стане чекати призначеного їй часу, а просто прагне по скоріше упасти в обійми грудневої землі? Певно, це найбільший злочин: прагнути смерті, коли ще живий. Бо вона не забариться, а от в тебе вже не буде іншого шансу, ніколи…
День перший. Перше грудня.
Л. сиділа, обнявши свої коліна. Вона втупилась в стіну, від якої тягло холодом, що пробирався крізь жовту цеглу в кімнату. Розпустивши свої щупальця, мороз душив в своїх обіймах її дівоче серце. Зовсім гола, вона сиділа одягнена, в теплому кожусі, вкрившись зверху квітчастою ковдрою, пронизаною ароматом старого бабусиного одеколону, який лоскотав у носі.
- Апчхи! – ехом пролунав звук, порушивши довготривалу тишу, котра вже і так затягнулась. Все тіло Л. затремтіло від холоду. Їй не хотілося спати, хоча вже і пізня пора. Одна, самотня, вона сиділа й ні про що не думала, немов закам’яніла статуя, скульптура невдалого митця, трошки сп’янілого власними мріями, котрим не суджено здійснитися.
Місяць уповні освітив кімнату. Її профіль виразний, такий, що надовго запам’ятовується. Характерні великі сірі очі, продовгуватий тонкий ніс з горбинкою, що робив її більше потворною, аніж привабливою, і ледь помітні уста, куточки яких навіки опустилися вниз. Л. і сама усвідомлювала всю жалюгідність свого положення. Нікому не потрібна, вона цілими днями не виходила на вулицю, боячись сонячного світла, як якусь примару. А чого їй боятися, адже Л. уже все, що можна втратила. Так, вона вже нічого не мала, окрім тієї пустоти. І скільки хоч кричи, а всі слова відбиватимуться ехом в її порожньому тілі, в її безмежній душі, котра має одні лиш стіни, але без життя, бо вона вже напівмертва.
Дивись і не побачиш, кричи і не почуєш. Л. уже не знала, куди себе діти. Вона швидким рухом руки закрила шторами вікно, аби денне світло не проникло у її убогу кімнатку. Голі стіни: без шпалер… без картин… без історії. Подерта підлога, на якій вицарапано розкладним дорожнім ножичком одне і те ж саме слово - «любов». Л. сама виводила кожну літеру, при цьому якось дивно усміхаючись.
Її тонке павуче тіло скрутилось на підлозі, а рука, що немов суха гілка, простягнулася вгору. В кісті той самий ножичок. Л. п’яним поглядом дивилась вперед, проте нічого не бачила. Її уста скривилися, а очі нічого не виказували. Хто ти, Л.? Жертва чи злочинниця? Хто ти взагалі така?
Обід. Спрага. Усе в роті пересохло, губи порепані. Л. підвелася, підійшла до вікна, відчинила віконце, простягла руку й набрала жменю снігу, що з вчорашнього дня лежав на підвіконні. З насолодою вона проковтнула білу речовину й засміялася на всю кімнату, забувши, що не має на це право.
- Ой, - прикрила вона свій рот, коли зрозуміла, що вчинила якусь дурницю. Але потім, знову не втримавшись, почала реготати, як маленька дитина, подриґуючи кінцівками. – Хі-хі-хі…
Нарешті сутінки. Знову темрява. Вже рідна, необхідна. Ніч як ліки для дівочої душі, як бальзам, пілюля, як що завгодно, як щось, що потрібне завжди при хворобі. А Л. хвора. Самотністю. Нелюбов’ю. Собою хвора. Люба, заплющ очі, що ти бачиш? А вона і не відповість, бо не може, бо забула вже, як то відповідати на запитання. Бо давно вже ніхто і нічого не питав.


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Хроніки самогубця (1)
ПовідомленняДодано: 06/06/2014, 23:31 
Офлайн

З нами з: 06/06/2014, 23:03
Повідомлення: 5
Є цікава думка, але! потрібно попрацювати над правописом: багато тавтології, відсутність розділових знаків, дивні поєднання слів (пр. сніг - біла РЕЧОВИНА; порожнє тіло...), "паразити" (пр. вицарапано). Важкувато сприймати, текст "сирий".


Догори
 Профіль  
 
Відображати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 2 повідомлень ] 

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
Powered by phpBB® Forum Software © phpBB Group
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB