Відправити свій текст твору
Сьогодні: 21/10/2017, 07:21

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]



Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Чуже весілля
ПовідомленняДодано: 18/09/2014, 21:49 
Офлайн

З нами з: 27/07/2014, 20:03
Повідомлення: 1
І. Він
Пройшла поруч. Не пройшла, пролетіла і залишила невидиму хмаринку своїх парфумів. І сама, мов хмаринка: легенька, тендітна, ніжна. Чому не його? Був же час, коли цей скарб належав лише йому? Як трапилося, що за руку її тримає інший? І поряд з ним також друга?
Їхав на це весілля і знав, що буде боляче. А можливо, і перетнув пів країни тільки заради того, щоб хоч на хвилинку зустрітися з нею. Куди поділася притаманна йому сміливість? Хоч би на танець запросив!
Всі милуються нареченою. Дійсно гарна, та для нього немає кращої дівчини за його… Ні, вже не його. А очі постійно шукають її в гамірному натовпі. Як вона танцює! А яка посмішка! Всі зорі на небі не сяють яскравіше і не гріють тепліше її посмішки!. Як нестерпно бачити, що її цілує інший. З помсти і він цілує ту, що поряд. Помста кому: собі чи їй? А поцілунок такий прісний і сухий!
Який смішний її обранець, зовсім ще хлопчисько. Хіба стане такий надійною опорою в житті, зможе оберігати, захищати її. А сам він зміг?! Не вистачило терпіння, поїхав за тридев'ять земель: з очей подалі – з серця геть! Іншу знайшов. І добра вона, і хазяйновита, і кохає його, а він… Все марить тією, заради якої, можливо, і живе на цьому світі. Та де ж це вона? Серце забилося частіше: невже так рано пішла? Ні, вже з полегшенням, он у куточку щебече з подругами.
Оголосили білий танець. Може запросить? Повела на танець іншого і його хтось тягне. Танцюють зовсім поруч, знову відчуває легенький, ледь вловимий шлейф її аромату. Помінятися б партнерами, згребти в обійми і більше ніколи не відпускати. А може так і зробити? Вкрасти її і втекти на край світу! Натхненний ідеєю, розправив плечі та погляд упав на свою супутницю. Як же її кинути? Вона ж ні в чому не завинила перед ним. Вогник згас. Невже пізно?
Наречена танцює з дівчатами, по черзі надягаючи на них фату. Як тільки цей весільний убір доторкнувся до голови його хмаринки (як вона любила, коли він так її називав!), така ніжність оповила душу, що і сам від себе не чекав. Серце заволало: «Я люблю тебе!!! І ніколи не забував! Повертайся, благаю!» Та того крику ніхто не чує… А вона відчула – на якусь мить зустрілися погляди. Яскравий спалах і знову пітьма: її обійняв інший.
Розум: Забудь її – ваш поїзд пішов.[color=#000000][/color]
Серце: Не можу! Я кохаю її!
Розум: Вона ніколи не буде твоєю!
Серце: Ніколи не кажи «ніколи». Он, бачиш, посміхнулася мені.
Розум: Вона посміхається всім. Марно сподіватися!
Серце: Помиляєшся, ми ще будемо щасливими!
Розум: Викинь з голови! Вже ніколи не буде, як раніше…
Раніше… Спливло зовсім небагато часу. Ще минулого року в день святого Валентина вони по телефону проговорили всю ніч: і спати не хотілося, і відстань в сотні кілометрів здавалася химерною, і де тільки бралося стільки слів любові! Згадався початок стосунків. Він після тривалої поїздки не міг дочекатися вечору і заявився до неї прямо в школу, в якій вона закінчувала одинадцятий клас. І ця маленька дівчинка кинулася в його обійми в присутності край здивованих вчителів і друзів. Завжди жартувала, що колись він перестарається і просто розчавить її в обіймах. Та найбільше любив лежати в неї на колінах і відчувати, як її крихітні пальчики перебирають його неслухняну чуприну. Іноді вони сварилися та якою солодкою була мить примирення! А одного разу чомусь не помирилися: не так зрозуміли, чогось не сказали, щось не пробачили… Той короткочасний гнів став фатальним. І не дає їм знову з'єднатися зовсім не відстань і навіть не те, що поруч з ними тепер інші. Якась магічна величезна прірва пролягла між ними і, всупереч його бажанню, поступово розповзається, ніби чорна діра, заполоняє собою навколишній космос. Від розпачу хочеться кричати, від роз’їдаючого болю душа схожа на пошматоване клаптя. Чому люди цінують тільки те, що для них вже втрачене?
ІІ. Вона
Він став ще кращим: білі сорочка і брюки вдало підкреслюють засмагле пружне тіло. Чорняве волосся, грайливі очі… Як любила вона шукати себе в тих очах! Важко стиснулося серце, ніби гарячими обценьками хтось порядкував у її грудях. Вона сподівалася до останнього, що він не приїде на весілля і вірила, що приїде також до останнього. З кожним разом бачити його дедалі болючіше. Загнала вона своє кохання у темний закуток, закрила на замок і… знайшла іншого. А воно рветься назовні, розпираючи всі перепони і розриваючи її зсередини. Ховає знову, забороняє собі думати про цю любов. На деякий час вдається заспокоїтися, якось вгамувати біль. А потім слово про нього, предмет, що його нагадує, іноді в натовпі схожа фігура, чи пак, аромат його улюбленого парфуму і все починається спочатку! Як довго зможе вона це витримувати?
Зраділа неймовірно – він відмовився танцювати з іншою, але вигляду не подала. Вона весь час тримала його в полі зору та робила це обережно, щоб ні він, ні той, хто поруч, цього не помітили. Пишалася – а мій і справді серед хлопців найкращий! Ні, вже не мій… По-зрадницьки підло підступили до очей сльози. Намагаючись швидше оговтатись, присіла поруч зі своїм супутником. Гарний він, веселий, аж кумедний трішки, закоханий у неї до безтями та чи буде вона з ним щаслива? І чи має право робити цю людину нещасною? Де взяти відповіді на ці запитання?
Очі знову блукають в пошуках того, найдорожчого в світі. Вона завжди відчувала його майже фізично, вгадувала на відстані, що зараз має прийти і ніколи не помилялася. Ось і зараз чомусь стало холодно і ніби забракло повітря. Озирнулася навколо: так і є – він пішов з весілля! Першим бажанням було побігти навздогін, зупинити, кинутися в обійми, сказати ті найголовніші слова, що берегла тільки для нього і наплакатися вволю на його міцному плечі. Але ж він не сам! І вона не одна! Їй до щему захотілося, щоб на всій планеті залишилося тільки двоє людей: вона і він. Її коханий. Її сенс життя. Втрачений, на жаль…
Раптом стало тепло і світло. Невже повернувся? Виявилося, просто на хвильку відлучився в справах. Як добре, що вона ще зможе певний час бачити його, милуватися посмішкою, поставою. Її зажди зачаровували його руки: великі і сильні вони вмить могли стати ніжними і лагідними. Згадалися ті ночі, коли вони простоювали вдвох піл її будинком, розчиняючись одне в одному, не відчуваючи ні холоду, ні втоми, ні годин, що пролітали, як мить. А як сумувала вона за ним, відпочиваючи на морі без нього, як викладала на розмитій хвилями узбережній пісочній кручі білими черепашками «Я тебе кохаю!» і потім хвалилася йому фотокарткою на фоні напису. Він любив носити її на руках, порівнюючи з хмаринкою, а вона почувалася маленьким щасливим дівчиськом, захищеним і безтурботним. Пам’ятає, як став чорним весь всесвіт, коли він поїхав від неї, а вона, нарешті, зрозуміла, як сильно його кохає…
Білий танець. Як хотілося запросити його, душа майже вимагала та за руку взяла іншого. І його хтось запросив. Танцюють поруч, так близько, що вона чує, як б’ється його серце. Чи це її? А може кинути виклик долі, підійти рішуче і забрати на танець, а згодом і в життя? І хай буде що буде! Доки вагалася, скінчилася мелодія.
Знімають фату з нареченої. На якусь мить білосніжний весільний туман оповив і її голову. Замріялась, уявляючи, що це її з ним весілля і почулося: «Я люблю тебе!!! І ніколи не забував! Повертайся, благаю!» Відкрила очі і зустрілися погляди… На секунду небесне сяйво освітило її і враз згасло – її обійняв інший.
Відчай оволодів серцем, розумом, кожною клітинкою тіла. Чому, попри всі намагання, відстань між ними збільшується, чому вони стають такими чужими і далекими? Душа нагадує суцільну кровоточиву рану, до якої підведений електричний струм. Чому люди цінують тільки те, що для них вже втрачене?
P.S. Вони
Розійшлися кожен в свою сторону, а їхнє кохання лишилося тут, на чужому весіллі, спалахнуло яскравою зіркою і піднялося на небо. І там, високо, над усім земним, воно продовжуватиме жити. А якщо і повернеться, то лише тоді, коли ці двоє зрозуміють, що їхнє кохання – взаємне!


Догори
 Профіль  
 
Відображати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
cron
Powered by phpBB® Forum Software © phpBB Group
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB