Відправити свій текст твору
Сьогодні: 12/12/2017, 20:23

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]



Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Листок
ПовідомленняДодано: 17/10/2014, 00:31 
Офлайн

З нами з: 17/10/2014, 00:28
Повідомлення: 1
Листок
Осінній парк. Сонячний день. Плин заклопотаних людей. На щойно вифарбуваній блискучій лавці сидять двоє – гарно вдягнений хлопець та привітна симпатична дівчина. На його обличчі читається стурбованість. Його очі неначе в очікуванні чогось надзвичайно важливого. Тремтливі пальці видають страшенний страх. Здається ось-ось і станеться те, про що він так довго мріяв. Він вибухне емоціями, можливо, навіть заплаче. Щиро, від радості. Ще трохи, трохи почекати, і найважливіший момент в його житті настане. Момент, що згадуватиме, доки буде жити. В житті стільки різних подій, гарних, щасливих, стільки різних цікавих випадків з ним ставалось і ще обов’язково станеться, та він згадуватиме саме цей момент.
Вона. Чи радість, чи страх, чи здивованість, чи зачарованість, чи все це разом застигло на її обличчі. Крізь сльози посмішка, крізь посмішку… можливо, те саме слово. Руки дурно вп’ялися у квітковий букет. Наче хоче щось сказати, та емоції, емоції, емоції… Вони переповнюють, захоплюють дух, викликають сльози. Та вона таки видавлює із себе те жадане «так». І це стається саме в цей момент…
Висока будівля в оточенні таких же високих дерев. Знаходиться далеко від бурхливого міського життя. Зовні вона оточена дещо насторожливою тишею. Всередині – холодом. Її стіни холодні, білі, байдужі. Вони не викликають жодних емоцій. Вони убивають емоції. Хоча й бачили багато радості, багато щастя, багато добра. Глядячи на цю будівлю, ніколи в житті не повіриш, що тут щодня стають по-справжньому щасливими. Довгими коридорами мелькають білі халати, розвіваючись по боках, немов крила якогось гарного птаха. Так, ці люди не ходять, вони літають. З однієї палати в іншу. Лікарня? Ну, майже. Але, тут не рятуються життя, тут вони з’являються.
Крик на вулиці – тривога. Крик у домі – сварка. Крик тут – гарний знак. Це значить зараз з’явиться ще одна людина. І, нарешті, ці холодні стіни потепліють. Принаймні в очах щасливої матері їх білий колір стане райдужним. Вони затанцюють танок, вітаючи цю нову людинку. Але зараз вони ще в очікуванні…
Народження дитини для лікаря – це проста звичайнісінька щоденна робота. Для чисельної гамірної компанії з родичів та друзів майбутньої мами – невимовна радість, можливість повеселитися та «щиро» порадіти появі маленького родича, накрити стіл, відсвяткувати та наступного дня повернутися до свого звичайного життя з його проблемами, негараздами.
Для матері – все зовсім по-іншому. Це її сенс, її друга душа. Вона, можливо, так довго чекала цього, розуміючи, що її життя сьогодні зміниться. Яким саме воно стане – невідомо, але іншим точно. І ось, невже, це дивовижне і таке бажане створіння з’явилося на світ. І це сталося саме в цей момент…
Село. Осінній вечір. Підперезані білими смужками хати стоять по обидва боки грязької дороги. Сільські звуки, які не можна переплутати ані з чим на світі, доносяться звідусіль. То півень десь із сараю дасть гучного голосу, то собака гавкне, то чоловік мужицькою лайкою гиркне на жінку – то і є сільські звуки.
В одній із тих підперезаних хат пожвавлення. Старенька бабуся тримає у руці зашмаркану хусточку і раз по раз проводить нею по синцях, що розляглися на її зморшкуватому обличчі якраз під заплаканими червоними очима. Вона сидить на стільці, обперлася об пічку… бурмотить собі під ніс якісь слова. В тій же хаті молодь ходить з кімнати до кімнати без слів. Наче чекаючи чогось. Всі стривожені. З переляканими очами жіночка крапає щось до стакану з водою. На вулиці погавкує собака, чоловіки все так же мовчки стоять, випускаючи зі своїх вуст лише їдкий тютюновий дим та зрідка поодинокі слова.
У хаті, в напівтемній кімнатці, куди світло пробивається лишень через не до кінця закриті занавіски, на розкладеному дивані лежить чоловік. Це не просто чоловік. Він механізатор! Шанована людина. Зі своїх шістдесяти шести років п’ятдесят провів на полі. Стільки життя побачив він за прожиті роки, що й уявити зась! А скільки гарного зробив для села! Разом із сільськими мужиками годували чи не весь район. Працювали літньої пори з ранку до ночі. Та й відпочити вміли. То, бувало, під оковитою в молоді роки зчіпляться так, що пилюка з-під черевиків стовпом іде, носи розбиті течуть, сорочки, мов ганчір’я, порвані, та все то неважливе, спір є спір. Тим паче, пляшка на кону.
Та й любити умів душею, щиро. Жіночку свою змолоду знайшов. Так і прожили все життя, діточок народили. Всього було, й радості трохи, й жінці по губах зпʼяну ляснути міг, аби не галділа.
Але не про те вона зараз думає. Розуміє, що те життя, що було, ось-ось закінчиться. Розуміє, що доведеться їй самій звикати жити. Без нього, того рідного і любого.
А там, з дивану, ледь чутні звуки доносяться. І ось, останній подих… і все завмерло. А сталося це саме в цей момент…
Звичайний осінній сад. Фруктові дерева, відпрацювавши свою літню зміну, готуються до спочинку. Скидають звичну уніформу, що зазвичай у такий час жовкне. Земля під деревами вкрита товстенним різнокольоровим шаром. Вітер гойдає вітки, шелестить листячком, наче бавиться. Іграшки такі в нього. А ось стоїть красуня яблуня. Ще голих гілок у неї нема, та листочки, все-таки, один за одним поспішають додолу.
На одній із найдовших, найрозлогіших гілок висить жовтий, з червоними прожилками листок. Він також надумав упасти на землю. Та й справді, пора. Його стебельце відривається від гілки, і кружляючись, повільно й не поспішаючи, спускається вниз, лягає на землю. А стається це саме в цей момент…
Чи задумувались ви, люди, скільки всього різного відбувається, доки з дерева, відірвавшись, падає листок? В цю малесеньку незначну мить, стаються найважливіші для нашого життя події. Так, для них достатньо лише миті, яку ми, на жаль, не цінуємо.


Догори
 Профіль  
 
Відображати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
Powered by phpBB® Forum Software © phpBB Group
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB