Відправити свій текст твору
Сьогодні: 19/11/2017, 18:34

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]



Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 
Автор Повідомлення
ПовідомленняДодано: 08/11/2014, 12:21 
Офлайн

З нами з: 21/05/2014, 14:30
Повідомлення: 10
Звідки: Миколаївська область
Частина І :shock:
Після осінньої зливи,лісова земля стала великим болотом і міська експедиція зупинилася на привал. Вони вивчали види тварин,комах,рослин,які були поширені у цих краях. Повітря було прохолодне та насичене гнилими запахами листя,скрізь туман. Часто давав про себе знати пугач у гущавині…Вечоріло і тонку стежку все важче було побачити. Такий клімат характерний для штату Мічиган,де саме дослідники і зупинилися. Вони вийшли з машини,сонні та легко одягнені. В очах була втома та легка байдужість до цього місця. Усі досвідчені учені – дослідники Х’юстонського університету. У команді було четверо чоловіків: Дікк Медсон,Джоні Делоу,Зак Ладні та Тоббі Райлі – Веттоу ,двоє жінок: Анна Стенлоу,Вені Даблі і юна дослідниця,яка ще починала своє життя серед такої роботи – вісімнадцятирічна Амелія Сантлок. Вона дуже відрізнялася від колективу своїм характером,зовнішнім виглядом і найголовніше – роками. Амелія,а скоріше Емі була наймолодшою з усіх. Довге коричневе волосся з янтарним проблиском спадало нижче плеч. Вона чарувала усіх своїми голубими очами кольору неба. Невисокого росту,зате з гарною поставою та ніжною шкірою. Амелія не розлучалася в жодному поході зі своїм комбінезоном,коричневато – чорним у молочного кольору полоску. Він підкреслював її серйозність,але і зовсім ранню юність,яка була притаманна Емі. Також невід’ємною частиною її життя був песик Бені,який завжди подорожував разом з нею. Це порода тер’єра,рижуватого кольору з чорненькою плямкою на лобику та білими лапками. Амелія – важлива персона у дослідженнях,адже прийшла на заміну старому семидесятирічному досліднику Ніку Антоні,якому дали заслужений відпочинок,десь у краях Аляски. Амелія була не менш розумною та могла викрутитись з ситуації,знала багато видів тварин та місця їх знаходження. Вона виросла у дитячому будинку в Х’юстоні,там вивчилася та вступила до роботи в університет. Саме на її ідею започаткувалась ця експедиція до штату Мічиган,щоб дослідити середовище та живих істот у тих краях та підготувати нову доповідь на лекції.
Було десь біля семи вечора. Команда розпалила вогнище та готували вечерю. Це була каша з висівковим хлібом та сиром. Для походу це - свято мати на вечерю таку їжу. Між особами завелась розмова:
- Дікк,скажи ти був вже у цих краях??- сказав Тоббі,відрізаючи шматок хліба.
- Ні,але я знаю дуже страшну, зате цікаву легенду про штат Мічиган!!!Чи не забоїтеся спати після неї???
- Чи ми діти, Дікку,щоб тремтіти від казок,чи що??- буркнула Анна з повним ротом каші.
- Ну добре розкажу. Колись,Мічиганські ліси славились моторошними подіями,що відбувалися на той час. Пропадало багато людей та в окрузі зовсім не водилися тварини. Усі старались виїхати з того місця подалі. Але у ті часи жив дослідник,який теж цікавився цими краями і зокрема містичними явищами у лісах. Колись він пішов на галявину серед лісу,щоб зняти на відео перший сніг у Мічигані,ялини,синє небо над головою. І раптом обернувшись він побачив страшну якусь тварину у далині і навів камеру на неї. Те чудовисько почало бігти на нього. Чоловік не розгубившись теж почав тікати,але тварина наздогнала його. У камері мелькнули страшні зуби з кликами,які роздирали тіло на шматки. Вже коли його знайшли,нижньої частини тіла не було. Одним свідком того,що сталося була камера з уривком нападу тварини. Вчені кажуть,що то вовкулака,але зовнішність як у ведмедя,а пазурі зовсім невідомої тварини!!!Поліцейські кілька десятків разів обстежували ліси,але нічого не знайшли. Згодом усе забулося і люди знову тут живуть,але старі,що тут мешкають,кажуть,що бачили цього чудовиська на власні очі і досі бояться ходити до лісу!!!Ось такі тут легенди про вовкулак,а правдивіше догменів!!
- Ти жартуєш?Такого ж не буває!А якщо і буває,то нам скоріше треба їхати звідси!!
- Не лякай мені Вені,Дікку,краще давайте спати!!! – сказала Емі,устеливши собі місце у кабіні автомобіля.
- Емі,а може це не вигадки,а правда?І краще пошукати другого місця для дослідження?
- Не говори дурниць Анно,цій легенді не менше як п’ятдесят років і це легенда!!Доброї ночі всім,друзі. Завтра буде важкий день.
Загасло вогнище і лише крики птахів порушували тишу. З над двору тягло холодним повітрям і горілими паличками з багаття. У салоні було натоплено кондиціонером і всі міцно спали,крім Амелії. Вона думала про щось,зокрема про легенду,чи вона справжня,чи просто міф?Вона дивилася на небо крізь вікно,згадувала експедиції,повторювала види тварин…І ось у ідеальній тиші,через гущавину долинув до автомобіля дивний звук,який нагадував вовчий вий. «Невже це правда,а не вигадки?»- подумала Емі. Амелію почало трясти,наче лихоманка і серце вилітало з грудей. Той звук наближався ближче і ось,наче загляне їй у вічі і поглине у себе всю її. Їй ніколи не було так страшно!Вона закрила очі і почала молитися і думати про щось добре і приємне. У вухах ще лунало гарчання і глибокі вдихи легень того незнайомого створіння. В уяві Емі,то був ведмідь,адже з такими звуками вона вже зустрічалась,а вий просто співпав з ведмежим ревом. Амелія хотіла скоріше заснути і забути це видіння,але певно години зо три сиділа біля вікна. А коли вже небокрай почав червоніти і з’явилося сонце,прокинулась уже Анна,а згодом Зак. Усі потягались,позіхали і куйовзались по спальних мішках.
- Яка година Емі?Xи не проспали ми наше дослідження?Як мені хочеться спати,- промовив Джоні,шукаючи свою шкарпетку.
- Шоста,друже. Напевно,ще рано іти у ліс,там ще не висохла роса!Спершу треба поїсти,зібрати знаряддя,а потім уже іти у гущавину!
- Як спалось усім?Я спала,як убита,- одягалась Вені.
- О,о добре!Мені снилось,що ми знайшли вимираючий вид динозаврів!Яке це щастя,коли б таке було насправді!
Амелія мовчала про те дивне видіння,боялась,що з неї будуть насміхатися. Вона хотіла бути сміливою і ніяк не лякливою,тому тихо посміхалась і гладила свого песика по голівці. Емі не могла сховати у собі тривогу,її очі усе за неї говорили,а тіло все дрижало ще з ночі. Вона збирала свої приладдя для дослідження усього живого,навіть лопатка для ґрунту і грабельки. Її товариші збирались теж,але по інших галузях. Джоні брав фотоапарат,Анна мензурки та пробірки для того,щоб брати в них проби води і землі,Вені та Зак вивчають рослини та їх розмноження,а Дікк і Тоббі готували відеокамери для знімання свого нового проекту про світ тварин. Після сніданку вони вирушили до хащі,де можна багато чого дослідити. За Емі йшов її песик і весело підгавкував,наче співав у дорозі. Він не перший раз у експедиції,хоча він маленький,зате добре відчуває запахи тварин і ще якихось пригод. Уранці злегка упав туман на долину,тому дослідники освітлювали всій путь ліхтарями,а до десятої уже було добре видно. Вони за півдня відійшли від свого фургончику за кілометрів вісім вперед. Атлантичний океан давав хорошу погоду,тому до обіду земля добре просохла. Емі зустріла види метеликів і ящірок,яких немає в інших штатах. Природа Мічигану особлива і дивовижна. Фото у чоловіків вийшли гарні та відео непогані,буде що показати в університеті першокурсникам!
Сонце вже було невисоко на небосхилі,тому вже було треба повертатися назад і на вечір можна дістатися до автомобіля. Чудесно з друзями мандрувати по безмежним просторам цього штату. Вони утомлені кульгали до привалу,щось буркотали і співали,несли величезні сумки з їжею,пробами,камерами,зразками. Емі ішла останньою з песиком Бені і гальмувала,щоб роздивитися яскраві квітки,бо сутінки уже заважали зору. Обернувшись,Амелія не помітила з собою Бені,думала,що він відстав десь недалеко:
- Ви ідіть,а я знайду Бені і наздожену вас.
- Ні,я тебе не відпущу,ще бракувало,щоб ти десь загубилась!
- Але песику я зараз потрібна більше. Він зайде далеко і я його не знайду!!
- Вона права,- сказала Анна,- не так і темно,у неї з собою ліхтар,якщо не так щось,іди по компасу на північ,неодмінно зустрінеш нас!!!Щасти!
Емі йшла боячись,тримаючись за талісман у кишені – маленький камінь,що вона знайшла на морі ще маленькою дівчинкою. Їй здавалося,що Бені гавкає у гущавині,наче кличе на допомогу і вона заходила ще далі у ліс. Сьома година уже була зовсім темною і Амелія увімкнула ліхтар і навпомацки пішла далі. Її серце калатало,наче це її останній день не землі і раптом спіткнулась, і покотилась зі схилу вниз. Вона котилась по сухому листю,до лиця потрапляли палки,які дряпали її очі,вуста,руки. Той схил не закінчувався і Емі котилася ще далі. Вона кричала від болю подряпаних частин тіла,задітих гострими сучками та колодами і ось дівчина упала на м'яку пожовклу траву,декілька хвилин лежала,вдихаючи у повні груди повітря,а потім обезсилено встала на ноги. Перед нею постала велика печера,темнота якої засівала її душу страхом і хвилюванням. Але знову вона почула скавучання Бені і без сумніву пішла усередину. Із стін капала вода і місцями пахло сіркою. Було темно і сиро,у дівчини сідав ліхтар і вона прибавила ходу,щоб упевнитись,що вона знайде собаку. Раптом ліхтар згас і Амелія почала повертатися назад,але не встигла вона повернутися,з гуркотом провалилася у яму…
Тим часом, не знаходили собі місця товариші Амелії і продовжували її гукати. Чоловіки пішли у глиб лісу,а жінки чекали дівчину біля автомобіля,в надії на повернення. Вони хвилювалися,хотіли налагодити рацію,але Емі не увімкала її. Коли повернулися чоловіки,у них була думка про остаточне зникнення Амелії,адже вони знайшли тільки її сумку…
Емі упала на низ якоїсь ями всередині печери і знепритомніла. Пролежавши там десь до двох годин,вона прийшла в себе і побачила,що вона лежить вже у клітці,великого розміру,з іржавими рейками та замком. Дівчина трималась за голову,бо відчувала страшній біль,згодом побачила кров на руці,яка стікала швидко до підлоги. Вона не могла встати,адже не відчувала своєї лівої ноги. Схоже,що вона її зламала. З очей текли сльози від болю, вона вдалині нічого не бачила. У неї зовсім не було сили,їй здавалося,що вона скоро помре і про неї ніхто не здогадається. Амелія витягла з кишені ліхтар і спробувала присвітити навколо себе. Як тільки вона увімкнула його перед її обличчям за кліткою дивилась на неї велике страшне покрите шерстю обличчя з великими червоними очима,в яких вона побачила багато люті....

Якщо сподобалось,скину продовження)


Догори
 Профіль  
 
Відображати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
cron
Powered by phpBB® Forum Software © phpBB Group
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB