Відправити свій текст твору
Сьогодні: 30/03/2017, 13:46

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]



Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Очікування
ПовідомленняДодано: 28/03/2015, 21:06 
Офлайн

З нами з: 28/03/2015, 20:59
Повідомлення: 1
Сумне, заплакане обличчя – погляд *цензура* жінки, яка дивиться на свого чоловіка, який йде від неї… йде на війну. Багато танків, воєнних машин, але ще більше людей. Солдатів, що не повернуться, після шляхетного бою.
Чоловік обертається до своєї дружини і дивлячись їй у вічі, згадує свою сім’ю, дітей. Те як грався з ними, пишався ними, любив їх... Він не хоче їх покидати, але повинен. Боїться померти не за свою вітчизну, боїться він лише одного – зоставити свою родину. Тих, ким він дорожить і любить… Повернувся він обличчям у напрямку фронту, на думці у нього лиш одне – знов побачити личка своїх усміхнених діточок.
У казармах він зустрів шкільного друга. Вони дуже багато балакали, згадували старі часи, часи дитинства і радості. Згадували, як шкодили вчителям, діставали дівчаток и прогулювали уроки. Ото було безтурботне життя.
Вони їхали в машині по бездоріжжю, мовчали. Ніхто не знав, що їх очікувало. Молодий хлопець дев’ятнадцяти років з хрестиком молився:
- Боже, дай мені ще раз побачити матір… - роздався постріл, тим самим закінчивши молитву юнака, хрестик облитий кров’ю, випав з рук молодика…
- Засідка!- крикнув солдат. Вороги почали стріляти, мужчина із другом вибігли з машини. Неподалік була будівля, зруйнована ущент, але за нею можна було не на довго сховатись від граду куль. Побігли вони туди, що є сили, дехто падав, не добігав та чоловік зі своїм другом встигли сховатись від смерті на деякий час. Всіх перестріляли, мов тварин у скотарні, не було вже живих, окрім шкільних друзів.
Подивились вони на один одного, знаючи що, це остання мить, коли вони спокійно можуть обняти один одного в знак вдячності за минулі часи, за часи які були разом… А чому були? Вони і є і будуть, назавжди! У нього тремтіло тіло, руки… Товариш спитав:
- Брате ти боїшся? – тремтячим голосом відповів той:
- Так, але я тебе все одно не покину друже, куди ти туди і я! – після цих слів чоловік зрозумів що поряд із ним був справжній друг, який не дивлячись ні на що готовий був віддати за нього життя без вагань.
Ворог наближався, все ближче і ближче, знаючи, що шансів у них взагалі немає, нікуди відступати нема шляху назад, єдине що є на думці це його сім’я, любов його життя.
- Для мене буде честю померти поряд з тобою!
- Для мене теж, брате!
Виходячи із-за стінки вони починають стріляти! Стріляють пліч опліч два давні брати. Одному влучають в груди, серце і живіт! Без тями помирає, падає на землю, мов порублений шмат м’яса, нічого вже йому не допоможе… Подивився на товариша, на вірного друга, його очі наповнились сльозами, гіркими мов перець. Відволікшись на тіло, підстрелили і його, плече праве рознесло до біса! Падає, кульгає, в ногу ще теж влучають, поповз, поповз він швидко, встиг сховатися. Весь у крові і брудний заплаканий був, побачивши перед собою тіло свого друга, точніше все що від нього залишилось... Повз він подалі, від тварин безсердечних!
Раптом на пагорбі він побачив свою жінку і дітей стоячими неподалік , протерши брудні скривавлені очі, він впевнився в тому, що це його рідня. Примара то було, чи що? Піднявся він на ноги, хоча ї важко було, але він не зважав на біль ту і муку, підійшовши до ведіння, він дивився у її очі, своєму чоловіку посміхалась вона, дивлячись на нього, мов він повернувся з війни і зустрів їх знову. Піднімаючи свою руку чоловік хотів доторкнутись до щічки свого маленького хлопчика, який був у неї на руках, але раптово пролунав постріл, біль була гірка, не в змозі навіть крикнути, подивився він униз і побачив не дуже приємну картину: кишки, кров, бруд і усе це було змішано! Кров почала литися з рота мов водоспад. Підняв він голову на жінку, протягнув до неї руку, кажучи в душі: «Пробач…», але рукою не дотягнувшись впав на коліна, останньою його думкою було те, що він залишив їх, залишив на одинці. В наступний момент в його очах потемніло, серце зупинилось, але його тепло залишилось, у душах його близьких.
Пройшло декілька років.
Ось і повертаються солдати, жінка була стурбована, бо не отримувала вісток від свого любого. Діти теж були дуже стурбовані і охоче чикали на повернення свого батька. Солдати повернулись, зустріли своїх рідних, близьких, але їх було не так багато, а точніше їх було декілька сотень, деякі сім’ї проливали сльози над своєю втратою, своїми героями. Чоловіка не було видно, він не з’явився, але а ні вона а ні її діти не втрачали надії.
Вона бігала, у всіх розпитувала свого чоловіка, у неї почали текти сльози, вона очікувала гіршого. Кого не спитаєш ніхто його не бачив, потім вона звернула увагу на офіцера у якого був якийсь список. Вона підійшла до нього і вирвала цей лист з рук, не знайшовши імені свого чоловіка,вона спитала у офіцера,- чи це не список померлих? Він знав її і її чоловіка, але жінка не впізнала його, оскільки була дуже знервована. Офіцер зняв капелюха, опустив голову и сказав:
-Я співчуваю…. - після цих слів у неї потемніло в очах і запаморочилось в голові, вона впала. Діти бігом кинулися їй допомогти, офіцер підняв її і не кваплячись додав:
- Він був хорошою людиною і помер, як належить героєві! Ви повинні пишатись ним, це була найвідважніша людина, яку я коли не будь знав!
Старший син, який не пустив ні краплини сльозинки відповів:
- Я завжди пишався ним і буду пишатись на вік! - після цих слів він віддав покійному батькові честь у знак поваги і пам’яті про нього…
Посилання від автора:
- Війна ніколи і нікому не приносила користі, тільки страх, відчай і сльози. Не воюйте, живіть у мирі, життя занадто коротке щоб ненавидіти. Любіть і вас будуть любити у відповідь. Всі ми воюємо заради наших сімей, друзів і мети, а ви уявіть, що всі сім’ї ваші рідні, що всі люди ваші товариші і що вашою метою є мир на нашій Землі.


Догори
 Профіль  
 
Відображати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
Powered by phpBB® Forum Software © phpBB Group
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB