Відправити свій текст твору
Сьогодні: 21/10/2017, 07:15

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]



Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Етюд №7. Ніч
ПовідомленняДодано: 12/04/2015, 23:12 
Офлайн

З нами з: 12/04/2015, 23:06
Повідомлення: 2
Лежиш? Лежи, лежи, лежи… Позіхай, засинай. Повільно… Як ти засинаєш? Лежиш на спині, одна нога випрямлена, інша «стоїть» зігнута, очі закриті лівою рукою – вона лежить на них, права рука померла. Вона довго і багато писала. Спочиває. Мозок чекає чітко визначеної хвилини, аби впасти в забуття. У сусідів зверху, на кухні з крану капає вода, але ти цього не чуєш. Ти чуєш, як тікає старий радянський годинник. Певно, електронні годинники вигадали саме тому, бо багато, занадто багато людей почало скаржитися на тікання механічних… Але саме це тікання нагадує, що ти, він, вони – усі ми ще екзистуємо. Мабуть, саме це не дає твоєму грішному тілу розкластися на складові, перетворитися на газ, з якого згуртуються хмаринки, аби проливним дощем, пропалюючи зонтіки-парасольки всіх всіх всіх, випасти на голову твого боса…

Щось, наче не дає заснути: певно якийсь страх чи якесь очікування, чи думка промайнула. Твоя рука періодично підіймається, звільнюючи від свого тягаря праве око, що пильно видивляється у сизопопільну куряву темряви в пошуку тіл, випромінюючих інфрачервоне випромінювання, а саме людей. Це ж вони не дають, заважають… Ох…

Вдих, видих. Тік-так. Тік-так. Прям-парям. Прям-парярям. Ря. Вони ще живі. Нагадують про себе. Вдих, видих. Очі закриті. Давиш рукою на очі. Мозаїки. Абстракції. Метаморфози. Лелеки полетіли. Якісь змії повзуть. Свій власний кінотеатр! Ти теж маєш такий. Увімкни!

Годинник, неначе метроном. Правда, в якому ритмі? Largo? Треба Василю віддати його: дві корисні справи зроблю – і тікання позбудусь і Васильку буде під що репетирувать на сопілці. Бо ото як прийде зі своєї консерваторії злий, розлючений (певно хтось з викладачів чи однокурсників роздратував) і як заходиться грати. Світе, начувайся! Почне гупати ногою по батареї опалювальній, акомпануючи собі, до речі, не в такт… Так що ліпше буде, якщо віддам. Краще слухати цей годинник поверхом вище, аніж воду, що у них на кухні з крану капає. Кап-кап. Хоч я її і не чую, та я впевнений, що вона капає. Хоч її і не чутно, я впевнений: Петро, брат його не ладен кран відремонтувати.

Подорожньому, що йшов би місячною доріжкою і випадково зазирнув би до вікна, здалося б, що та мумія спить: очі закриті, рівномірно дихає, лежить і не ворушиться. Насправді ж та людина пише дисертацію у своїй голові. Не знаю, яка тема. Спитайте самі.

Я пишу. Ти пишеш. Ми пишемо. Він, вона, воно пише.

Ти простягаєш руку, аби схопити той пшеничний колосок, але рука вдаряється об бильце ліжка. Але думками ти на пшеничному полі. Лежиш у ньому. Вечір? День? У тебе ж є свій власний світильник. Бра. Смикай за вірьовку і вирішуй. Сам. А вірьовка висить з самого неба…

Нехай вже буде ніч. Як у реальності, так і у думках… Лежиш з закритими очима, дивишся на небо (хоча очей не відкриваєш), зірки видно навіть з закритими очима. Знайди мені Оріон! Покажи мені Оріон!

На даний момент хочеться однієї штуки. Най прилетить чайка. Вона буде летіти зі сходу. Ти почуєш її, я почую її. Своїми крилами, своїм голосом вона дасть нам зрозуміти, хто є ким. Лежиш і думаєш: най собі сяде тобі на обличчя, не дряпаючи своїми кігтями, а просто легенько сяде на голову, заспіває свою пісню, розкаже про море і полетить. Полетить! Полетить…

Ні. Стоп. Нехай залишиться! Лише з однією метою: аби взяти з собою. Бери її за ноги і лети, лети, най вона несе тебе, несе… Подалі від наших степів, поближче до царства думок…

Ти граєшся з тією вірьовкою, що відповідає за світло. Немов, маленьке кошеня. Десь у полі кожен ладен бути кошеням. Так лежати і лежати. І нічого не знати. І ніким не бути, нікого не чіпати. Слухай, а годинник то помер! Лише коники цвірінькають. Ік-ак. Тік-так. Ні, здалося.

І так би лежати і лежати, але думка. Але думка… Думка-акмуд. Наче арабське ім’я.

Знаєш, чому зірок раніше було на небі більше, вони були яскравіші, а люди розмовляли з богами? Я розкажу тобі. Небо взагалі тримається на стовпах, хоча ми їх і не бачимо. Бо ми і є ті стовпи. Силою думок тримаємо небо. Раніше, коли людей на світі було менше, вони не могли тримати високо-високо, як у нас зараз; зірки було видно, правителів неба було чутно…

Ти своєю вагою давиш на землю, земля давить своєю вагою на тебе. Ти кожної секунди заглиблюєшся у неї, готуєшся стати її складовою. Лежи мільярди років і ти станеш вічністю. А вічність є спокій.

Уяви: ти станеш нафтою чи кам’яним вугіллям, торфом, сланцем, природним газом. Тебе наче не буде, але і будеш ти. І якісь політики через мільярди років, як завжди, будуть торгувати тобою, будуть розв’язувати свої питання, боротися на політичному ринзі, використовуючи як інструмент, як важіль корисні копалини. Бездумно. А чи знають вони, що ти там?.. Ні. І не здогадуються. Хоча ти посміхався шахтарям… І вони не знають як це боляче: палати. Одне діло – заснути на мільярд років і стати вічністю, а інше – прокинутись від цього сну у полум’ї.

Пекельність. Хоча…

Ти тихо сопеш, незважаючи на усі негоди, усі калейдоскопи, усі бутерброди. Як ти? Я скучив. Обійми мене. Назви мене. Спілкуйся зі мною. Прокинься. Прокидайся… Можна все на світі! Можна повернутись з небуття, можна яріти зіркою на небі, можна чекати і дочекатись, можна знайти помилку і не виправляти її, радіти, що все саме так; коли свічка догоріла, можна намагатися підпалювати її, незважаючи ні на що. І вірити… Бо вона загориться. Вона буде палати. Хоча це побачиш тільки ти. А кому ще воно потрібно? Скажи!
І що, коли я заснув, і сплю вже мільярд років? Коли я встиг померти?..


Догори
 Профіль  
 
Відображати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
cron
Powered by phpBB® Forum Software © phpBB Group
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB