Навіщо ридати, коли можна сміятися

«Навіщо ридати, коли можна сміятися?» - так написала одна із авторок січневого «Молодняка». І треба зауважити, що не завжди молодість – це певна кількість років. Зовсім молоді за віком люди часом пишуть цілком «дорослі» речі. У цьому можна переконатись прочитавши натхненну поетичну творчість дівчат із міста Біла Церква. 

Червоногруді снігурі…

Найщасливіші митті життя, найнаївніше кохання, неймовірні враження та незбагненні події родом із дитинства … Адже саме з дитинством пов’язана романтична мрія - про «природну людину», яка пізнає себе, шукає свою мрію та намагається якнайповніше втілити її в життя …Лютнева рубрика дарує вам, шановні читачі, романтично-філософський етюд про нескінченність від Олександра Шевченка «Червоногруді снігурі» та добірки радісних віршів Марини Бабенко й Лілії Дабіжі.

Золотий Передзвін

У цьому номері до віршованих обріїв нового покоління дніпрян приєдналися поети-початківці з Білої Церкви, учасники літературної студії “Золотий Передзвін “ при Білоцерківській ЗОШ №15 (керівник Володимир Дідківський): Тетяна Веровенко, Антон Антонюк та Лана Вихрестенко з власними експериментально-поетичними привітами весні.

Майстерня художнього перекладу

Із запропонованих для перекладу творів одного із найбільших майстрів європейської дитячої поезії ХХ ст., видатного французького поета Робера Десноса, студенти КНЛУ обрали вірші, що їм найбільше сподобалися. Саме за такими творами в легкій і дотепній формі французька дітвора навчається читати й писати рідною мовою в дитячому садку й школі. Водночас Десносові поезії стали улюбленим читанням і дорослих, а багато композиторів поклали їх на музику. 

Принц на білому тролейбусі

Це вже звичкою стало – між римами сутінки гоїти,

Так, як стало в пригоді уміння шукати слова.

Я втікаю у себе від себе, від себе самої.

Я боюся не збутися, зжовкнути, ніби трава.

Я боюся людей, і до них же тягнуся, мов свічка:

Хтось мене запалив, і тепер в кожнім слові горю.

Я втікаю у вірші. І це увійшло вже у звичку.

Як у тих, хто лишився, бажати добра кораблю.

Кава – гіркий нектар

Кава — один із найдавніших відомих людству збудників, а отже, і натхненників.  Цими перевагами нового модного напою скористалися передусім представники творчих професій: літератори, художники, артисти. Більшість вірила,що з допомогою філіжанки чорної міцної кави можна повернути втрачене натхнення, набратися сил і працювати безперестанку цілісіньку ніч. Найвідомішим кавоманом був, безперечно, Оноре де Бальзак. Письменник щодня багато й наполегливо трудився, жертвуючи сном...

Від зеленої феї до зеленого змія

Вино в поезії оспівав Омар Хайям. Абсент, що його за отрутно-яскравий колір і чародійні властивості романтично назвали «зеленою феєю», уславився завдяки Шарлю Бодлеру, Полю Верлену й Артюру Рембо. Ігор Сєвєрянін смакував ананаси в шампанському. Водка — шлях у трансцендентне для героїв Венедикта Єрофєєва. А от Іван Нечуй-Левицький докладно описав розмаїття традиційних українських напоїв: слив’янку, вишнівку, варенуху, запіканку, мед, пунш. Його батюшки й матушки залюбки вживали ці старосвітські коктейлі.