Осінь запросила до школи школярів

Калина: 

Рум’яне сонце гнеться до землі
І золоті купає в росах коси.
Крадеться осінь по ранковій млі
І за собою спілі трави косить.
Дзвенять в лугах калинові вінки,
Печаль у небі дзвонить журавлина.
Над берегами вічної ріки
Стою і я , і ти. Стоїть Людина.

Біла айстра:

Подвір’ям сонним линуть голоси:
На стежку звичну знов ступили діти.
Аж небо прижмурилось від краси, 
Аж зайнялися – палахкочуть квіти.
А школа тут вітає всіх гостей
І кличе на гостинную розмову,
І радісний, веселий день оцей
У свята й будні поведе нас знову.

Синя птиця:

Із синіх мрій народжується світ,
Злітає в небо, сплескує крильми.
Нехай високий буде їх політ,
Житейські бурі стрінемо грудьми!
Тож свято – три-чотири – почали!
Хай гості всі позходяться до нас,
Хай усміхнуться наші вчителі,
Живе хай мрія – замість кривд й образ!

Калина:

Хто є тут сьогодні у нашому домі?
Ці радісні очі до болю знайомі,
Ці усмішки милі, привітні слова…
Чи всі вже зібрались посеред двора?

Синя птиця:
Та ні, головних винуватців немає.

Біла айстра:
Ще, може, у лузі десь босі блукають.

Калина:
Чи, може, збирають гриби та горіхи,

Бо ж скільки то треба їм для утіхи?

Синя птиця:
То як нам усіх нас докупи зібрати, 
Щоб вчасно навчальний рік розпочати?

Біла айстра:
Ми їм подаруємо барви літа,
Хвилюючі посмішки, пишнії квіти.
Тож ми вас запрошуєм в нашу родину
Улитись востаннє в знаменну хвилину.

Виходять одинадцятикласники.

Калина:

Великою родиною зібралися ми тут.
В нас помисли високі, нас жде нелегкий труд.
І на порозі року навчального нового
Бажаю всім здоров’я щедро я міцного.
Зростайте всі рум’яні, такі, як я – Калина,
І старші школярі, і їхня юна зміна.
Хай вчителі нам любі будуть завжди здорові
І йдуть із нами поруч у щирості й любові.

Біла айстра:
Я, Біла айстра, нині вам дарую
Високість помислів, блакитну даль доріг.
Добро і правда поряд хай крокують,
Щоб вам ніхто дошкулити не зміг.

Синя птиця:
Мрійники й романтики, не відпускайте
Синю птицю – мрійницю від себе.
Для вас відкриті і глибини моря,
Таємні надра і висоти неба.
Та всім випускникам,не зупинятись
Бажаю в леті до мети.
У світ великий, дивний і чудовий
Упевнено, сміливо йти.

Директор: На урочисту лінійку, присвячену Дню знань, внести Державний Прапор України.

Урочисту лінійку, присвячену святу Першого дзвоника, оголошую відкритою.(Гімн)

Ведучий 1: Здрастуй, школо, я скучив за літо
За уроками, класом своїм,

І за сонцем, що в вікна відкриті
Гріє променем нас золотим!

Ведучий 2:  Здрастуй, школо, чекають уроки
І веселі перерви на нас.
Ми до знань робим впевнено кроки,

Переходимо з класу в клас.

Ведучий 1:  Світлий вересень в школу скликає
У чудовий і радісний час.
Школа двері для нас відчиняє
І запрошує в затишний клас.

Ведучий 2:   Швидко літо пролетіло,
Осені прийшла пора.
Перше вересня настало,
Йде до школи дітвора!

Ведучий 1:   Пахне прив’яленим цвітом – 
З гаю, з городу, з двора.
Ми попрощалися з літом,
Ось і до школи пора!

Ведучий 2:   Ось і скінчилось ще одне сповнене веселощів і радості літо. Якби не впертий календар, то ми б і не повірили в це, адже зелень на деревах ще така свіжа, а небо таке пронизливо-синє і високе. І лише осінні вечори, напоєні сяйвом осінніх зірок, підтверджують правоту календаря. А отже настав час вирушати в нову захоплюючу мандрівку дивовижною країною знань.

Ведучий 1:   Хоч як не шкода розлучатися з веселим літечком, я переконана, що кожен з нас чекав початку навчання, як великого свята. Адже цей знаменний день дарує нові зустрічі старим друзям, відкриває нові шляхи та народжує нові мрії та нові події.

Ведучий 2:    Ось і осінь на порозі,
Листячко з дерев вже облітає…
І у перший вересневий ранок
Школа радо дітвору і вчителів стрічає.

Ведучий 1:   Хай директора слово 
Для нас прозвучить.
Бо це є неповторна
Та пам’ятна мить.

Ведучий 2:   Шановний наш директоре!
Командуйте парадом!
Почути ваше слово
Завжди усі ми раді.

Ведучий 1:   До слова запрошуємо директора школи ...

Ведучий 2:  В нашій дружній родині, 
Що школою зветься,
Є присутніми гості, 
Бо так здавна ведеться.

Ведучий 1:   Ми їх бачити раді на нашому святі, 
Бо на теплі слова наші гості багаті.
Ведучий 2:   Зі словами вітання до всіх присутніх звертається…

Ведучий 1:   І нива завжди колоситься,
І сонце шле проміння на поля,
І дощ рясний краплинами іскриться,
І щедрим урожаєм славиться Шевченківська земля.

Ведучий 2:   До нас на свято завітав …

Ведучий 1:   І сільський наш голова 
Нас не забуває.
Теплі шле нам всім слова, 
З святами вітає.

Ведучий 2:   До слова запрошуємо сільського голову …

Ведучий 1:   Всім відомо, що з року в рік дітей тягне до школи. Цікаво, що ж нас сюди так притягує?

Ведучий 2:   Та це, мабуть, магніт у фізичному кабінеті. Недарма ж він завжди під замком.

Ведучий 1:  А мені здається, що причина в іншому. Просто, школа для нас – друга домівка. А учні та вчителі – справжня сім’я.

Ведучий 1:   І тому, побувши тиждень чи два вдома, ми поспішаємо до школи, бо хлопці скучили за дівчатами.

Ведучий 2:   Дівчата за хлопцями.

Ведучий 1:   Хтось скучив за гарними оцінками.

Ведучий 2:   Хтось приходить сюди за гарними оцінками.

Ведучий 1:  . Хтось приходить сюди навчитися розуму.

Ведучий 2:  А хтось намагається навчити вчителів.

Ведучий 1:   А може хтось скучив за турником.

Ведучий 2:   А хтось за шкільним життям.

Ведучий 1:   Та що тут говорити. Ми знову разом, ми щасливі і веселі, а це – найголовніше.

Ведучий 2:    Наша школа для нас наймиліша 
І не сум, а радість тут живе.
Молоде життя дзюркоче і вирує
І, мов квітка веселковая, цвіте.

Ведучий 1:   Тут кожен учень – творча особистість,
І кожен педагог – у нас талант.
В осінній день кружляє жовте листя
Скрізь скромність, простота, порядок, лад.

Ведучий 2:   Дзвінок сріблястий пісеньку співає
І кращої мелодії нема.
Нехай наш заклад славний розквітає,

Вам вдячні ми і думка в нас одна.

Ведучий 1:   Теплий вересень. Сонця повінь.
Золотиться осінній лист.
Дім наш знову усмішок повен – 
Ми його неминучий зміст.

Ведучий 2:   Наша школа забралась в родину,
Позіходились всі школярі.
Усміхаються мами і тата:
Стали старшими діточки!

Слово 10 класу.

Дорогі одинадцятикласники!
Здавна в народі велося,
Що на удачу в навчанні
Під п’яту, під каблучок
Мама клала п’ятачок.
П’ятака тепер замало,
Треба трохи більше дать,
Щоб ніщо не заважало
Гарні бали зароблять.
І тепер ми вам даруєм
Дванадцять гривень ось таких! (Демонструє)
Щоб ви навчались на 12
Вкраїнських балів ось яких!

Ведучий 1:   Сьогодні на нашій лінійці головними винуватцями є ті, для кого цей перший дзвінок буде останнім в стінах рідної школи – наші одинадцятикласники. Цей навчальний рік буде для них вирішальним. Шановні одинадцятикласники! Непомітно пролетів час і ось уже ви стоїте такі дорослі. Дівчата – чарівні красуні, а хлопці – змужнілі юнаки.

Ведучий 2:   А ще десять років тому ви переступили поріг цієї школи такими несміливими, незграбними та смішними. Вас сюди за тремтячу руку привели ваші татусі і матусі. І відтоді школа стала для вас другою домівкою, а ваші перші вчителі … вашими другими мамами. Вони мають що вам сказати. Надаємо їм слово.

Випускник:
Першим вчителям букети ми підносим,
Вам спасибі, наші вчителі!
За безсонні ночі і турботи,
За одвічні вчительські клопоти,
За слова, що піднімають з болю,
За усмішку, за щасливу долю.
І за радість щиру пізнання
За любов і за міцні знання.

Ведучий 1:   Нехай у вашій пам’яті постане день … року, коли ви, тамуючи острах і сором’язливість, полинули у безмежний світ знань.

Ведучий 2:   Нехай же останній рік навчання у стінах рідної школи буде роком роздумів, клопіткої праці, духовного зростання. Адже вас попереду чекають нелегкі випробування.

Ведучий 1:   А зараз надаємо слово нашим випускникам.

Випускник 1: Ми вже останній рік ідемо,
До школи топчемо стежки.
І теж мужніємо, ростемо
Сюди йдемо ми залюбки.

Випускник 2:  Бо тут навчилися дружити,
Пізнали, де добро і зло.
У школі ми вчимося жити,
Усім нам дуже повезло.

Випускник 3:  Що в нас такі хороші діти,
Найкращі в світі вчителі,
І вам усім тут добре буде 
Це краще місце на Землі!

Випускник 4: От уже й до фінішу наш біг
Ще ривок і ляжуть нам під ноги
Сто нових незвіданих доріг
Що для всіх лежать біля порогу.
Ще ривок, ще рік! Іще чуть-чуть!
І життя доросле нас чекає.
Що ж, дівчата й хлопці, в добру путь
Час від нас роботи вимагає.

Випускник 5:  А поки-що, спасибі тобі школо!
Подяка щира і низький уклін учителям!
Збентежені, хвилюємося дуже,
Тому непросто говорити нам випускникам.

Випускник 6: Рідна наша школо, ти дала нам крила
І любов до матері-землі.
За все, чого ми тут навчились
Вам спасибі, любі вчителі.

Випускник 7: Дорогі наші вчителі!
Спасибі вам, що ви на світі є,
Що сієте добро, як щедрий колос,
Даруєте душі безсмертний голос.
Ми вам бажаємо кохання і добра,
Щоб доленька вам щедрою була.

Випускник 8: Сьогодні в день святковий, урочистий,
Прийміть, шановні вчителі
Подяку й квіти ці барвисті
І наш уклін від серця й до землі.

Випускник 9: Ми любим вас, кохані мами й тата,
Ми вам бажаємо здоров’ячка багато.
Ми хочемо, щоб ви завжди раділи,

І щоб в житті ніколи не хворіли.

Випускник 10:  Хай Бог охороняє вас від злого,
Хай світить сонце й колосяться жита.
Щоб були ви всі щасливі і здорові
На многії і многії літа.

Ведучий 2:  Шкільне життя… неважко зрозуміти,
Щоб потім бути з успіхом на ,,ти ”
Невтомна праця, досвід і освіта – 
Стежки до будь-якої висоти.

Ведучий 1:  І хай у світі стались певні зміни,
Багато є проблем і запитань.
Але слова ,, освідчена людина ”
Не гірше різних титулів і звань!

Ведучий 2:  Дзвенить дзвінок веселий, запальний,
І в кожного душа із ним радіє,
І знову починаються для нас 
Уроки віри, доброти, надії

Ведучий 1:  Дзвінок, немов птах голосистий
Прилетів знову вранці сюди,
І ми починаєм навчатися
Праці, мудрості і доброті

Ведучий 2:  Настане зараз урочиста мить,
З якої почнемо своє навчання.
Покличе дзвоник, срібно продзвенить. 
І ми підемо в класи без вагання

Ведучий 1:  Право подати перший дзвоник надається …

Директор: З урочистої лінійки, присвяченої Дню Знань, винести Державний Прапор України.

Урочисту лінійку, присвячену святу Першого дзвоника, оголошую закритою. (Гімн).

Ведучий 2:   У кожного в житті дитинства є куточок,
Де іграшки старі нагадують той час,
Коли вас, малюків, водили в дитсадочок,
Згадаєте ту пору ще не раз.

Ведучий 2:  Стали дорослими хлопці й дівчата,
Про що говорять, власне, паспорти.
І соромно вже якось пустувати,
З низькими балами додому вам іти.

Ведучий 2:  Погляньте, як сонце іскриться,
Новий провіщаючи день.
Рушайте на штурм таємниці
Під звуки небесних пісень!

Ведучий 1:  Так, в добру путь, із вірою в майбутнє.
Для всіх це свято – ніби вранішня зоря.
Яка вогнем засяє променистим,
Бо знань зерном живе уся земля.
 

Автор: Кравець Наталія Олександрівна, заступник директора з навчально-виховної роботи с.Шевченкове Сумської області.

Джерело:  http://zastupnik.at.ua

Помилка в тексті? Виділіть її та натисніть: CTRL + ENTER