82 / 100
ДНІПРО 1-6’2019
82
* * *
Я досі ще чекаю на дзвінок,
Не встигли за життя договорити,
Яким болючим став мені урок
Моментом кожним вміти дорожити.
Я досі ще чекаю на дзвінок –
Почути голос рідний, що далеко,
Якби ж обняти ще бодай разок,
На серці стало б затишно і легко.
Я досі ще чекаю на дзвінок,
Завжди були між нами кілометри,
Які стають коротшими за крок,
Коли розлука настає від смерті.
Я досі ще чекаю на дзвінок,
Багато залиши́лось несказа́нним,
Наш час подібний на хиткий місток,
Що може впасти кожну мить під нами.
Я досі ще чекаю на дзвінок,
Миритись важко, боляче прийняти,
Якби обняти ще бодай разок...
Ніщо не гоїть рани від утрати.
ЯНА ЛУКАЩУК-КОРОЛЬОВА