85 / 100
85
Поезія
www.dnipro-ukr.com.ua* * *
Куплю сама собі квіти,
Ти ж навіть не знаєш, які я люблю.
Той чай, який ти мені робиш, –
Занадто солодкий.
Настільки солодкий,
Що якби я його випила, то поряд тебе уже не потрібно було б.
Я ніколи не писала нічого
На зразок цього.
Я і не знаю, як це – писати…
Мої вірші завжди були формально правильними,
Занадто правильними для тебе.
Ти взагалі вважав, що писати – це вже слабкість,
А я продовжувала складати
Списані твоєю рукою листочки
У свою шухляду
Так,
Щоб ти не встиг їх спалити.
Чомусь завжди першою ішла я, знаючи,
Що завтра все одно повернусь
І ці безглузді розмови про те,
Як я тебе ненавиджу…
Всі слова стають надто безглуздими,
Бо ти навіть не знаєш, які квіти я люблю…