Дніпро № 1–6

81 / 100

81 Поезія
Червнева спека
Бальзам на душу — цей червневий рай,
Аж липи розімліли — і розквітли,
Тче павучиха літечку вуаль,
Роса, мов діамант, блищить до квітки.
Солодкі ночі в зорях-світлячках,
І довжелезні, повні сонця днини.
Теплінь така, що стигнуть на очах
Черленим сріблом зморені ожини.
І мають працю бджоли до зорі,
У нектарі помиють собі лапки,
А уночі грайливі цвіркунці
По-кавалєрськи підбивають шапки.
Ідилія — червнева спекота,
І моляться на хмари, як до Бога.
Пелюстя губить рожа золота,
І вишням сниться сиза прохолода.
18.06.19 р.
ОКСАНА КУЗІВ