Дніпро № 1–6

67 / 100

67 Поезія
Знайомий
У темряві ночі
думками навиліт
душевні тривоги
у обрисах милих.
Сховати б від лиха
п’янку та кохану.
Сказати слова, що
не встиг, безталанний.
Та тиша у тінях
завершила прозу.
Пожухла надія
схилилась додолу.
Коханий учора,
шість років до того...
Сьогодні знайомий
З сусіднього дому.
АНАСТАСІЯ ТУРОВЕЦЬ