Дніпро № 1–6

65 / 100

65 Поезія
БОГДАНА ДЕДЕРЧУК
* * *
Бузково-спраглим полиском спокуси
Вдихати прохолоду зваби знов.
І мегахвилю мікроземлетрусу
Прийняти у безтямі за любов…
Дражливим ритмом, натяком чи тінню…
Хай прокрадеться у шатро дерев:
По пригорщах ділитиме сумління,
До сказу ніжно той оголить нерв!
Без потім, без майбутнього, без віри,
Без вдячної молитви до зірок:
Прокотиться жаринками по шкірі
В суцвітті подихів, п’янких, мов той бузок.
Щоб десь у впадині, де ніч хлюпоче медом
Над недвозначним трепетом істот,
Згоріла заздрістю Туманність Андромеди,
Не здатна жити так, як грішна плоть.
02.05.19 р.