71 / 100
71
Поезія
www.dnipro-ukr.com.ua* * *
Почую дощ.
Він мовчки прийде знову.
Прослухаю несказану печаль.
Не знаю слів, і незнайома мова,
Та й сивий погляд, схований в туман.
Все плаче дощ. Він падає і плаче,
Тікає люд, змотавшись у плащі.
А я стою, і дощ стоїть тим паче,
Беззахисно торкаючись душі.
Йому вже літ незліченні мільйони,
І він омив а чи не всі стежки.
Та досі дощ боїться камертона,
Бо той відчує слізні балачки.
І я стою, і слухаю, і плачу,
І ловлю мить у себе у душі,
Бо дощ піде, і я лишень побачу
Його печалі рано в спориші.
ВІТАЛІЙ БІЛОЗІР