ПОЕЗІЯ
КЛАСИКИ
Микола ВОРОНИЙ
СНІЖИНКИ
Білесенькі сніжиночки,
вродились ми з води;
легенькі, як пушиночки,
спустилися сюди.
Ми хмарою носилися
від подиху зими,
і весело крутилися
метелицею ми.
Тепер ми хочем спатоньки,
як дітоньки малі,
і линемо до матінки —
до любої землі.
Але вітрець буйнесенький
Жене та крутить нас.
Не дми, не дми, дурнесенький,
Бо вже нам спати час.
Микола ДМИТРЕНКО
(1955)
***
Я — поет нетрадиційно традиційний.
Майже всі по вуха — в авангард…
Авангард — то друг мій потенційний.
Або… наймолодшенький мій брат.
Середня оцінка :
2 коментарів :
написав :