ПРОЗА У ЕЛЕКТРОННОМУ ВАРІАНТІ ЖУРНАЛУ
Хрущ
Олесь Бережний, м. Вашингтон
ХРУЩ
новела
Гей, ви, хлопцi, стрiльці сiчовiї,
Янкель – сотник iНатан – хорунжий,
Перший корпус славної УГА!
Еміль Крупник, «Єврейський курінь»
1919 рік, поблизу Бердичева.
Посуваюбіноклемуранковумлу– водноманітномуклубочинніряснихікучматих кронпомалурозпізнаюпишніверхів’яґудзуватихдубів, горіхівігруш, стрімкімаківкитополь. Аж ось мій погляд чіпляється за чорні хрести на банях. Попід ними мляво вимальовуються обриси барокових будівель. Трохи нижче, з-за міцних – буцім фортечних – мурів, визирають краєчки коминів і крокв чернечого кляштору. Айно! Упізнав – cе монастир ордену босих кармелітів!
Вертаю оптичні скельця свого «Carl Zeiss Wien» ще далі. Линуть мокрі дахи провінційного містечка. У кошлатому тумані то випливають, то тьмаво вгасають елементи архітектурного дизайну. Де-не-де понад хатами виграє димок і, май-май, поволі розчиняється. Напевно, це дбайливі ґаздині вже зрання кухарюють сніданки своїм ґаздам!
Роздивляюся, пильно вишукую будь-які ознаки присутності в сьому містечку ворожого війська. Натомість, у поле зору потрапляє величенька шляхетна споруда. Хрестів на ній не бачу, хоча поважність архітектури відразу видається мені гідною Божого храму. На класичному фасаді, у горішній частині портику, помічаю велике кружало мозаїчного вікна. Ніби «роза» на ґотичному костелі. Уважно придивляюся до гри кольорів… Ай-вей! У віконному вітражі сяє величезна зоря Давида-царя. Ураз упізнаю і cю будівлю – містечкову хоральну божницю!
Краєм ока ледь-ледь встигаю помітити хапливий рух і спалах барв. Ніби майнуло золотавою корогвою. Умить спрямовую туди свого далекогляда. Ген-ген – а диви – помітив! На даху однієї з поважніших і статечних будівель, бодай щось було, а вже нема... Трохи зачекав. Аж ось знову! Гейби майнуло яскравою жовтизною.
Авжеж … Бачу! Жовто-синя фана на даху! Дві сірі постаті обабіч ледь видко з-за туману. Їхні кабати – стрілецькі одностроєві мундири – тануть у димчастій ранковій імлі.
Правдоподібно, сежовніризкінно-розвідчоговідділучотаряФоґеля. Та й корогва є наша, галицька, жовта й синя. Стяги наших cоюзників – Наддніпрянської Армії – мають блакитне та жовте забарвлення.
Середня оцінка :
0 коментарів :
Залишити коментар :
Найважливіше
з теорії детективу!
Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com
ОГОЛОШЕННЯ
До уваги передплатників!
Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!
Передплатити журнали можна:
на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;
за телефоном:
(044) 454-12-80;
у відділеннях «Укрпошти».
ЦИТАТА ДНЯ
«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»
(Цвєтан Тодоров)
УВАГА!!!
Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.
Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.
Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.
Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").