Вересень 2011

Марія Ряполова, містичне оповідання «Варення з райських яблук». Борги слід віддавати і мертвим

А до вас колись приходили уі сні померлі? До героїні оповідання прийшла її покійна сестра. Що робити, аби не перетворити такі зустрічі на жахи, та як заспокоїти душу того, хто вже не з нами, принаймні не в цьому світі, читайте в оповіданні Марії Ряпової.

5 коментарів

Юрій Муляр, фантастичне оповідання «Бог». На кожну палицю є свій автомат

Проблема всевладдя і всесилля – давні вади світу людей. Кожен царьок завжди вважає себе царем, хоч часто не є і князьком. Але що робити із тим, хто назвав себе богом? Хто тоді вступиться за людей? Однозначно, лише…

81 коментарів

Наталя Пасічник, казка «Терезка». Щастя – це коли всі вдома

Терезка – такса. Тобто собака. Себто порода в неї така – такса. Терезка мешкає разом із господинею на вулиці Медової Печери у Львові. Але меду Терезка не їсть, бо він – для господині, коли та кашляє. Мед солодкий, а від солодощів такси товстіють. Тулуби в них довгі, як ковбаски, але невеликі. Багато їжі туди не вмістити. От з’їси зайвого – і стаєш схожою на м’яч. А для такси це ганьба. Хоча Терезка сама не раз чула приказку: «Товсті такси коштують бакси, а худі – рублі». Та це, на її думку, вигадали, аби ввести в оману наївних собак, які люблять їсти на ніч.

89 коментарів

Олексій Ганзенко, оповідання «Сяйво», «Буряки». Проникливі оповідання талановитого автора захоплюють своєю відвертістю та стилем письма

У журналі ми опублікували одне оповідання О.Ганзенка, «Буряки». На сайті ви можете прочитати ще одне, «Сяйво». Обидві історії людські та зворушливі, професійно написані та є прекрасними зразками короткої психологічної прози.

77 коментарів

Хосе Хав’єр Абасоло, детектив «Безкрилі птахи». Детектив популярного іспанського автора нарешті перекладено українською!

9 коментарів

Воротинцев Кирило, оповідання «Аферист», «Об’єктивне кохання». Кохання крізь об’єктив

Він ішов, не замислюючись над тим, куди і звідки. Просто чекав, куди ж приведе його дорога.

83 коментарів

Ірина Березовська, оповідання «Канапкова пані». Історія асоціалізації однієї дружини

Ковбасні, шпротні, цитринові бутерброди є вN. (та й, зрештою, у всіх нас) вдома лежать у холодильнику навіть в час Великого посту. Причому аромат їх однаково інтенсивний протягом року: не буває, скажімо, що в якусь пору він втрачає на силі. Вони є на роботі, вдома, у друзів, родичів, сусідів, знайомих і не дуже. Запах їх присутній у великому місті, ароматну композицію можна відтворити за ледь вловимими нотками навіть на заповідних галявинах і карпатських плаях.

150 коментарів

Лукащук Устина, «Осінь». Я просто хочу, аби ти в неї повірив

Вона часто думає… Думає: відпускати тебе, чи ні…І кожного разу її дії однакові… Вона залишає собі хоча би маленьку часточку твого тепла, щоб хоч трішки зігрітися…Так, їй теж буває холодно, так само, як і тобі. Повір…

1 коментарів

Сторінка КВК

12 коментарів

Володимир Шинкарук. Вікова арифметика

Мені цих років не потрібно бояться.

Хай все старе буде, наче нове.

П'ятдесят – це два рази по двадцять,

Плюс – ПДВ!

3 коментарів

Марина Соколян, п’єса «Реторта». Містичні лабіринти нічного музею ваблять своїми таємницями

Уночі в музеї, присвяченому діяльності алхіміка середньовіччя, Бальтазара, виявились замкненими люди. Чоловіки, жінка і навіть дитина, намагаючись вибратись, з’ясовують, що мають спільний інтерес у стінах цього музею.

78 коментарів

Анна Липківська, стаття «Драматургія і сцена: симбіоз — чи прірва?». У кожного жанру – свої закони

Шанувальників детективів, любовних романів та фентезі – повно. Менше, але теж не бракує любителів поезії, історичної та мемуарної літератури. Між тим люди, котрі з доброї волі, а не з примусу (школярі-студенти) чи професійного обов’язку (філологи, театрознавці, викладачі) залюбки читають п’єси, мені особисто не траплялися.

67 коментарів

Інтерв’ю з визначним українським кінорежисером Михайлом Іллєнко: «Я звик віддавати борги…». Лінію оборони тримають ЖИВІ

Що то за рибка, сучасне українське кіно? На що вона клює, а на що ловиться? Як облаштована кіно-кухня та з чим краще смакувати дефіцитний кіно-продукт? Відповіді дає один із найвідоміших кіно-шеф-кухарів України Михайло Іллєнко, який ласкаво відгукнувся на запрошення редакції «Дніпра»

121 коментарів

Олександр Куманський, огляд «ВІСІМНАДЦЯТЬ ДРУЗІВ ОеМКаеФа». Щасливе майбутнє українського кіно ось-ось постукає у двері

Напередодні другого Одеського міжнародного кінофестивалю (ОМКФ) три з половиною сотні таких мрійників – найбільш поінформованих й активних – з усієї України змагалися за двадцять «щасливих квитків» у царину кіно. Саме стільки цікавих авторів повинні були відібрати для сценарної майстерні фестивалю експерти.

88 коментарів

Інтерв’ю з легендою українського живопису, Тиберієм Сільваші «Якщо я й пишаюся чим-небудь, то тим, що я створив покоління»

Український художник-нефігуративіст Тиберій Сільваші живе і працює в Києві. Розробив програму хронореалізму, а також є засновником живописного напрямку ненаративізму. Його картини зберігаються у музеях Мюнхена, Відня, Нью-Джерсі, Києва, Ужгорода, Харкова, Запоріжжя, а також у приватних колекціях в Європі та США.

81 коментарів

Мистецький напрямок СЮРРЕАЛІЗМ. Художні засади, основні постаті

Сюрреалізм – це культурна течія, яка бере свій початок у 20-х роках ХХ століття та головна мета якого — зображення сфери несвідомого. Характерною рисою сюрреалізму вважають відмову від предметності та звичної системи цінностей, що розраховані на феноменально незалежну свідомість.

139 коментарів

Ярослав Поліщук, стаття «Місто, варте культу». Яким є Київ у сучасній літературі

Хто б сумнівався, що Київ – місто, всуціль просякнуте містикою. Правда, вона, як правило, асоціюється з мглисто-романтичним минулим – чи то зі староруськими легендами, чи з бароковими химерами, чи, на гірший випадок, із часами Голохвастова й Проні Прокоповни, коли дух чарів ще не зовсім вивітрився з тутешніх затишних вуличок та узвозів... Тоді ще сумлінний побутописець Ніколай Лєсков міг визбирувати живі родзинки київського фольклору та колекціонувати місцевих диваків, яких з його легкої руки стали називати київськими антиками.

75 коментарів

Лариса Каневська, стаття «Іван Франко vs Михайло Драгоманов: Неєлейно з нагоди ювілеїв»

У серпні цього року виповнилося 155 років від дня народження Івана Франка, вересень знаменний іншим поважним ювілеєм – 170-річчям від дня народження видатного українського вченого й мислителя Михайла Драгоманова. Ці яскраві постаті національного культурного Олімпу неодноразово ставали предметом літературознавчих зіставлень або ще частіше протиставлень. І не випадково. Такі, здавалося б, схожі за універсальністю своїх творчих натур, подібні своєю інтегрованістю в суміжні інонаціональні культури (польську й болгарську відповідно), такі суголосні полемічним запалом своїх писань і особистих вдач. Такі схожі, та все ж такі різні! 

2 коментарів

Володимир Даниленко, художній аналіз оповідань «Дві короткі історії Олексія Ганзенка»

Часто коротке оповідання носить парадоксальний характер. Мінімалізм у прозі дозволяє зачепити такі сторони сторони людської натури, які велика проза іноді не помічає.

14 коментарів

Ярина Цимбал, стаття «Професія – письменник». Чи можна вивчитись на письменника?

У меня растут года,

будет и семнадцать.

Где работать мне тогда,

чем заниматься?

Ці знамениті рядки Маяковський уперше прочитав 11 червня 1928 року на святі дитячої книжки в Москві. Його слухала аудиторія різного віку, але питання, що його поет озвучив перед школярами, по-дорослому серйозне. Які ж варіанти пропонував Маяковський молодій зміні? Столяр, тесля, інженер-архітектор, лікар, робітник, кондуктор, шофер, льотчик, матрос — ось перелік популярних професій. Але письменник — сам і поет, і драматург, і публіцист, і редактор, і кіносценарист — не згадав професію письменника! У дітей не могло не виникнути питання, куди ж їм іти вчитися, якщо вони хочуть стати поетами, як сам Володимир Володимирович. Очевидно, Маяковський пояснив би щось на зразок, що на письменників ніде не вчать, що талант у людини від народження (не міг же він в атеїстичній країні сказати — від Бога!) і, щоб стати письменником, треба просто писати.

16 коментарів

Марія Сергійко, стаття «Нобелівська премія 1987: Йосиф Бродський»

У 1987 році Нобелівську премію з літератури вручили Йосифу Бродському. Не можна сказати, що вибір шведської академії на користь «єврея, американського громадянина й російського поета» був аж таким неочікуваним, швидше, навпаки. Іще від початку своєї літературної кар’єри Бродський був кумиром – він засвітився серед «ахматівських сиріт» іще в Союзі, будучи частиною того літературного покоління, представниками якого захоплюються як екзальтовані молоді панянки, що плекають пристрасть до всього екзотично-вишуканого, так і високочолі радянські (і сучасні) критики. Ним захоплювалася діаспора і співвітчизники. Ці абсолютно протилежні категорії читачів одноголосно визнають Бродського за безсумнівно геніального (геніального!) поета. Яким же чином Йосифу Бродському, поету, який вважав, що між політикою і поезією спільною є лише наявність літер «п» і «о», вдалося привести до консенсусу ворожі табори читачів?

81 коментарів

Класики. Микола Вінграновський. Ті, ким пишаємось

Микола Вінграновський. Ті, ким пишаємось

1837 коментарів

Сучасники.

Осіння пора надихає поетів!

136 коментарів

Поети Севастополя

 Поетичний Крим

14 коментарів

Лауреати літературних премій

Оригінальні поетичні шукання молодих

95 коментарів

«На остановке» Ольга Оселедчук

Хватает! Интриг инертных

быстро мчащих и жующих

"Lovels"-резинку, могут даже подарить

живущих мало! Много смертных

под небом моим и твоим 

мы ходим разными дорогами

меняем лица под рельсами трамвая

зализываем раны, последних считаем первыми

двигаемся вперёд, тебе налево мне прямо

хочешь прямо? 

7 коментарів