Журнал
Лютий 2012
Катя Аксенова «Утро»
Осчастливив утро своим "привет",
Ты напомнил мне, что за сотни лет
Твоего молчания и моих речей
Мир все так же наш и немного чей-то.
0 коментарів
Наталка Ярема «Білочка»
Люблю гуляти львівськими парками… Кожен з них має своє прожите життя і свою історію. В цьому зеленому раю мене завжди захоплюють живі маленькі рижуваті вогники, такі наївні і по-дитячому щирі, з круглими сумними оченятками, які спочатку дивляться на тебе досить боязко, виляючи хвостиком туди-сюди, потім дріботять ноженятами, підходять ближче, заглядають вже в очі щиро, по-товариськи і ніби просять якогось гостинця. Це добре, коли у кишені у тебе щось-таки знаходиться…
9 коментарів
Ксенія Косенко стаття «Вільям Ґголдінґ: універсальний песиміст, але космічний оптиміст» Нобелівка 1983 року
«Двадцять п’ять років тому на мене легковажно наклеїли ярлик, не усвідомлюючи, що цей титул причепиться надовго, так само, як, наприклад, до імені Рахманінова причепилася знаменита до-дієз мінорна прелюдія. Жодна аудиторія не відпускала його зі сцени доти, доки він не виконає її. Так і критики вчитуються в мої твори доти, доки не знайдуть там чогось безнадійного. І я не можу зрозуміти чому. Сам я такої безнадійності не відчуваю».
Читати далі...1 коментарів
Ольга Бур’ян, Юлія Андрущенко статті «Маньєризм» Збери свою мистецьку колекцію!
«Художникивідчували, що навколишній світ не ідеальний, тому намагалися ідеалізувати його, використовуючи спотворені, фантастичні та нереальні об’єкти. Не копіювання природи, як це було за часів Ренесансу, а надання витонченості та граційності, прагнення до ідеалу стали основними засадами маньєризму».
Читати далі...0 коментарів
Анна Хаджи біографічна стаття «Як розчарований комсомолець потрапив до Гарварду (Володимир Діброва)»
Успішний письменник, чиї книги сьогодні друкуються англійською в американському видавництві NothwesternUniversityPress, здібний перекладач, лауреат престижних літературних премій і водночас – викладач Гарвардського університету. Не дивлячись на такий широкий спектр талантів, мало хто з пересічних українських читачів знає про Володимира Діброву. Можливо тому, що вже протягомсімнадцяти років він живе й працює у США.
Читати далі...1 коментарів
Володимир Даниленко аналіз художнього твору «Авіценна та його нестерпна помічниця»
В оповіданні «Знахар і його помічниця» із циклу «Три оповідання про знахаря Авіценну» авторка зі Львова демонструє естетику, відому нам із книжки її гуморесок «Шик і пшик». На перший погляд оповідання вказує на ту галицьку прозову традицію, яку заклав у сучасній українській літературі Юрій Винничук. Оповідання Лесі Бернакевич нагадує такі оповідання Юрія Винничука, як «Роза Кнукельбаум», «Кіт Абель» і особливо «Ги-ги-и!». Але в такому разі хіба не вся комічна проза сучасних галицьких авторів виросла з Винничукового «Ги-ги-и!», як уся класична російська проза – із рукава гоголівської «Шинелі»? Хіба не на комічній тональності галицьких зворотів і специфіці львівського ландшафту тримається винничуківська літературна традиція? І хіба не повторюють її інші сучасні львівські письменники? Узяти хоча б ту саму Лесю Бернакевич.
Читати далі...1 коментарів
Вадим Мірошниченко стаття-роздум «Чуже кохання в масовій культурі»
Все що ми бачимо у кіно і читаємо у книжках залишається десь всередині нас. Діє на нашу підсвідомість. Можливо, хтось шукає чоловіка, подібного зовні до улюбленого актора, а хтось прагне романтичних стосунків, про які пишуть романи. Які моделі любові пропонує нам масс-медіа та чи можна зустріти серед цих моделей ідеальне кохання – розмірковує автор статті «Чуже кохання в масовій культурі», Вадим Мірошниченко.
Читати далі...0 коментарів
Олександр Британчук іронічне оповідання «Виробнича нарада» Краса врятує світ
Перетворити симпатичну українку середнього віку в старого лисого дядька? – Легко! Звертайтеся у наш салон краси. Знижка гарантується.
Читати далі...0 коментарів
Катерина Волошина віртуальне кохання «Її звали Квіткою» Він чекає на Неї…
Вони зустрілися он-лайн. Вона для нього – подарунок долі. А хто для неї він? Доля віртуального кохання.
Читати далі...2 коментарів
Володимир Куч трилер «Аліса» Що ховає червона спідничка?
Рецепт моторошного коктейлю: маніакальна пристрасть, без міри шаленства, ні краплі кохання. Як вживати й що з того буває.
Читати далі...0 коментарів
Катерина Костенко дебют «Заслуговую!» Іти у дощ… Заради чого?
Він іде пустими вулицями… Немає людей, стоять німі будинки. Куди веде ця дорога?
Читати далі...0 коментарів
Леся Бернакевич гумористичне оповідання «Знахар і його помічниця» Лікар повинен бути філософом
Боїтеся лікарів? Пропонуємо глянути їхніми очима на наші страхи! Глянути і посміятися! У цьому номері починаємо цикл веселих оповідань львівської письменниці Лесі Бернаркевич про пригоди знахаря Авіценни. Саме з читачами «Дніпра» Авіценна заприятелює вперше! А кому не потрібен зайвий знайомий лікар?...
Читати далі...0 коментарів
Марія Берберфіш детективне оповідання «Помилка» Випадковості не випадкові
Невідомий абонент не дає Марині спокою. Постійний страх переслідує її. Лунає вибух.
Читати далі...1 коментарів
Денис Мамонов психологічне оповідання «Реквієм покинутої дитини» Про що думають покинуті діти?
Чи винні діти у проблемах дорослих? Його перше слово було «мама». Воно стало останнім.
Читати далі...1 коментарів
Ігор Рубцов свідчення очевидця «Афганські спогади. 30 років – сумний ювілей» Ми пам’ятаємо…
Лютий – не тільки місяць кохання. У лютому – свято Чоловіків. Починаємо у цьому номері документальну повість про війну в Афганістані. Реальні факти, приклади справжнього героїзму, правда про минуле, яке досі відгукується в небайдужих серцях.
Читати далі...1 коментарів
Олексій Ганзенко новела-ін’єкція «Сестричка» Руки медсестри – чого від них чекати?
Що спільного між руками медсестри й законодавством штату Огайо?
Читати далі...0 коментарів
Володимир Комар кіноплівка сучасного життя «Зорі після опівночі» Згадати все
Про що думає людина за мить до смерті? Лежачи на асфальті, ВІН дивиться свій останній кіносеанс…
Читати далі...0 коментарів
Олеся Федів філософський етюд «Сателіт» АртеФакти кохання
Лесик – колекціонер. Його перший експонат – їхнє розбите кохання.
Читати далі...0 коментарів
Олександр Вітолін гумористична авантюра «Операція «Насреддінус» Заробимо тисячу доларів разом!
Золоте теля для Остапа: версія ХХІ сторіччя. Путівник по гаманцях.
0 коментарів
Володимир Діброва сучасна притча «Зустріч із Трійцею» Мистецтво, що зруйнувало дружбу
Вони сподівалися, що ікона змінить їхнє життя. Але хто ж очікував ТАКИХ змін?
Читати далі...3 коментарів
Жан-КрістофМаке іноземний детектив «Вампір стадіону Болар»
«Усе це сталося через того огидного співака з жіночим іменем Марі Менсон…»
Читати далі...0 коментарів
Джон-Грегорі Бетанкорт іноземний детектив «Фаворит» Розкриваємо всі карти
«Час ніби завмер. Коли Бобі вже навис наді мною, пролунали два постріли…»
Читати далі...0 коментарів
ПЕРЕМОЖЦІ КОНКУРСУ ПРОЗОВОГО ШКІЦА : Людмила Баран «Малий гремлін», Олександр Вітолін «Приборкувач котів», Данило Мокрик «Сенсація», Катерина Єщенко «Якщо…», Інна-Вікторія Шкурко «Хлопець, який танцював»
Олександр Вітолін
Приборкувач котів
В обійсті Замойських панувала нервова атмосфера. В обід до них завітав Іван Дереза із шампанським, краваткою, вдягненою під футболку та шорти, і з найчистішими намірами.
Ота краватка, одягнена під футболку, промовляла старшим Замойським краще за тремтячий голос Івана та нервову метушню доньки Соломії, що парубкові Івану потрібна любляча й дбайлива дружина.
Пан і пані Замойські вже давно чекали, щоб до їхнього обійстя завітав отакий ось жених у краватці, футболці та шортах. А що? Старшу Ярину засватав Степан Круча в циліндрі, а ще у фраку та метелику. І тепер старшій донці весь час доводилося вислуховувати натяки, що їй такий завидний жених дістався, а вона мало не задрипанка. А жених у краватці, футболці та шортах ніколи й нічим Соломії не дорікатиме, і його родичі теж. Правду люди кажуть, що свататися треба з рівнею. Тож хіба може бути краща пара для молодиці, яка варить рідкий борщ.
Та недовго старші Замойські тішилися. Коли настав час прощатися із женихом, виявилося, що поки за святковим столом лилося шампанське, кицька Багіра розливала в капці Дерези… зовсім не сльози. Ну що вам про метаболізм кошачих розповідати? Самі знаєте, не раз усі нюхали.
Виявивши кошачу капость, Іван Дереза не став вислуховувати вибачень господарів, узяв капці в руки та, замість «прощайте», пробубонів щось про «аристократів» і що «у циліндр вона у вас так не ходить».
Тепер, я гадаю, усім стало зрозуміло, чому в обійсті панувала така нервова атмосфера. Старші Замойські то хапалися за серце, то зітхали: «Не повернеться». То взагалі закочували очі й бубоніли: «Свекри все життя дорікатимуть, та ще й Кручам усе розкажуть».
Аж раптом повернувся Дереза. У руках він тримав новенькі мініатюрні капці, ті що продаються для ляльок у магазині іграшок. Іван Дереза зловив Багіру, сунув їй під носа ті капці й заявив:
– Тепер це твої капці. Будеш пудити в мої, я буду пудити у твої.
Більше Багіра ніколи не… Та що я вам буду говорити.. усі знають, усі нюхали.
А Іван і Соломія Дереза прожили довге й щасливе життя.
2 коментарів
Богдан Мельничук романтична комедія «Двоє під ковдрою». Нове життя починається під ковдрою
Він і вона вирішують почати все спочатку. Вони хочуть забути про всі зради, сварки, побутові неприємності у сімейному житті. Обоє – щойно розлучені. Кожен – зі своїм багажом спогадів та сподівань. Чи вийде у них створити нові стосунки на руїнах старих – читайте у романтичній п’єсі «Двоє під ковдрою»
Читати далі...0 коментарів
Надія Соколенко стаття до ювілею «Лесь Курбас. Знаний і забутий»
Цьогоріч Україна, а разом з нею і весь світ вшановуватимуть три ювілейні дати, пов’язані з ім’ям видатного українського режисера, актора, теоретика театру, драматурга, перекладача Леся Курбаса. 25 лютого буде 125 років, як у родині Степана та Ванди Курбасів-Яновичів народився первісток – Олександр-Зенон. Наприкінці цього ж 2012 року, 3 листопада, виповниться 75 років, як у карельських лісах біля урочища Сандормох Леся Курбаса і ще тисячі інших ув’язнених розстріляли енкаведисти, відзначаючи 20-річчя Жовтневої революції. Цього року ювілей відзначає і Харківський академічний театр ім. Т. Шевченка, колись – дітище Леся Курбаса, славнозвісний «Березіль».
0 коментарів
Драматичні приклади виписувань почуттів для сцени
Станьте свідками того, як закохані втрачають цікавість у стосунках, поступовоперетворюючись на чужих людей. Пропонуємо уривки п’єс Надії Ковалик та Анни Багряної.
Читати далі...0 коментарів
Євген Маланюк «Сонет», «Стилет чи стилос? - не збагнув...»
СОНЕТ
Не трубадур, а вічний яничар,
Невільником в солодкому полоні
Нічних очей,— я п’ю їх синій чар,
Закоханий в розквітлії долоні.
Хоч і знайшов я бога в Аполлоні,
Та тільки Вам — душі моєї жар,
Сузір’я зорь моїх, Волосожар,
Захований у серця темнім лоні.
Ви ж королевою, лише на мить,
Дасте устам тонку лілею-руку...
В ту ж мить життя, життя віддам — візьміть!
0 коментарів
Євген Гребінка «Лебідь і Гуси»
ЛЕБЕДЬ І ГУСИ
На ставі пишно Лебедь плив,
А Гуси сірії край його поринали.
«Хіба оцей біляк вас з глузду звів? —
Один Гусак загомонів,—
Чого ви, братця, так баньки повитріщали?
Ми попеласті всі, а він один між нас
Своє пиндючить пір'я білеї
Коли б ви тілько захотіли,
Щоб разом, стало бить, вся беседа взялась,
Ми б панича сього якраз перемастили».
0 коментарів
Оксана Лятуринська «Встелю килимом ослін…»
ВСТЕЛЮ КИЛИМОМ ОСЛІН...
Встелю килимом ослін.
Відіб’ється відо стін
зелень, жовть і червінь,
ніби весен первінь.
Білий застіл дам на стіл,
мед липневий злотих бджіл,
грона винограду
заповітних садів.
0 коментарів
Віктор Баранов «Душа іще не настраждалась»
Душа іще не настраждалась
і через те іще жива.
Сховавши під коріння жалість,
трава рости не забува
і світ отавами дивує,
себе в них вкотре воскреша.
Либонь, таки ж болить не всує
Її невидима душа.
Долоню простягну гарячу,
погладжу сторожко траву –
і не зомлію не заплачу,
а тільки серцем оживу.
Мов до іконки, нахилюся
до лику впертого стебла
і помолюся, помолюся,
аби отава ще жила.
Читати далі...3 коментарів
Ігор Ясенівський «А повірити хочеться в диво...»
***
А повірити хочеться в диво
І здивує нас Дивосвіт
Що торкається так грайливо
Подивовано з-поміж віт
Він приходить якось нечутно
Ледь ступаючи босоніж
Він вже знає що наше майбутнє
Не буває настільки сніжним
Читати далі...0 коментарів
Олена Сослюк «Для неї»
Що в ній приховано? А в ній сховалась мрія.
Без мрії вона буде не така
Незнана, загадкова і красива.
Шалена мрія – це і є вона.
Для неї Всесвіт – безкінечний мультик.
Немов дитина вона дивиться його.
Вона створила таємничий культ свій,
Їй більше не потрібно нічого.
Її взяла в полон отая мрія
І вигнала із голови думки.
Вона тендітно так і несміливо
Пішла блукати в лабіринти снів.
0 коментарів
Наталія Данилюк «Заметіль у Франковому місті»
Заметіль у Франковому місті-
Неймовірна така заметіль!
І роями сніжинки сріблисті,
Наче мухи снують звідусіль..
Заповзають нахабно за комір,
Жалять щоки(от капость дрібна!)
Світлі вулиці, тихі знайомі,
Затулила густа пелена.
Читати далі...0 коментарів
Марта Мохнацька «Некрофіл»
Думки все частіше помирають в моїй голові.
А я насильно продовжую ними оперувати.
Я ґвалтую їх мертвих.
Я, мабуть, некрофіл.
0 коментарів
Михайло Гутин «Приділи мені трохи часу…»
Приділи мені трохи часу
Мелодійність грози на світанку
Я розкажу горам правду
Що без тебе як без них зникаю
Залишись ще момент ціла вічність
Нам повині повірити вище
І признати бажання жити
Назавжди поряд з ними
0 коментарів
Наталія Макієвська «Сніжно й радісно»
Сніжно й радісно мені на душі,
Зима запорошила всі доріжки й стежки,
Сніжинки кружляють, немов живі,
Діти щасливі від того, граються в сніжки.
Ось, прилетіли і горобчики ,
Навколо стрибають, цвір, цвір, цвір...просять їсти,
Що мої малі, гарні хлопчики?
Нате вам хліба і зерна, тільки виростіть.
9 коментарів
Руслана Манько «Солдатик»
Знов мужньо боровся мій бідний солдатик,
І ручки в бою тім, і ніженьки втратив,
хоч в кожен свій подих і клав ноти серця.
Не бійсь більше болю -
до смерті не вмерти.
0 коментарів
Галина Микула «Твоїх ніжних очей…»
Твоїх ніжних очей, перелита вогнем, глибина,
я закохуюсь в них, коли бачу щоразу, як вперше.
Причаїлась сльоза на щоці, але я не сумна, -
я твій погляд ловлю, на півслові до когось завмерши...
Доторкнутись очей - просто дай й без оглядки іди:
тихий стогін в мені запечатає прийняту крапку.
Ні, не серця мого жар палкий грішний час остудив, -
я повинна усе розпочати з самого початку.
0 коментарів
Анастасія Красиловська «Ще поговорим»
погода - це суперклей для будь-якої розмови,
малесенький пустий тюбик,
який вже давно не має змісту,
але ще зберігає свою назву.
розбиті горнятка,
розгублені істоти на численних зупинках...
знову хочеться спати,-
зміна погоди.
люблю чай з присмаком часу
і заліза...
ще поговорим.
0 коментарів
Тетяна Луківська «Я зачерпну у пригорщі зими»
Я зачерпну у пригорщі зими,
Розсиплю снігом біло-білим.
Віддавна я і ти - не ми,
Лиш я живу іще минулим.
Я зачерпну у пригорщі зірки,
Розсиплю в небі візерунком.
Життя веде нас навпрошки -
Ми ж витинаємо малюнком.
Читати далі...0 коментарів
Алина Алинка «Мне гадала цыганка у моря…»
Мне гадала цыганка у моря,
Говорила - вернётся вскоре,
Будет ласковый, будет нежный,
Будет всё у вас лучше, чем прежде!
...Я давала ей медный грошик,
Зная, что не увижу больше
Ни тебя, ни цыганки этой
Что мечты продает, как конфеты...
3 коментарів
Янна Павлова «Азербайджанский рай»
Мой маленький азербайджанский рай, я вспоминаю тебя-
твои губы, растянутые в улыбке,
карие огромные глаза...
ямочка на правой щеке- моя первая серьезная ошибка..
черные,как смоль,волосы..
бархатный, лающий голос...
шелковый смех, шикарное тело..
я скучала..и я до крика хотела..
0 коментарів
Кира Мил «Белый флаг»
А хочешь я выброшу белый флаг?
И мы поставим эксперимент.
Я ночь проведу с тобой просто так
Без обязательств и "happyend",
Без всякого смысла. Зачем причины,
Когда есть женщина и есть мужчина?...
0 коментарів
Юрий Лазуко «Бултых…»
Заплетаются годы в века
И секунды порхают незримо, -
Величаво струится Река
Необъятна и неумолима…
Увенчает житейский трипти́х
Акварельная смутная старость
И финальный отчаянный штрих
Акцентирует нашу усталость…
0 коментарів
Владимир Афанасьевич «Гаишники довели»
Пошел спросонья в туалет,
Бумаги туалетной нет!
Чем пристегнуться мне тогда,
Ведь оштрафуют, вот беда!
0 коментарів
Владимир Павельев «Желание»
я хочу тебя украсть.
утащить в подвал мотеля
и всю ночь тебя пытать
доводя до исступленья
0 коментарів
Александр Васин «Зима на пороге»
Который день зимы. Чудно!
Наверное, и так бывает.
Вторые сутки дождь в окно
Стучит, как гвозди забивает.
И, будто на дворе весна,
Бегут ручьи, сливаясь в лужи.
И ветра влажная стена
С утра неровности утюжит.
0 коментарів
Светлана Панфилова «Из жизни ленивцев»
Гора посуды, кран "бежит",
Бардак - куда ни гляну...
Прийду с работы - пыль лежит,
А ну, и Я прилягу!
0 коментарів
Валентина Пиралова «Мужчины часто взоры обращают…»
Мужчины часто взоры обращают
На женщин ярких, модных, «дорогих»,
А скромных женщин редко замечают,
Тех женщин, что стоят в тени других.
0 коментарів
Ольга Субачева «Нежность»
На словах мне передай
Нежность,
Пусть прервет их череда
Грусть.
Не торопится рассвет
Брезжить,
Дров в горящей синеве
Хруст.
0 коментарів
Светозар Волков «Нетающий лед»
Девочка гуляла во тьме среди домов.
А из ладошки маленькой сочился талый лёд.
В глазах искрился радугой фонарный жёлтый свет,
И как-то сразу верилось, что зла на свете нет.
1 коментарів
Владимир Наливайко «О длительности любви»
Коль акт любви свершить я получу задачу,
Не меньше трех часов на это дело трачу.
Пятьдесятдевять подготовочных минут
Партнерши руки инструмент помнут,
Минуту на работу, так скажу,
А после, два часа в сознанье прихожу.
0 коментарів
Юрий Седой «Одностишья на салфетках»
Когда кошмары снятся, никто вас не разбудит!
…яд познаётся…в еде…
Женимся на ангелах – с ведьмами разводимся…
0 коментарів
Галина Литовченко «По дороге в утишье (Из цикла «Русский север»)»
Средь сосен прячется затишье,
Снежков утихла кутерьма.
Зима засыпала в Утишье*
Сугробов полны закрома.
0 коментарів
Борис Ефремов «Погружен поселок дачный…»
Погружен посёлок дачный
В голубую тишину.
Облака, как пар прозрачный,
Наплывают на луну.
1 коментарів
Янна Павлова «Почему не приходят друзья?»
Разве так бывает?
когда тебе до одури больно
и одиноко,
и нужно чье-то слово,
но никто не приходит.
нервно куришь в сторонке,
а в голове- бардак.
сломлен.
позвоночник сломлен.
ну почему не приходят друзья????
1 коментарів
Александр Рушкин «Поэтессам сайта посвящается…»
Всю ночь сидишь на кухне, морщишь лоб.
Ведь взрослая, а все играешь в куклы.
Ну, пусть не в куклы – в рифмы, смыслы слов:
То соберешь, то разберешь по буквам.
0 коментарів
Лев Добра «Про порно»
Он упорно смотрит порно,
Я - упорно: "Не смотри!"
Он на порно, я - к попкорну,
К отбивным с картошкой Фри!
0 коментарів
Владимир Шостак «Разлюбил»
Полюбил. Разлюбил. Эко дело!
Не навек же хомут надевать.
Часто наш современный Отелло
Сам ложился в чужую кровать,
Был неверен своей Дездемоне –
Надоела подруга давно.
И не зря на деревне гармони
Напевали призывы в окно.
6 коментарів
Александр Прокудин «Раскрылась дева на постели»
Раскрылась дева на постели,
Маня в прекрасные места!
Ну, молодая, полетели -
Пускай сбывается мечта!
Читати далі...1 коментарів
Євген Голодрига «Скорей бы мечтой переболеть!»
«Мы вдохами живём, а не эпохами»
Валерий Сид, «гипотетическое, но не случившееся»
Мы вдохами живём, клубами дыма.
Года вершат свой марафонский кросс,
И прошлое уже неразличимо,
А будущее – Гамлетов вопрос.
0 коментарів
Олеся Емельянова «Слепой осел»
Слепой осел
(басня в стихах)
Близ озера с чистейшею водою,
Стояла лужа, полная помоев.
Однажды поутру слепой осел
Нечаянно на лужу ту набрел
И, думая, что он на берег вышел,
Склонился и хлебнул отвратной жижи.
За этим делом бедного слепца
Издалека увидела овца
И говорит барану: «Слышь, тупица!
Зря ты хотел из озера напиться.
0 коментарів
Василь Царинюк «Случай в метро»
Исчезла вмиг моя усталость
/Я вел какраз борьбу со сном/,
Когда мне нА ногу ты стала
Своим изящным каблучком.
0 коментарів
Иван Солопчук «Я, как лошадь на скачках, весь в мыле…»
Я как лошадь на скачках весь в мыле.
Нет ни чувств, ни покоя, ни сна.
Оседлали меня, распалили.
Раскроили бока стремена.
© Copyright: Иван Александрович Солопчук, 2012
Свидетельство о публикации №11201175474
0 коментарів
Юлія Черкасова «Я хочу тебе написати (Обіцянка)»
Нехай я помиляюся! Але закохані забувають один про одного.
Забувають коли потрапляють в пекло(буденність).Коли я вільна від пекла, все ж таки продовжую міняти таку смачну ілюзію про тебе на банальні потреби свого тіла. Я міняю тебе на шматочок лимона, міняю на посмішку свого відображення в дзеркалі, на ковток свіжої пилюки з порепаного вікна гуртожитку.
Я міняю тебе …постійно! Та хвилинку з тобою, нехай одну й ту ж саму, я б проживала все життя, як дежавю.
4 коментарів
Наталка Доляк, фарс про кохання «Сім щасть Марусі». Сім женихів vs. перукарка – що далі?..
Цей фарс для сцени відкриває можливість для будь-якого театрального колективу пожвавити репертуар сучасною, зрозумілою кожному, комедією «з перчинкою». Сюжет відсилає нас до незабутньої комедії Гоголя, «Одруження», але в наші часи, в звичайній однокімнатній квартирі, де сходяться езотерик і міліціонер, танцюрист і колгоспник.
Коли читатимете про витівки вигадливої перукарки Марусі, котра шукає собі чоловіка, ви не зможете стримати усмішку.
Читати далі...0 коментарів
Найважливіше
з теорії детективу!
Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com
ОГОЛОШЕННЯ
До уваги передплатників!
Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!
Передплатити журнали можна:
на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;
за телефоном:
(044) 454-12-80;
у відділеннях «Укрпошти».
ЦИТАТА ДНЯ
«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»
(Цвєтан Тодоров)
УВАГА!!!
Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.
Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.
Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.
Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").