Роб ніяк не зреагував на Сашкові слова. Стояв і мовчав. Роби узагалі найчастіше мовчать, якщо їх, звісно, ні про що не питають.

— А, ось і ти, — сказав Сашко, побачивши мене у дверях. — Ігорю, заходь швидше. Ти вже запізнився… — подивився мій товариш на годинник, — аж на дві хвилини. Непорядок. Я тут без тебе сам стільки працюю, уявляєш?

— Тихіше, тихіше, — заспокійливо мовив я, одягаючи білий халат. — Що сталося?

— Сьогодні нічого, — буркнув Сашко. — А от учора цей… Цей!..

Сашко знову почав погрожувати нещасному робу своїми мілітаристськими замашками.

Мій товариш — зазвичай дуже спокійна й доброзичлива людина. І ще треба сказати, що він мій підлеглий.
А це накладає на мене деякі обов’язки. Наприклад, мати поважний вигляд керівника, котрий усе розуміє, усе легко робить і може викрутитися з будь якої скрутної ситуації. Цих самих скрутних ситуацій буває — о го го!
А нас тільки двоє на перші п’ятдесят поверхів. Ми — ті, хто обслуговує робів. Ми й програмісти, і психологи, і… навіть трохи механіки. Чому трохи? Бо ми робів не ремонтуємо, тільки виявляємо несправності й відправляємо до іншої служби. А от коли в них шарики за ролики заскакують — ото вже наші проблеми.

— А вчора що з ним було не так? — запитав я, увійшовши в роль керівника.

— Я вже до квартири збирався йти… Ти ж знаєш, що вчора в Марійки знову кулінарний припадок стався — синтетичну курку саме пекла. Запах аж сюди чутно було. Так от: я вже зачиняю кімнату, аж раптом — дзвінок! Телефонує наш шановний, — Сашко підвів очі, — але дуже розгніваний керівник сектору. У нього роб, бачте, зник. Пішла залізяка з дому й повернулася тільки під ранок. Оцей жалюгідний!..

— Стій! Годі вже тобі!

Я присів, щоб моя голова стала врівень із головою маленького роба. На його грудях я прочитав номер — Х 23.

— Ну, то де ти був?

Роб дивився кудись крізь мене й удавав німого. Усупереч усьому не відповідав.

— Перезавантажити його пам’ять — і всього то! — підскочив Сашко. — І усім збоям край.

— Перезавантажити… Це в крайньому випадку. Треба ж з’ясувати, куди ходить наш металевий друг. 
У чому причина його відсутності. Що там камери спо стереження показали?

Сашко підійшов до монітора й увімкнув учорашній запис. Камера в залі перед допоміжним виходом показувала Х 23, що чимчикував до дверей.
У його руці було щось затиснуте.