Березень 2012

Півні-ч

Марія Хімич

 

Передвиборча кампанія – справа нелегка. І не тільки для політиків і державних службовців, а й для журналістів. Одне радує – працівникам авторучок трохи перепадало з корита в цей період суспільного потрясіння.

Ми виїхали рано вранці до глухого села на далекій півночі області, що розкинулося непримітно серед лісів і боліт. Я чомусь була єдиним кореспондентом, що супроводжуючим Евеліну Едуардівну Г. – відому відьму політичної сфери обласного центру. Решта запрошених журналістів повіднікувалася: хто захворів, хто ногу зламав, а дехто просто не прийшов. Я їхала в мерседесі самої Г. – заради однієї мене вирішили зекономити на мікроавтобусі з водієм. Мені було трохи ніяково сідати в білий шкіряний салон, як могла, обтрушувала брудні чобітки – надворі стояв похмурий день середини листопада. Зрештою, принишкла в куточку автівки – пані Г. сиділа біля водія й усю дорогу читала якісь папери, двоє її помічників сиділи рядочком зі мною на задньому сидінні й длубалися у своїх мобільних телефонах. Один із них – худий і нервово виснажений – курив цигарки, аж поки Евеліна Едуардівна на нього не прикрикнула.

Постать пані Г. була одіозною. Вона обіймала високу посаду в області, поки її не скинули з олімпу більші крутелики. Евеліна Едуардівна не здалася – довго судилася за поновлення на посаді, але настали чергові вибори й вона вирішила знову спробувати щастя. Її громадський рух – «За сите життя» («ЗаСиТе») –перетворився на політичний з осередками на місцях. Пані Г. провела успішну кампанію – об`їздила майже всю область, дала хабарі, а кому треба пообіцяла посприяти в неоднозначних справах. Маленьке північне село Півні було останнім у її форсажі. Їй туди порадила з`їздити давня подруга з однією хитрою метою – щоб Г. там залишилася. Назавжди.

Близько десятої ранку сіре небо розвиднілося, сонце вистромило свої ледь теплі промінчики і їхати стало трохи веселіше. Траса була жахливою, проте нову автівку майже не трясло. Ближче до села водій поїхав тихіше – вибоїни на дорозі нагадували хвилі. Ураз небо знову затягнуло пеленою, і хоч був ранок, здавалося, що надвечір`я. Почало накрапати. Порожні поля вселяли тужливий настрій, безлисті дерева посадок нагадували живі кістяки. Водій увімкнув радіо – пасажирів трохи втішили мотиви Елвіса, проте сигнал десь зник, із динаміків долинали лише шуми. Тож радіо вимкнули.

Чорний лискучий мерседес із затемненим склом вікон, здавалося, відверто знущався над бідним потемнілим селом. Біля тутешнього старенького клубу зібрався ріденький натовп із бабусь, жінок і обов’язкових п`яниць.

Автівку поставили на подвір`ї найближчої хати – тут був пристойний в`їзд. Пані Г. бридливо ступила на землю дорогими чобітками, над її головою розкрили чорну глянцеву парасолю, і політик пішла на зустріч зі своїми виборцями. Я одягнула на голову капюшон, засунула в кишеню диктофон, на шию повісила фотоапарат і побігла попереду, клацаючи величну ходу пані Г.

Евеліна Едуардівна з прихильною усмішкою поручкалася з головою селищної ради та його заступниками, попозувала перед камерою з немічними бабусями і в актовому залі дала невеликий мітинг.

Потім пані Г. зникла з поля уваги – керівництво запросило її на гостину. Чаркувалися в приміщенні клубу. Мене туди ніхто не кликав, тож я вирішила прогулятися селом і зробити кілька знімків сільського декаденства. Більшість хат були покинутими, садки навколо них порозросталися, а від огорожі майже нічого не лишилося. Дорога пощерблена, у її калюжах можна було втопитися. Мжичка та холод продирали до кісток. Я вирішила повернутися до будинку, де стояв мерседес пані Г.

Введіть ваш абонентський код, щоб читати далі :

Система OrphusПомилка в тексті? Виділіть її та натисніть: CTRL + ENTER

Найважливіше
з теорії детективу!

Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com

Читати журнал "Дніпро" Статті

ОГОЛОШЕННЯ

До уваги передплатників!

Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!

Передплатити журнали можна:

на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;

за телефоном:
(044) 454-12-80;

у відділеннях «Укрпошти».

ЦИТАТА ДНЯ

«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»

(Цвєтан Тодоров)

УВАГА!!!

Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.

Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.

Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.

Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").