ЖІНОЧІ ІСТОРІЇ
| Квітень 2011 |
Крилаті |
| Гончарук Ярослава |
У маршрутному таксі пахло нудьгою та байдужістю. Сірі, спаплюжені осточортілою буденністю душі шукали спасіння в пошарпаних книгах, позичали відчайдушну радість у пластмасових тілах мп-3, забавляли себе затертими фразами, базікаючи по телефону. Дехто скляним поглядом забутої на горищі ляльки торкався світу за вікном, неохоче, мляво, немов перемикав канали. Вона спала. Прихилилася до вікна із напруженістю вуличної кішки, готова будь-якої миті скочити на ноги й кинутись у чорторий людського ритму. У рисах її обличчя жила трагічна краса – немов потойбічна сила вернула до життя Офелію. І лише принишкла в тенетах сну імпульсивна грація натякала на живу, сповнену пристрастей натуру. Чи, може, це я її вигадав такою? Я геть нічого не тямлю в людях. Ніколи не мав друга-людини. І не тому, що навряд чи хтось із них хотітиме мати за товариша крилатого монстра, що зі скрупульозністю параноїка ховає під потертим чорним плащем недолугий жарт долі. І не тому, що їм краще не знати про такі химерні помилки природи. А тому, що в моїй пам’яті завжди виринатиме та вовчиця-зима. Ті захриплі від жорстокого задоволення викрики «Ціп-ціп, курча! Ціп-ціп!», «Янголятко хоче до мамусі!», «Що ж це ти не літаєш, крилатий виродку!». Їхні стусани кусали мої руки, різали живіт, боки, ламали ноги, трощили голову; життя лилося з покаліченого тіла пурпурними струмками, їдкий запах беззахисної образи, насміхаючись, душив груди. Я, мала нерозумна дитина, просив вибачення, молив їх зупинитися, з усіх сил намагався зрозуміти їхню хижацьку забавку. І вони зупинялися. Нахилялися наді мною й реготали, щипаючи за крила, а потім у якомусь божевільному екстазі, вигукуючи лайливі слова, знову й знову бралися за свій кривавий ритуал. І тільки коли на білилі моїх крил розпустилися палаючі маки й останні краплини моєї сили увібрав зледенілий асфальт, вони залишили мене. На щастя, мертве чудовисько не викликало в них ніякого зацікавлення…
|
Помилка в тексті? Виділіть її та натисніть:
Найважливіше
з теорії детективу!
Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com
ОГОЛОШЕННЯ
До уваги передплатників!
Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!
Передплатити журнали можна:
на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;
за телефоном:
(044) 454-12-80;
у відділеннях «Укрпошти».
ЦИТАТА ДНЯ
«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»
(Цвєтан Тодоров)
УВАГА!!!
Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.
Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.
Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.
Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").