Листопад 2011

Спідниця

Юлія Мусаковська

 

— Марічко, ти повинна допомогти мені,  — з ноткою благання в голосі проказав шеф, розгублено тиснучи кнопки на стільниковому телефоні. – Презентація ось-ось почнеться, а я забув роздаткові матеріали в офісі. Чи не могла б ти принести їх? Вони вже надруковані, лежать у мене в кабінеті – просто на столі. Ну ти побачиш… А я ще мушу зробити кілька дзвінків. О, є зв'язок – альо!..

Марічка стрімголов кинулася виконувати прохання шефа. Ще б пак, адже в офісі вона почала працювати нещодавно, тому щосили намагалася заімпонувати керівництву. Та й за характером дівчина була дбалою та відповідальною, тому кожен наказ, а тим паче поданий у такій ввічливій формі, сприймала як закон.

Шлях до конференц-залу стелився через великий зелений парк. Ним неквапливо походжала охорона бізнес-центру, прогулювалася молодь, і офісні працівники часто виходили посидіти на лавках під час ланчу.  Сьогодні погода тішила теплом і, попри сильні пориви вітру, людей у парку було чимало.

Коли Марічка відчинила двері кабінету і в поле її зору потрапив стіл шефа, вона жахнулася. На столі височіла кіпа паперу, що нагадувала Пізанську вежу. Саме так – кіпа, ціла гора папірців стандартного формату, висотою десь у половину невеличкого зросту Марічки. Як же вона зможе навіть підняти таку вагу? А ще й пронести через увесь парк, аж до іншого корпусу? 

Дівчина подумки закликала на допомогу всіх святих і, щосили притиснувши стос паперів тонкою рукою згори, підхопила його знизу… і титанічними зусиллями поставила собі на стегно. Так — одну задачу виконано, вона спромоглася підняти це. Але як рухатися з таким тягарем? Ще й перед собою нічого не видно… 

Кульгаючи й пересуваючись боком, Марічка так–сяк зробила кілька кроків і навіть дошкандибала до ліфта, на своє щастя, ні на кого не наштовхнувшись.  Добрих самаритян на її шляху не зустрілося, та й хто допомагатиме Марічці? Вона лише якась там асистентка, та ще й новенька у фірмі. Крім того, зовні далеко не фотомодель – тому й лицарі в блискучих обладунках дорогих костюмів із краватками не поспішають на допомогу.

Руки відвалювалися, від напруги на чолі виступив піт, але дівчина не здавалася. Якось натиснувши ліктем кнопку, викликала ліфт і, влізши в нього, таким самим чудернацьким методом направила його вниз. Боже, яка вага! Вона ризикує заробити собі грижу. Але перший пункт офісного законодавства засвітився перед очима Марічки червоними неоновими літерами – шеф завжди має рацію. А другий пункт у випадку неправоти шефа радить пильно перечитати перший. Ну ось, уже хол. Ледве-ледве пересуваючи ноги, ніби черепаха з неймовірно важким панциром, Марічка нарешті виповзає на свіже повітря. Паперовий тягар, наче карма, тягне її до землі. А треба ще перетнути парк – попереду неблизька дорога.

Отож, чимчикує наша Марічка парком – ні, краще сказати, шкандибає зі своїм велетенським паперовим стосом у руках. Піт заливає очі, макіяж давно вирушив у плавання. І тут... налітає порив вітру і здмухує з верхівки стосу кілька папірчиків. «А-а-а-а-а! Ні-і-і!» – подумки горлає Марічка, розуміючи, що земля ризикує вийти в неї з-під ніг. Але треба йти далі, час підтискає Марічку, і образ розлюченого шефа не зникає з уяви.

Плентаючись стежкою в парку, дівчина уявляє себе національною героїнею – за такий подвиг їй неодмінно дадуть медаль! Але, трохи вивчивши вдачу свого шефа і його щедрість, розуміє, що може сподіватися тільки на шоколадну.

Введіть ваш абонентський код, щоб читати далі :

Система OrphusПомилка в тексті? Виділіть її та натисніть: CTRL + ENTER

Найважливіше
з теорії детективу!

Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com

Читати журнал "Дніпро" Статті

ОГОЛОШЕННЯ

До уваги передплатників!

Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!

Передплатити журнали можна:

на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;

за телефоном:
(044) 454-12-80;

у відділеннях «Укрпошти».

ЦИТАТА ДНЯ

«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»

(Цвєтан Тодоров)

УВАГА!!!

Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.

Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.

Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.

Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").