ЖІНОЧІ ІСТОРІЇ
| Листопад 2011 |
Рудоволоса бестія |
| Людмила Шпитяк |
(…)Олег уже знав, що Олеся живе сама, вона йому розповіла,як переживала втрату спочатку батька, а потім мами: як було страшно опинитися одній, коли навіть відверто поговорити немає з ким, не те, що сподіватися на чиюсь підтримку. —Коли не стало батька, я ще була мала, якось «пристосувалася» до того, що в інших є тато, а в мене немає. А ось мама… Ми розуміли одна одну без слів, я їй усі свої таємниці довіряла – як сестрі або подрузі… Вона ж мені нічого про свою хворобу не розказувала – не хотіла засмучувати. —І що нічого не можна було вдіяти? —Та ні, певно, що можна. Але спочатку я ні про що не знала, а вже потім було запізно. —Я бачу, що тобі дісталося ще більше ніж мені. І як ти витримала, не зламалася? —А ти знаєш, я в думках завжди до мами зверталася, радилася з нею… Ось чого не зробила, що ми з нею планували, так це не вступила до інституту, а це була мамина мрія. Я ж школу із золотою медаллю закінчила… Олег був відверто здивований: —Ти? Із золотою медаллю? Олеся трохи образилась: — А що, я не схожа на дівчину, яка гідна золотої медалі? —Та ні, не ображайся, я не в цьому сенсі. Просто не розумію: чому тоді «Максі» - у тебе ж було безліч можливостей? —Які можливості, Олегу? На перший погляд, певно що так. Але спочатку я взагалі ні про що думати не могла, а потім треба було утримувати себе, розумієш — жити на щось, а в «Максі» — непогана зарплатня, жіночий колектив, зручний графік роботи, хоча твоя правда – моє перебування в «Максі» дещо затяглося… —Ні, ні, — засміявся Олег, — рівно настільки,щоб ми зустрілися там. Дівчина й не помітила, як за короткий проміжок часу вони з Олегом почали розуміти одне одного з півслова. Поряд із ним вона відчувала себе затишно й надійно, жодного разу він не скривдив її грубістю або зневагою до її розповідей. Спочатку здавалося, що й говорити їм загалом не буде про що: Олеся розуміла, що не варто порівнювати його освіту та життєвий досвід зі своїми «життєвими здобутками». Проте виявилося, що хлопця цікавить усе, що стосується її життя: як вона ставиться до людей, що в них цінує, а що її відштовхує. |
Помилка в тексті? Виділіть її та натисніть:
Найважливіше
з теорії детективу!
Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com
ОГОЛОШЕННЯ
До уваги передплатників!
Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!
Передплатити журнали можна:
на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;
за телефоном:
(044) 454-12-80;
у відділеннях «Укрпошти».
ЦИТАТА ДНЯ
«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»
(Цвєтан Тодоров)
УВАГА!!!
Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.
Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.
Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.
Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").