ТЕАТР І ДРАМА
Березень 2012 |
Гра в дорослих |
Марина Артеменко |
Жінка Олена років тридцяти стоїть біля дзеркала, зав’язує шарф. ОЛЕНА.Знаєш, мені так страшно залишати дітей самих вдома! Вони ще ніколи не залишалися самі… До неї ззаду підходить чоловік Олексій і поправляє краватку, дивлячись у дзеркало. ОЛЕКСІЙ.Не хвилюйся, вони вже дорослі. Олена бере помаду, що стоїть на трюмо, і фарбує губи. ОЛЕНА.Вони ще маленькі! ОЛЕКСІЙ.Ми ж лише на кілька годин, що з ними може трапитися? Олена повертається до чоловіка. ОЛЕНА.А може, ти й маєш рацію. Жінка виходить у вітальню. Там за столом сидять двоє дітей – хлопчик восьми років Іванко, і дівчинка шести, Оля. Вони грають у настільну гру. Олена бере з вішалки пальто й починає вдягатися. ОЛЕНА.Ви тут не бешкетуйте. Ми повернемося за кілька годин. Із кімнати виходить Олексій. ОЛЕКСІЙ.Чули маму? Щоб усе було спокійно. ІВАНКО.Не хвилюйтеся, все буде добре. ОЛЯ.Ми з Ванею будемо гратися. Дівчинка тримає в руках фігурки з настільної гри. Олексій застібає останній ґудзик на пальто. ОЛЕКСІЙ.Нам уже час. Бувайте! Він цілує дітей в чоло й іде до дверей. Олена підходить до дітей і теж цілує їх. ОЛЕНА.Поводьтеся добре. Гаразд? Діти кивають. Олена йде до виходу й зачиняє за собою двері. Чутно, як повертається ключ. Діти біжать до вікна. За вікном вони бачать, як із під’їзду виходить Олена, підходить до машини й сідає в неї. Машина рушає з місця. Іван повертає голову до Олі. ІВАНКО.Ну що, у ресторан? Оля всміхається йому у відповідь. Діти схоплюються з місця й біжать на кухню. Іванко бере велику каструлю й набирає в неї воду. Оля лізе в тумбу й починає перебирати крупи. Дівчинка відкриває банки, закриває й ставить на місце. ОЛЯ.Ваню, а що взяти? Іванко ставить каструлю на плиту. ІВАНКО.Щось, аби батьки не помітили. Дівчинка протягує руку й дістає пакет, що стоїть найдалі. Потім бере стілець, ставить біля плити, залазить на нього й висипає в каструлю всю крупу. ІВАНКО.Не сип усе, бо воно, коли звариться, більше стане. Оля тримає в руках порожній пакет. ОЛЯ.Добре! Дівчинка тихенько злазить зі стільця й викидає пакет у смітник. ІВАНКО.Я – перевдягатися! Оля відкриває шухляду. Дістає звідти пакетики з різними приправами. З пакетиками в руках дівчинка вилазить на стілець і починає висипати в каструлю трохи вмісту кожного пакетика. Необережним рухом висипає половину пакетика чорного перцю в каструлю. ОЛЯ.Ой… |



Найважливіше
з теорії детективу!
Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com
ОГОЛОШЕННЯ
До уваги передплатників!
Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!
Передплатити журнали можна:
на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;
за телефоном:
(044) 454-12-80;
у відділеннях «Укрпошти».

ЦИТАТА ДНЯ
«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»
(Цвєтан Тодоров)

УВАГА!!!
Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.
Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.
Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.
Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").