«Дніпро» зимі малює настрій

Чого чекаємо ми від новорічного свята?

Дива!

Будь ласка.

Маленька книжечка. До новорічних днів. Подарункове видання «Сніг і радість».

Такі книжки народжуються за редакційними столами, втілюючи в собі суб`єктивну позицію їхнього упорядника, яка вже надбала свої контури в суперечках та бесідах. От і з`являється продукт, якому належить довести своє право на життя читачеві та критикам, – збірка. І саме збірка, як гармонійний, але різнохарактерний добір текстів сам по собі уможливлює те, що зветься демократичністю у видавничий справі.

Отже, поговоримо про подарункове видання «Сніг і радість».

155 сторінок книжки презентують твори авторів знаних і не знаних. Тих, хто друкуюєся на шпальтах паперових видань, і тих, хто довіряє свої римовані настрої сторінкам І-нету.

Дарунок удався.

І зичать його автори того, що з давніх-давен вважалося потрібним кожному.

От із перших сторінок  піднімає літературного тоста Мирослав Артимович:

«Щоб могли ви кожен день прожити

Так, щоб щастям сяяла душа!»

І цього бажання не зіпсують «по телевизору одни и те же рожи», адже гряде свято. Найдемократичніше з усіх свят. Бо разом із ним ми поринаємо у своєрідну атмосферу дитинства:

 «Занесли ялинку в хату,

Пахне хвоя на весь дім…» – заохочує нас Тетяна Бехтяр.

І всі ми, незалежно від віку й літочислення за нашими вікнами, віримо в добрі чари Нового року.

І вони трапляються…

Кажуть, одного такого дня до кабінету Максима Горького постукала немолода жінка, яка назвалася Раїсою Кудашевою і повідомила, що хотіла б вступити до Спілки письменників. Коли Горький поцікавився, що ж вона написала, жінка відповіла: «Тільки дитячі тоненькі книжечки». На це Горький відповів, що в його організацію приймають тільки серйозних авторів, які написали романи й повісті. «Ні, то ні», – відповіла на це жінка й пішла до виходу, потім обернулася й запитала: «Може, ви чули один мій вірш?» – і прочитала Горькому: «В лесу родилась елочка, в лесу она  росла, зимой и летом стройная, зеленая была». Почувши ці рядки, Горький віддав розпорядження, щоб автора негайно оформили в Спілку письменників і надали їй усіляку допомогу…

І пані Кудашева написала ще кілька достойних книг.

Є свої достоїнства й у цієї книжки, утім, немає крикливості й «подавляючої міці» знаних імен.

Видав книжку журнал «Дніпро». Часопис із багатолітнім досвідом, відомий своїми багатющими прозаїчними та поетичними надбаннями… А в збірці – імена сьогоденні. Це її великий плюс. Справді – новорічний сувенір...