Національний поет Ярослав Зейферт

«Знову й знову звучить, причому з вуст людей, нічим не видатних, що необхідно, аби письменник писав правду».

Ярослав Зейферт

У вересні 2011 року виповнилося 110 років із дня народження цього надзвичайного поета. Для кожного пересічного чеха це велике свято, адже він –перший лауреат Нобелівської премії з літератури в Чехії. Ларе Йюлленстен, представник Шведської академії, під час вручення нагороди Зейферту сказав: «Співвітчизники читають його та люблять, він – національний поет, який знає, як написати свою поезію для тих, хто має літературознавчу освіту, і для тих, хто береться читати його роботи, не маючи великого багажу літературних знань». У свою ж чергу, Ярослав Зейферт любив і повсякчас підтримував свій народ, а особливо в моменти великих історичних потрясінь: окупації Чехії під час Другої світової війни, «Празької весни» 1969 року та інших. Ця любов неодмінно знаходила свій вияв у його віршах, таких простих і  природних, що не завжди розумієш, що саме зачіпає тебе в них.

Інший відомий письменник чеського походження Мілан Кундера так охарактеризував творчість Зейферта: «У 1969 році, коли російський жах захопив країну… цю маленьку націю, розбиту й приречену – яким же чином можна виправдати цей досвід? Перед нами було це виправдання: поет, важкий, із милицями, прихиленими до столу; поет, який є матеріальним вираженням національного генія».

Зазвичай у поезії, присвяченій певним місцям та персонам, складно досягти такого естетичного рівня, щоб вона зачіпала й людей непідготовлених, далеких від розуміння реалій, які спонукали письменника написати той чи інший вірш. Але тим і цікавіше читачу, якого автор спонукає розгадувати загадку невідомого ще місця чи персони. Він натякає, а ми відгадуємо, риємося в словниках, щоденниках, путівниках, зрештою, здійснюємо подорож описаними місцями. Складно сказати, чи точно такою була головна мета Ярослава Зейферта, коли він змальовував Прагу, її околиці, визначні місця; можливо, у такий спосіб просто втілювалася в життя його любов до цього міста, Чехії, її жителів. Але незаперечним є той факт, що любов завжди хоче знайти вихід, а той, хто любить, неодмінно бажає нею поділитися, розказати, показати її цілому світу. За словами доньки письменника Яни Зейфертової: «…він був поетом Праги, яку по-справжньому любив. І, на мою думку, його найкращі твори: «Огорнена у світло» та «Кам’яний міст» – справжні гімни Празі. Доля цього міста його завжди дуже хвилювала». Тож історія Ярослава Зейферта – це історія людини, яка все своє життя поклала на те, аби реалізувати любов до свого народу, своєї країни. Хоч би як патетично звучала наступна сентенція, але чому б і нам, читачам цього номера журналу «Дніпро», не взяти з нього приклад хоча б у малому: не розчаровуватися, лишатися вірними й відданими своєму місту, містечку, селищу, своїй родині.

«Я не хотів би бути невдячним своєму життю, – писав Ярослав Зейферт у своїх спогадах, неначе резюмуючи наші міркування. – Для однієї людини всього було достатньо: дурниць, боягузтва, розчарувань, ударів та поцілунків, невтішності та надій, і знову нових надій, коли колишні вже погасли…». Він народився 23 вересня 1901 року в одному з районів Праги – Жижкові. Його батько мав невеликий магазинчик, у якому він торгував усілякою всячиною – від бакалії до картин місцевих художників, а Ярослав підлітком розвозив товари клієнтам, завдяки чому він гарно вивчив місто й закохався в найдрібніші його провулки. Згодом, коли на територію Чехії (тодішньої Чехословаччини) прийшла революція 1917 року, Зейферт захопився комуністичними поглядами, вступив до Комуністичної партії, став журналістом газети «Rudé Pravo» («Руде право») та покинув навчання в школі. Це, однак, не завадило йому до двадцяти років стати редактором кількох періодичних видань, перекладати з французької та російської мов, працювати у видавництві компартії та книжковому магазині. А також 1921 року вийшла його перша збірка «Mesto v slzach» («Місто в сльозах»). Загалом за життя Ярослав Зейферт видав близько тридцяти поетичних збірок, але саме перші були позначені комуністичним пафосом та пролетарською тематикою.