І зустрілися двоє

                                  Літературне видавництво “Droschl”

Пристрасть – це порух, сам по собі небажаний. Кохання ж – це непорушна причина й кінець цього поруху, ,безкінечне й небажаюче з точки зору часу, що виникло на межі буття й небуття.

                                                                Т.С.Еліот,“Спалений Нортон”

     У СЕРПНІ ЧАС ЗУПИНИВСЯ. Дерева й кущі неначе пишаються своєю значущістю, ніби вони ніколи не відали іншого образу.Днини такі високі та світлі, немовби темряви й зовсім не існує,  а ніч лише – формальна перерва серед нескінченності буття, цієї вічності, посеред літнього щастя. І саме життя людське теж зупинилося. Людивипливають назовні  й колихаються в теплих долонях застиглого часу. Літо в серпні – це одна велика пауза, двері до Едему.

     ЛІТО ПОЧАЛОСЬ ІЗ ЗАПІЗНЕННЯМ. У травні, червні, липні погода дивувала розмаїттям – то пізньою осінню, то ранньою весною, то взагалі нічим; погода вперто не бажала коритися часові. Проте вже перший серпневий день видався спекотним,що, як не дивно, нікого не обтяжувало. Успеці контури розпливалися, іздавалося, ніби людські тіла не мають меж. Шкіра та повітря були зіткані з одного матеріалу, вони перетікали одне в одне, мов два різних види піску. І оскільки внутрішнє та зовнішнє вже не можна було роз’єднати, вони також були пов’язані і жили у світі, який цілком належав їм.

Пізно ввечері в центрі міста вулиці були густо залюднені.Хтось сидів перед порожніми кафе, з яких долинала музика, і можна було побачити всю красу їхніх приміщень, не затьмарену рухливим маревом людських фігур. До того ж люди сновигали поруч і демонстрували лише власні принади. Якщо ж їм нічого було показати, вони лишалися байдужими. Там, де все розпливалося, уже не діяли закони показноїтілесної вроди; та найдивнішим було те, що й на це ніхто не нарікав. Це був величний час. Дні не хотіли закінчуватись, а ночі були щасливі вже тому, що були ночами. І всі люди були братами і сестрами, які визнали свою однаковість і мирно раділи відмінностям. Також це був час, коли всі в глибині душі марили можливістю статевого контакту, бо так чи інакше їм увесь час хотілося зірвати одяг із тіла.

Саме такої бурхливої серпневої ночі його очі вперше крадькома зустрілися з її, звідки їхній шлях вів прямо до її серця… і далі. Так воно буде й потім: його очі потай чатуватимуть на неї за столом, під ковдрою,на іншому боці вулиці.Проте здебільшого його погляд проникатиме до неї в душу. Він виринатиме навіть із того золотого злитку спогадів, який вона вважає надійно замурованим, і її найбільшим лихом буде те, що вона не зможе від нього сховатися. Навіть із заплющеними очима вона знову й знову відчуватиме його погляд, який проникатиме в неї, невмолимо зісковзуючи вниз, прямо до серця, і немов розтоплюватиме її ізсередини, зовсім як того пам’ятного серпневого вечора, коли він вперше примусив її розтанути.

Насправді він був зовсім не таким романтичним, принаймні на словах. Пізніше неодноразово розповідав їй, що ніколи не забуде, якпобачив її, і глузд завернув йому за розумсаме в ту мить, як він її угледів, бо вона мала такий вигляд… ну, такий, який вона має. Гарна, свіжа й… та що там казати! Усе вийшло просто й легко, з математичною точністю, він володів нею, ледь устиг зустріти її вперше, просто зажадав її – і більше ні про що не міг думати. “Я б охоче взяв тебе до себе, мені набридло цмулити пиво на самоті”, –сказав він їй, коли вона вже кілька разів побувала в нього вдома (як і він у неї).І його погляд почав крастися по її обличчю до очей і далі, а за ним покрадьки – його губи…

Але це було вже згодом. Того вечора він пішов із роботи раніше, ніж останніми днями. Йому, який більше любив зиму, просто стало спекотно, та й до того ж однаковісінько, що на цій фірмі із забивання баків(куди його відіслали дватижні тому, кожен день із яких він проклинав) ніхто не займався Process and Application Management Model (PAMM)Алікволі Есфахані, та й жоден із них не оволодів нею.Тамтешні співробітники вважали її до біса складною. (“Це тому, що їхні мізки просто ще не досягли рівня розвитку людиноподібної мавпи!”) До того ж це був не лише абсолютно новий, а передусім перший справді унікальний всеохоплюючий метод реструктуризації не тільки IT-систем, а й усього підприємства. Він уможливлював створення нового інноваційного відділу електронної торгівлі. Але ці фрукти з технічного відділу були занадто ледачими й охоче переклали все на нього й Екхарда. Ще “кращими” були співробітники з інших відділів, які не хотіли розуміти, як це може полегшити їм роботу.Вони хоча й були акціонерами, проте зовсім не робили приміток, порушували корпоративну дисципліну й узагалі поводилися так, буцімто ця робота була їхнім хобі. Це доводило його до відчаю.

Коли надвечір він побачив, як колега  з відділу збуту роздрукував приватний лист керівника відділу й розіслав його клієнтам по факсу, його терпінню настав край. Він ледве не вибухнув лайкою, проте раптом відчув себе зовсім слабким.