Щаслива зірка Ірини Вільде

Слова – наче кольорові камінці. Мало назбирати їх у купу. Треба ще й уміти викласти з них візерунки.

Ірина Вільде

Ірина Вільде, вона ж Дарина Полотнюк – українська письменниця, державна та громадська діячка, лауреат Національної преміїУкраїни імені Тараса Шевченка, одна з найцікавіших прозаїків минулого століття. Майбутній псевдонім «WILDE», яким Дарина Дмитрівна підписала свої перші оповідання в 1926 році, з німецької перекладається як «дикий», «нестримний». Її ім'я внесено в ЮНЕСКО до числа знаменитих людей ХХ століття та другого тисячоліття.

Біографічна довідка

Народилася Ірина Вільде 5 травня 1907 року в Чернівцях.  Батько письменниці Дмитро Якович Макогон – український письменник, культурно-освітній діяч. Дитинство та юність Дарини Дмитрівни минули в Чернівцях, Лукавиці та Веренчанці, про яку вона напише в одному з найвидатніших своїх романів «Повнолітні діти». Закінчивши українську гімназію у Веренчанці, Дарина Макогон вступає до Львівського університету, але навчається там недовго. Уже через два роки дівчина покидає навчання та влаштовується на роботу в часопис «Жіноча доля» у Коломиї. Згодом, у 1939 році, молода літераторка переїздить до Львова, де впродовж двох десятиріч обіймає посаду депутата Верховної Ради УРСР, очолює Львівське відділення Спілки письменників.

Свій magnum opus–роман «Сестри Річинські»–письменниця почала писати 1937-го, а надрукований він був у 1960-ті роки. Критики казали, що все життя вона писала роман про себе, про своє «химерне» серце.

Твори Ірини Вільде перекладені різними мовами світу: німецькою, угорською, чеською, польською, російською, румунською та іншими.

На її честь названо вулиці в різних містах України, також існує Літературна премія імені Ірини Вільде, яку заснувала у2007 році Львівська організація Національної спілки письменників України на честь 100-річчя від дня народження  української письменниці.

Ірина Вільде вважала, що людина найповніше може реалізувати свої творчі наміри та здібності лише на рідній землі. Вона надзвичайно любила Буковину. Поетеса, заслужений діяч мистецтв України Тамара Севернюк, яка особисто знала письменницю, писала про неї: «Я вперше побачила Ірину Вільде в домі Зіновії Пенюк – викладачки латини в Чернівецькому університеті, моєї духовної наставниці. Живучи у Львові, Ірина Вільде часто приїжджала до Чернівців, до своїх друзів. Бувало таке, що у Львові її шукають, не знають, де поділася, а вона просто сіла в поїзд і поїхала на Буковину».

«Мені часто снилися такі томливі сни, – писала Дарина Дмитрівна своїй чернівецькій приятельці Ользі Годованській, – що я маю їхати на Буковину, іду на вокзал, беру квиток, і в останній хвилині втікає мені поїзд».

Що тут говорити про красу й багатство нашої мови, коли тільки слово «ромашка» має сімнадцять синонімів, а між ними й таку поетичну назву, як «наречена». На жаль, не диплом дає ці знання.