Травень 2012

Літературні орієнтири

Богдан Пастух, м. Львів

Уникаючи ляментаційної ноти, усе-таки слід визнати, що простір українського слововпливу безнастанно скорочується. І ця звична картина національного ландшафту історично настільки усталилась, що помічати її почали лише тоді, коли простір звузився до такої міри, що важко в ньому рухатися, дихати, зрештою, жити. Який тут може бути рецепт національного довголіття? Відповіді напрошуються розмаїті, одна з них –плекання ділянок цього ландшафту, якими не в останню чергу є й періодичні видання.

У плані порушених проблем доволі імпонує журнал “Дніпро”, який таки зміг зробити формо-змістове перезавантаження, а якщо бути точнішим, то відбрунькуватися від ідеї старого “Дніпра”, транспортуючи через свої шлюзи в сучасний процес нову хвилю літераторів.

Великий формат, яскрава кольорова обкладинка; здавалось би, за цим “глянцевим підходом” до видання ховається небагато коштовного. Та коли наштовхнувся на проблемну статтю Михайла Бриниха про сучасні книжкові премії з убивчою назвою “ЗАТ “Українські премії”, а згодом і на прекрасно-чуттєвий есей Надії Степули про життя та смерть Олеся Ульяненка з розлогим віршем Павла Вольвача (“На смерть Ульяненка”), цікаві рецензії Володимира Даниленка, запідозрив “Дніпро” у серйозних масштабах. Назагал тут можна зустріти багато різного, не завжди естетично конденсованого матеріалу, часом навіть доволі тривіально-наївного, як ось вірш Христини Карапки “Присвячено ветеранам” (№ 5-6, 2011) із таким оптимістичним завершенням: “Бо якби не було б Вас, / Шановні Ветерани, / Не було б і нас / Заповзятих, незалежних Українців!” 

Поезія представлена тут переважно трьома рубриками –“Сучасники”, “Класика” та “Гумор”.

Класика представлена доволі широко:від Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Василя Еллана, Олекси Влизька, Василя Мисика до Леоніда Талалая та Івана Малковича. Перелічити всі імена складно, але сказати про позитивний слід такихдобірок класичних текстів потрібно, оскільки власне оці крихітні доторки класики до сучасника відкривають в ньому зони інтересу до “золотого фонду” національної літератури.

У рубриці “Сучасники” є твори, які можуть говорити про художній потенціал авторів. Можна виділити Альбіну Гудьно “Макове літо” або ж Тимофія Федорця з його по-сучасному вбивчою сільською “Звичайною історією”. Доречним у плані створення грайливо-гумористичного настрою читача виглядає віршована сміхологія Павла Якимчука.

Представлено в журналі також цікаві прозові пропозиції. Це оповідання Дмитра Савченка “Обережність Ґудзика”, що віддає ремінісценціями з “Премудрого карася” російського письменника Салтикова-Щедріна. Приємно вразив Андрій Сердюк з морально-етичним пасажем “Спіткнутися, та не впасти” –сконденсовані, короткі речення, чітка лінія оповіді, ліризм, якому чужа сентиментальність, і як вінець твору –висока етична напруга, що часто зникає з текстів сучасних авторів. Повість Ольги Деркачової “Пелюстки на долонях” можна назвати добротною молодіжно-жіночою сентиментальною повістю зі щасливим фіналом. Звісно, можна знайти тут деякі лексичні негаразди, певну психологічну трафаретність персонажа, побутовізм без виходу на глибші структури, але головне те, що в цій прозі проглядається автор, який, працюючи, може в перспективі уникати цих помилок. Особливо вразив “Садомазохіст” Єгора Коника –добротний сатиричний струмінь, цікавий підхід автора говорити “навпаки” (іронізувати), що у своїй рецензії на цей твір окреслює Володимир Даниленко, указуючи арсенал художніх засобів автора.

Видно, що “Дніпро” свою роботу робить, принаймні штиль тут відсутній.

В. С. Мірошниченко, м. Харків

У літературномупросторіє автори,якіпишутьгіднітвори, їх друкуютьужурналахабо жвидаютьокремимизбірками. Але скількиневідомихавторів! І невідомих не в силу того, що їхня творчість не талановита, а через те, що журнали просто відмовляються публікувати сміливі, експериментальні твори, які торкаються доволі серйозних тем і витримані у властивому для сучасної культури стилі. Іншими словами, ідеться про твори, що не відрізняються своєю поступливістюрівноюоповіддю на побутову (або ж будь-яку іншу) тематику, але надають тексту особливий естетський відтінок – іронія, еротика, декаданс, і все це пройняте потужним змістом, так, щоб із першого рядка читачеві стало зрозумілим: йому доведеться трохи подумати, якщо в нього є бажання розкрити сенс твору. Недостатньо написати просто чудовий текст.

Необхідно, щоб текст і розслабляв,і напружувавчитача, був відвертим і залишав місце для роздумів, був доступний масам, але зі змістом, який перевищує любовні й детективні романи

Введіть ваш абонентський код, щоб читати далі :

Система OrphusПомилка в тексті? Виділіть її та натисніть: CTRL + ENTER

Найважливіше
з теорії детективу!

Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com

Читати журнал "Дніпро" Статті

ОГОЛОШЕННЯ

До уваги передплатників!

Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!

Передплатити журнали можна:

на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;

за телефоном:
(044) 454-12-80;

у відділеннях «Укрпошти».

ЦИТАТА ДНЯ

«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»

(Цвєтан Тодоров)

УВАГА!!!

Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.

Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.

Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.

Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").