Лютий 2011

Як у морі кораблі

Тужина Валентина

Сучасний український театр: досліди заперечення

От сказав класик, як прибив: «дух століття вимагає змін і на драматичній сцені». В усі часи живий театр був школою сучасної п'єси. Так було в Стародавній Греції, за часів Шекспіра і Мольєра, так було, коли Чехов приніс свою «Чайку» у МХАТ. Всі ці твори, які вважаються зараз класикою, розповідали про авторів і їх сучасників.

Героїв цих п’єс не можна назвати великими, в їхньому житті не відбувалося дуже вже яскравих подій. Вони були звичайними: вони страждали, любили, пускали на вітер все своє майно. Але питання і проблеми, якими вони переймалися (чи бо відповідали на питання), були актуальними для тогочасного глядача. Герої вели з ним (глядачем) жвавий діалог.

Щоправда, так було не завжди. Загальновідомий факт, що сучасники Антона Павловича не відразу сприйняли «нової» на той час драми. Режисери з більшим захватом ставили касові водевілі та оперети, які не потребували пошуку нових форм, як того вимагала тогочасна драматургія. Театр, начебто боячись «обпектися», вважав за доцільніше йти вже проторованою стежкою класичної драматургії. І дійсно – результат такої роботи принаймні не викличе бурю негативних емоцій у лінивого глядача, який не любить адаптуватися до незвичного та досі не баченого.

Сьогоденна столична театральна афіша не є виключенням. Переглянувши її, стане зрозуміло, що театри з великим побоюванням беруться за постановки творів сучасних не тільки українських, але й світових авторів.

Режисери в своїй більшості, нарікаючи на низьку якість сучасної української драматургії, уникають сучасної драматургії загалом. Що ж в такому випадку робити допитливому глядачеві, якого не приваблює примітивний гумор Рея Куні[1], або ж нескінченні шекспірівські страждання? Ігнорувати театр як вид мистецтва?

Глядач із активною життєвою позицією хоче бачити на сцені «дзеркало», примірятися і порівняти, провести паралелі зі своїм життям, з процесами, що відбуваються в інших видах мистецтва. Однак (і цілком не безпідставно) складається враження, що сучасний український театр живе паралельно з соціумом, застрягши в минулому столітті, ігноруючи процеси, які відбуваються тут і зараз.

Сучасний глядач вимагає нову і, можливо, в першу чергу – незнайому історію, в якій фінал хоча б до середини не можна буде прорахувати, коли стежити за грою сюжету так само цікаво, як і за грою акторів. Жадає нових форм.

Введіть ваш абонентський код, щоб читати далі :

Система OrphusПомилка в тексті? Виділіть її та натисніть: CTRL + ENTER

Найважливіше
з теорії детективу!

Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com

Читати журнал "Дніпро" Статті

ОГОЛОШЕННЯ

До уваги передплатників!

Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!

Передплатити журнали можна:

на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;

за телефоном:
(044) 454-12-80;

у відділеннях «Укрпошти».

ЦИТАТА ДНЯ

«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»

(Цвєтан Тодоров)

УВАГА!!!

Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.

Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.

Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.

Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").