Березень 2011

Апофеози жіночої прози, або Легке, Середнє й Важке укрсучліту

Оксана Щур

Сьогодні можна твердити, що гендерну рівність у літературному процесі більш-менш установлено. Успішні жінки-письменниці в сучасній українській літературі починають кількісно переважати чоловіків. І хоча немає відповідних статистичних даних та й матеріал цей – зовсім не соціологічне дослідження, проте варто лишень поглянути на полиці вітчизняних книгарень. Жінок таки більше. І працюють вони продуктивніше.

Критики схильні відокремлювати «жіночу літературу» й «жіноче письмо». Щодо цього досі ведуться дискусії, адже завжди знаходиться якийсь виняток із уже майже виведеного правила, який це правило мало не знищує. Так, можна визначити певні характеристики написаного жінками. Але не все, написане авторками, має саме такі риси. І, зрештою, що називати «жіночою літературою»? Твори для жінок? Про жінок? Продукти жіночої творчості? А коли чоловік пише дамський роман – то це жіноча література чи вже якась «загальнолюдська»?

Відповідати на поставлені запитання можна по-різному. Утім, якщо повернутися до проблеми жіночої прози в Україні, то є підстави виокремити кілька її жанрів. Найлегша «вагова категорія» жіночої прози в сучасній українській літературі – жанр так званого дамського роману. Сюжет тут – максимально простий. Жодних вивертів, іронії, гри з читачем не допускається. Головне завдання автора – написати твір для дозвілля. Читач (або, якщо точніше, читачка: бо саме жінка – адресат дамського роману) купує таку книжку для того, аби відпочити, розслабитися, утекти від повсякденних турбот. І тому текст не має завдавати йому додаткових непередбачуваних клопотів і переживань, де б він не читався: на пляжі, на дивані чи в громадському транспорті.

Зразкові з цього погляду романи Люко Дашвар: «Село не люди», «Молоко з кров’ю», «РАЙ.Центр», «Мати все». Кожна з її книжок стає бестселером. Можливо, секрет успіху авторки слід шукати там, де й таємницю популярності латиноамериканських серіалів у 1990-ті. Люди прагнуть утекти від реальності з її політичною та фінансовою невизначеністю в інший світ, де діють персонажі з у чомусь подібними, але гіпертрофованими до абсурду проблемами. А героям творів цієї письменниці живеться очевидно гірше, ніж пересічному читачеві української масової літератури. Студентка філфаку Києво-Могилянської академії, яка знімає квартиру з гопниками й змушена працювати прибиральницею, щоб не виглядати жебрачкою в університеті; Тамарка, сільська бізнесвуменша, яка робить аборти на власній кухні; школярка, закохана у 35-річного (старого вже!) дядька Романа; божевільний художник Платон і його мати Іветта, котра шукає дружину синові в глухому селі – усі вони екзотичні своєю надуманістю, але водночас їхні клопоти чимось перегукуються з нашим повсякденням. Щоправда, фінали в Люко Дашвар не вирізняються щасливою однозначністю – як і саме життя. Проте авторка завжди залишає надію: хтось із героїв потрапляє до раю, а хтось ще може розпочати життя заново хай і за кадром описаних у романі подій.

Введіть ваш абонентський код, щоб читати далі :

Система OrphusПомилка в тексті? Виділіть її та натисніть: CTRL + ENTER

Найважливіше
з теорії детективу!

Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com

Читати журнал "Дніпро" Статті

ОГОЛОШЕННЯ

До уваги передплатників!

Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!

Передплатити журнали можна:

на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;

за телефоном:
(044) 454-12-80;

у відділеннях «Укрпошти».

ЦИТАТА ДНЯ

«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»

(Цвєтан Тодоров)

УВАГА!!!

Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.

Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.

Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.

Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").