Варіація на тему ЗЛОЧИНУ й КАРИ

У посланні до римлян апостол Павло сказав: «Де нема закону, нема й злочину». В літературній казці «Паперушка» молодий автор з Івано-Франківська Василь Карп’юк показує, що над будь-якою людиною є закон. Не той, який підкуплюється в українських судах,  а закон вищий, якому підлягають всі народи і люди.

«Паперушка» – казка про злочин і кару. Це доволі поширений сюжет, який використовується в детективах і кримінальних романах. Серед всесвітньовідомих творів класичної літератури найвідоміші романи на цю тему Федора Достоєвського «Злочин і кара» і Теодора Драйзера «Американська трагедія». 

У літературній казці Василя Карп’юка п’ятилітній хлопчик Федусик нанизує на низку метелики  і знаходить жука сонечко, з яким вступає в розмову. Сонечко, або по-гуцульски – паперушка, намагається всовістити хлопчика, що він мучить метеликів і зневажає його, маленького жучка, погрожуючи розказати про це матері хлопчика. Федусик душить у долоні жука, після чого настає розплата за злочин.  У схожій ситуації головний герой Федора Достоєвського Родіон Раскольников іде на каторгу до Сибіру, Клайд  Грифітс у Теодора Драйзера – на електричний стілець, а в казці Василя Карп’юка на долоні хлопчика, яка задушила жука, з’являється червоне тавро, що розрослося по всьому тілу, його шкіра стає червоною, через що Федусика дражнили Бурячком. Лікарі нічим йому не допомогли, лише мати відмолила гріх свого сина. Уві сні до неї прийшов янгол і повідомив, що Господь вибачив синову провину. Після цього шкіра хлопчика знову стала білою, тільки на долоні лишилось червона пляма на згадку про гріх.

«Паперушка» – це кармічна казка, в якій продемонстровано дію універсального причинно-наслідкового закону, за яким випадковості не існує. Людині не заборонено робити все, що вона хоче, але вона має пам’ятати про відповідальність за свої вчинки. Як свідчить закон карми, сьогодні людина розплачується за свої вчорашні гріхи, а завтра буде розплачуватися за сьогоднішні. Закони карми діють усупереч ньютонівській фізиці, яка пояснює лише механічні процеси. Пояснення, що сила дії дорівнює силі протидії на духовному рівні не спрацьовує. На противагу язичницькій, талмудичній настанові: «Око за око, зуб за зуб» євангельська настанова: «Коли б’ють у праву щоку, то підстав і ліву» має глибоку кармічну філософію і вчить на хамство не відповідати хамством, а на зло – злом. Духовно високоорганізована людина має бути мудрішою і, не втрачаючи достоїнства, гамувати в собі природну агресію. Садизм Федусика в казці «Паперушка» теж природна агресія сильнішого до слабшого.

Все глибоко духовне мистецтво прямо чи опосередковано зачіпає тему злочину й кари. В біблійному та євангельському потрактуванні кара за злочини чекає людину в пеклі. Однак у священному письмі є лише попередженя про Страшний суд, а чуттєва деталізація цього відсутня. Цим займається здебільшого література, живопис, кінематограф. Данте в «Божественній комедії», Джотто, Лука Синьйореллі, Босх, Мікеланджело в образотворчому мистецтві відтворювали тему людських мук у пеклі як трозплату за земні гріхи.

Якщо християнське пекло трактує потойбічні муки як вічні й безповоротні, то в індійській  міфології душі грішників, відмучившись у пеклі, що має назву Нарака, після немилосердних катувань оживають і повертаються до життя. У Василя Карп’юка Федусик після кари за гріх теж повертається до нормального життя. Тільки червона мітка на його руці залишається як застереження від подальших злочинів.