Жовтень 2011

Місто навпаки. Майстер-клас ПСИХОГЕОГРАФІЇ

Максим Урбан

Аби почати, візьміть записничок і ручку. Вийдіть із дому та дістаньтеся центру міста. Ви часто тут буваєте, тож немає небезпеки заблукати. Спробуйте уявити, що ви в цьому місці вперше, перед вами – незнайомі вулиці, будівлі, люди. Зупиніться на кілька хвилин й уважно подивіться навколо. Запишіть, що ви бачите й відчуваєте. Тепер рушайте. Неважливо,куди ви попрямуєте. Точніше, важливо не йти кудись конкретно, не ставити собі за ціль дістатися визначеної вулиці чи будинку. Ваша мета – дивитись і відчувати. Не забувайте робити нотатки, записувати свої думки, навіть якщо це просто асоціація чи швидкоплинне враження. Оберіть зручний для вас темп, а коли захочете зупинитися, неодмінно це зробіть.

Спробуйте знайти місце, яке чимось вирізняється. Уважно придивіться, чи перехожі звертають увагу на нього, на вас. Тепер влаштуйтеся зручно на лавці, автобусній зупинці або просто станьте осторонь там, де вам сподобалося. Щось змінилося? Чи ви відчуваєте себе інакше? Іще раз уважно перегляньте нотатки: чи не забули відмітити вулицю, яка мала особливу атмосферу, будівлю незвичної форми, на яку раніше ви не звертали уваги, настрій і поведінку людей у ботанічному саду, де ви провели кілька годин? Що ж, для першого разу вистачить. Як винагороду зробіть собі маленьку приємність. Можливо, це буде горнятко кави на відкритій терасі улюбленої кав’ярні або ж придбана дрібничка із сувенірного магазину на згадку про цей день.

Психогеографія й олюднення міста

Такій невигадливій практиці пізнання урбаністичного середовища, «дрейфу» (фр. dérive), уже близько шістдесяти років. Збагатити й розширити уявлення про місто, його вплив на свідомість та повсякденне життя, виявити прояв урбанізму в мистецтві авангардні угруповання Європи середини ХХ століття спробували за допомогою психогеографії. Концепція аналізу соціального простору сформувалася в 1953–1957 рр. у колах організації французьких інтелектуалів «Леттристський інтернаціонал»[1] та розвинулась і доповнилась у 1957–1962 рр. завдяки діяльності «Ситуаціоністського інтернаціоналу»[2].

Термін «психогеографія», запропонований у 1953 році леттристом Іваном Щегловим[3] у статті «Звід правил нового урбанізму», підхопили ситуаціоністи. Згодом Гі Дебор[4] сформулював основні ідеї, цілі та завдання психогеографії в статті «Вступ до критики міської географії»[5], опублікованій у 1955 р. Психогеографія проголошувалася як система точних законів та специфічних ефектів географічного середовища, свідомо організованого чи ні, і його вплив на емоції та поведінку індивідів.

 Сформований у роботах леттристів і ситуаціоністів комплекс психогеографічних уявлень можна розділити на три тісно взаємопов'язаних між собою частини: по-перше, це сама психогеографія (метод пізнання соціального простору), по-друге, критика сучасного урбанізму як дегенеративної трансформації соціального простору, по-третє, унітарний урбанізм (діалектичний метод подолання потворності урбанізму відповідно до психогеографічних установок)[6].

Прагнення ситуаціоністів змінити особистість і суспільство знайшло втілення в психогеографії як новому способі аналізу й суб’єктивної зміни дійсності, що передбачав свідоме конструювання ситуацій, відмінних від звичного стану речей. У «Зводі правил» Іван Щеглов постулював[11] його як «одне з фундаментальних бажань, на основі якого буде створена нова цивілізація»[7]. Використовуючи метод дрейфу, «відсторонюючись» і наповнюючи реальність новими змістами, дослідники отримували можливість уявного перетворення міського простору.

Закликаючи до поєднання технологій і мистецтва, ситуаціоністи мріяли про майбутнє, у якому матерія не домінуватиме над простором, а взаємодіятиме з ним. Так, ідеальні будинки й облаштування життєвого міського простору (наприклад, створення саду-планетарію) мають дати жителям усвідомлення космосу. «На зірки та дощ можна було би дивитися через скляну стелю, мобільний будинок-трансформер буде повертатиметься потрібним боком до сонця, стіни будинку будуть розсувні й дозволять спостерігати за природою навколо. Зібраний на рейках, вранці він буде спускатися до моря, а під вечір повертатиметься назад у ліс. Архітектура – найпростіший спосіб артикулювати час і простір, найпростіший спосіб модулювання реальності, утілення мрії»[8], – писав у «Зводі правил нового урбанізму» І. Щеглов.

 
 
 

Введіть ваш абонентський код, щоб читати далі :

Система OrphusПомилка в тексті? Виділіть її та натисніть: CTRL + ENTER

Найважливіше
з теорії детективу!

Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com

Читати журнал "Дніпро" Статті

ОГОЛОШЕННЯ

До уваги передплатників!

Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!

Передплатити журнали можна:

на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;

за телефоном:
(044) 454-12-80;

у відділеннях «Укрпошти».

ЦИТАТА ДНЯ

«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»

(Цвєтан Тодоров)

УВАГА!!!

Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.

Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.

Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.

Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").