МОЛОДНЯК історія і сьогодення авторів Дніпра
Серпень 2011 |
Про тих, кому за двадцять і менше |
Літературні журнали — як люди. Вони народжуються, іноді в нелегких творчих муках, і відходять у небуття, а якщо обставини не сприяють, то й доволі швидко. У них з’являються діти — додатки й бібліотечки. Літературні журнали бувають товстими й не дуже, вони можуть схуднути й погрубшати. Як і люди, вони святкують свої дні народження та ювілеї. Сьогодні, коли своє двадцятиріччя відзначає незалежна Україна, цікаво озирнутися — що та як змінилося в родині українських літературних часописів. Перед серпнем 1991 року в Українській Радянській Соціалістичній Республіці виходило з добрий десяток товстих літературних журналів: «Вітчизна», «Дніпро», «Всесвіт», «Радуга», «Київ», «Березіль», «Дзвін», «Донбас». А ще «Слово і час» — науковий журнал теорії, історії літератури й критики. Більшість цих журналів видавала Спілка письменників України. «Київ», «Дзвін», «Березіль», «Донбас» так і називалися — щомісячний літературно-мистецький та громадсько-політичний журнал СПУ. Ця трійця представляла регіональні письменницькі організації: «Дзвін» — львівську, «Київ» — зрозуміло, столичну, «Березіль» — харківську, «Донбас» — донецьку. Журнал іноземної літератури «Всесвіт» та «Радугу» — найдавніший російськомовний літературний журнал в Україні — теж видавала СПУ. Ба навіть «Слово і час» — орган Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР та Спілки письменників України. У цьому переліку тільки «Дніпро» — щомісячний літературно-художній і громадсько-політичний журнал ЦК ЛКСМУ. Молодим читачам, мабуть, уже не так-то й просто розшифрувати цю чималу абревіатуру. ЛКСМУ — Ленінська Комуністична Спілка Молоді України: у кінці 1920-х років партійні очільники вирішили створити журнал для обдарованої молоді, передусім комсомольців, у яких аж руки свербіли писати. Але Великі Зміни почалися в товстих літературних журналах уже за кілька років до Акта про незалежність України, власне, з часу квітневого пленуму ЦК КПРС 1985 року, коли Михайло Горбачов проголосив перебудову — курс на політичні й економічні реформи в країні. На зміну класовим пріоритетам прийшли інші цінності — гласність і демократія. Демократизація охопила всі сфери суспільного життя. Літературні щомісячники, які були водночас і громадсько-політичними органами, жваво реагували на політичні й економічні події та реформи. Зникли ідеологічні шори, які обмежували письменників та митців, відтепер їхню творчість не вимірювали вимогами класовості, партійності та народності. У кінці 1980-х років суспільство вже чітко розуміло, що вертання назад неможливе. Звісно, у немалій літературно-журнальній родині були вкриті мудрою сивиною досвідчені ветерани й жовторота молодь — якщо говорити про вік часописів. Певно, найстарішим серед них був журнал «Донбас», який виходив із 1923 року. Доля його складалася химерно: називався журнал «Забой», із 1932-го мав назву «Литературный Донбасс», а 1958 року означення «літературний» чомусь вирішили відкинути, і відтоді журнал зветься просто «Донбас». Виходив він в Артемівську (колишньому Бахмуті), протягом 1926 року в Луганську, пізніше редакція перебазувалася в Донецьк. |



Найважливіше
з теорії детективу!
Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com
ОГОЛОШЕННЯ
До уваги передплатників!
Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!
Передплатити журнали можна:
на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;
за телефоном:
(044) 454-12-80;
у відділеннях «Укрпошти».

ЦИТАТА ДНЯ
«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»
(Цвєтан Тодоров)

УВАГА!!!
Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.
Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.
Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.
Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").