Or merely go mad and dream of them?
LAKUNLE: A prophet has honor except
In his own home. Wise men have been called mad
Before and after, many more shall be
So abused. But to answer you, the measure
Is not entirely of my own coinage.

(Воле Шоїнка« Лев і перлина»)
Cіді: Ці думки про майбутні дива – ти їх купуєш чи просто божеволієш і мрієш про них?

Лакуне: Нема пророка в його Вітчизні. Мудрих називали й називають безумними, і багатьох ще ганьбитимуть. Але, щоб відповісти тобі, скажу, що це мірило не я винайшов. 

Нігерійський прозаїк, драматург і поет Воле Аківанде Воле Бабатунде Шоїнка народився 13 липня 1934 року в Абеокуті, Західна Нігерія, у багатодітній родині Самуеля Айоделе Шоїнка, директора початкової англомовної школи св. Петра в Абеокуті, і Грейс Еоніли Шоїнка, власниці крамниці, жінки політично свідомої, респектабельної та активної в громадському плані. Дитинство Воле, другого із шести дітей, минуло в благополуччі й достатку: на той час Нігерія була колонією Великобританії, і під протекторатом британської корони справи в країні йшли не так уже й погано, принаймні стабільно. Батьки малого Воле переймалися навчанням своїх дітей (хоча, як показує статистика, більш ніж вісімдесят відсотків тогочасного населення Нігерії було неписьменним), і всі діти сім’ї Шоїнка отримали освіту. Після закінчення початкової школи св. Петра хлопчика віддали в англомовну абеокутську середню школу. Уже школярем Воле демонстрував непогані літературні здібності, його шкільні твори й нариси було відзначено нагородами в профільних конкурсах. У дванадцятирічному віці Шоїнка вступив до елітного  Урядового коледжу в Ібадані, столиці Нігерії (нижче столицею названо Лагос – ред.), одного з найпрогресивніших навчальних закладів країни, де культивувалися ідеї нігерійського націоналізму в парадоксальному сплетінні з британськими колоніальними тенденціями. Адміністрація коледжу створила всі умови для навчання «золотої молоді», і ці тепличні умови спонукали студентів коледжу до активного осмислення соціально-політичної обстановки в Нігерії. Талановитого першокурсника відразу помітили студенти старших курсів, а пізніше ангажували Шоїнку в дебатний клуб, що діяв серед студентів, де Воле мав неабиякий успіх як оратор. По закінченні коледжу, у 1952 році,  Воле вступає до Університетського коледжу в Ібадані (нині Ібаданський університет) і вивчає там англійську літературу, історію та культуру Європи, класичну філологію і, звісно, продовжує активно брати участь у нігерійському націоналістично-визвольному русі.Свої політичні пригоди автор пізніше оформить у книгу мемуарів Ibadan, ThePenkelemesYears, AMemoir: 1946―1965 (1994). Під час навчання в університеті Шоїнка не перериває літературної діяльності, щоправда, його літературні спроби реалізуються в масштабі значно ширшому, ніж шкільні конкурси молодих літературних талантів: Шоїнка пише оповідання та п’єси, що транслюються в національному радіопросторі.

У 1954 році Шоїнка переїжджає до Англії та вступає до лав студентів університету Лідса, де продовжує свої наукові пошуки в галузі англійської літератури й долучається до студентської театральної трупи. Величезним відкриттям для Шоїнки було знайомство з теорією драматичного мистецтва, розробленою відомим британським ученим Г. Вілсоном Найтом, який позиціонував театр як церемоніально облаштований діалог із минулим. Для Воле теоретичні висновки Найта були більш ніж близькі: Шоїнка походив із племені йоруба, найчисельнішого сегмента населення в західному регіоні Нігерії. Традиційно йоруба практикували театралізовані дійства на зразок сучасних психодрам  та ритуальні танці як спосіб очищення розуму й душі та досягнення катартичного стану. Тому, взявши Найта за наукового куратора, Шоїнка скрупульозно вивчає європейський театр і намагається синтезувати новаторську театральну культуру Європи з традиційною театральною культурою Нігерії. Отримавши диплом бакалавра з відзнакою, Шоїнка продовжує навчання в магістеріумі університету Лідса й пише дві перші «дорослі» п’єси  ―«Болотні мешканці» («The Swamp Dwellers») та «Лев і перлина» («The Lion and the Jewel») , які були зосереджені навколо питання боротьби архаїчного й новітнього в тогочасній Африці й ознаменували початок кар’єри Шоїнки-драматурга. Обидві п’єси мали величезний успіх у Лондоні, на сцені RoyalCourtTheatre, де Воле працював, та в Ібадані, куди молодий драматург повернувся в 1960 році, отримавши рокфеллерівський грант, після шестирічного перебування на Туманному Альбіоні.