(етюд)

Олександр Шевченко, учень 5 класу

Обухівський район, с. Нові Безрадичі,

літературна студія «Мальва».

Прийшла білосніжна зима… Прилетіли снігурі – червоногруді такі, горді, пишні й красиві. А синички у порівнянні зі снігурами – такі малі, як листочки зелені.

Сніг великий і густий. Він гріє і прикрашає ялинки у лісі. Замерзла річка Стугна зупинилась. Вона не бушує, не реве, не шаленіє…

Снігова баба із мітлою стоїть у білому халаті, як двірник.

А прийде весна – проснеться знову річка Стугна. Зануртує, застугонить… Відлетять снігурі у холодні краї. Снігова баба розтане, зазеленіють дерева, зацвітуть квіти...

А потім закінчиться весна, пройде літо, а за ним і осінь. Прилетить з холодними крижаними вітрами зима. Сніги вкриють долини й ліси. Замре знову Стугна. Вікна розмалюються срібними візерунками. Двірник виросте із снігу. І знову прилетять горді, червоногруді снігурі…

Марина Бабенко, 14 років,

м. Обухів, літературна студія «Мальва»

***

Сьогодні раптом випав сніг.

Сіріють вулиці від пальт,

Розмиті обриси доріг,

Сумує за дощем асфальт.

Хтось пробіжить по ньому двічі,

Вертаючись, махне плащем.

Асфальт. Зима... Холодний січень.

Й туман, що пахне так дощем.

*  *  *

Пробач за те, що я не та,

Яка блукає, наче мавка,

Що не сміються вже вуста,

Що я не птиця й не русалка,

І не вогонь, і не вода,

Не радість  і не страх...

Я просто іскорка життя,

Яка ще жевріє в очах.

*  *  *

Я весною піду

У далекі світи.

І дороги назад

Вже не буде.

Я свій шлях віднайду

У джерелах води.

І розквітнуть

Тюльпанами люди.

Я навію тобі

Першим вітром весни,

Про загублене щастя

В долонях.

І проснеться не біль,

А замріяні сни,

Що ти бачила

Вранці сьогодні.

*   *   *

Холодне. Гаряче.

На дотик. На смак.

Забуде. Пробачить.

В усмішці. В очах.

Ти чорне. Я біле.

Весна і зима.

Пішов. Полетіла.

Було ... і нема.

Лілія Дабіжа

м. Біла Церква,

Літературна студія

„Золотий передзвін”

Палахкотить кохання,

як зоряне світання…

І линуть слова,

як вода жива –

чисті, прозорі

і вірні, як зорі!..

* * *

Білява хатинка –

як пролісок навесні…

Чепурненька –

як дівчинка у віночку…

Духмяна –

як пиріжечок у печі…

* * *

Місяць, ікона свята,

Освітлює села й міста!..

Заплаче дитя серед ночі –

Зоря колискову шепоче…