ТЕАТР І ДРАМА
| Квітень 2011 |
Емоційні уривки |
Сучасні драматурги «Розмова на двох» Олелька Кільчицька Артем і Анна лишаються у кімнаті вдвох АРТЕМ. Я не витримую, Аню, мені хочеться лише одного – прийти до свого дому і обійняти свою дружину. Ти розумієш? Лагідну, добру, ніжну, м’яку дружину! АННА.Знову ти за своє! Думаєш, якщо я почую ці слова у стоперший раз, це щось змінить? Пауза. Він підходить ближче до неї, нахиляється до самого вуха. АРТЕМ. Ти вже не кохаєш мене, Аню, я правий? АННА. (Довго мовчки дивиться йому у вічі). Ти чекаєш на відповідь, чи ти вже її знаєш? АРТЕМ. Я нічого не знаю. Пам’ятаєш, як раніше – так, усяке бувало. А сварки, ти пам’ятаєш наші сварки? Як запустила в мене чашкою, саме тою, що я тобі на восьме березня подарував, великою такою… як я облив тебе крижаною водою, тоді ти кинулась на мене, мов тигриця, і очі люті, вбити ладна була, а тоді… АННА. А ти не згадуй – забудь, як і я забула. АРТЕМ. Я все зрозумію, усе пробачу, але мені не сила надалі терпіти твою байдужісь! АННА.То не терпи! Я тебе за руки не тримаю, йди, шукай собі яскравих почуттів, нових вражень, а я вся висохла. Було в мені колись життя чи ні – я навіть цього не знаю. Одна оболонка лишилась, а всередині – пусто. АРТЕМ. Я допоможу тобі, я буду поруч, лише дай знати що тобі це потрібно, що я тобі потрібен. Анна мовчить, ніби не чує Арем.Тобі взагалі хтось потрібен? Анна затуляє вуха АРТЕМ. Не хочеш мене чути? Але ти мусиш, ти не маєш права!(Хапає її за руки) Що ти зі мною робиш? АННА.Відпусти, Артем, ти сам себе мучиш. Я тут ні до чого. «Вареники або вісімнадцята гризота» Раїса Обшарська П.Г. : Життя! Хіба воно не диво? Коли хвилини тривоги переростають у миті щемного щастя. Коли ти, тільки що був бідняком, а за хвилю маєш усі скарби світу! Ось я. Ще зранку була такою самотньою у світлиці своєї душі, а зараз у ній святкують дорогі гості. Я маю сватів, невістку, та ні – донечку, і чекаю онучку. П.Б.: Онука. П.Є.: А мені, розумієте, все рівно, лиш би здорове було. П.Г.: Та нехай буде онук. Я згідна на все. Я просто бентежно щаслива.(читає вірша) Щастя не перепишеш, Як великодній рецепт. За височінь воно вище, У нього свій смак і акцент. Але у кожного інший, Але у всякого свій. Щастя не купиш за гроші Не змотаєш в сувій.
|
Помилка в тексті? Виділіть її та натисніть:
Найважливіше
з теорії детективу!
Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com
ОГОЛОШЕННЯ
До уваги передплатників!
Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!
Передплатити журнали можна:
на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;
за телефоном:
(044) 454-12-80;
у відділеннях «Укрпошти».
ЦИТАТА ДНЯ
«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»
(Цвєтан Тодоров)
УВАГА!!!
Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.
Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.
Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.
Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").