ТЕАТР І ДРАМА
| Липень 2011 |
Українська драматургія. Хто шукає, той знаходить |
| Олелька Кільчицька |
Пошуки нової української драми тривають. Сьогодні вже ніхто не каже, що її не існує. Вона є і активно розвивається, та існуюча система стосунків між режисерами і драматургами не дозволяє повною мірою побачити здобутки сучасної української драматургії, простіше кажучи, її не ставлять. На то існує багато причин, не даремно ті ж режисери нарікають на якість сучасної п’єси. Драматичний текст, на відміну від прозового, має таки опинитися на сцені. Інколи складається таке враження, що драматург про це забуває. Це ж не змагання – хто перевершить Шекспіра, у п’єсі має бути, просто мусить бути дихання нашого часу. У нас є визнані драматурги, п’єси яких інколи з’являються на театральних сценах, це Ярослав Верещак, Неда Неждана, Оксана Танюк, Тетяна Іващенко та інші. Про їх драматичний доробок можна сказати багато хороших слів – це професійно вибудована структура п’єси, міцний конфлікт, можливо, неординарне бачення. Але самі проблеми, які порушуються у такого роду драматургії не є тим, що хвилює людину сьогодні. Це метафізичні роздуми над сенсом буття, що могли іти 20 років назад і так само лишаться актуальними у майбутньому. Така драматургія потрібна і вона, безсумнівно, має бути представлена у теперішньому театральному процесі, але де ж живе слово, де та тема, що дійсно зможе «зачіпити» молоде покоління? У Європі такі питання не є актуальними. У Києві час від часу відбуваються читки німецької сучасної драми, де киянам доводиться почути п’єсу про трагедію із заручниками під час мюзиклу «Норд Ост» у Москві. Чим не тема для драматургії? Але, чомусь, ця п’єса написана німцем. Є над чим замислитись. Про традиції і сьогодення Україна має прекрасні драматургічні традиції, згадаймо Корифеїв українського театру із їхніми, зараз такими набридшими, сюжетами про життя на селі, про ті, здавалося б, такі надумані проблеми, коли дівчину батьки хочуть видати заміж не за коханого а за того, хто має гроші. Але, якщо замислитись, Корифеї писали не лише «з–під батога» (як відомо, іншу тематику було заборонено) а і про наболіле, про те, що вони бачили на власні очі. Їх драми були актуальними свого часу, чи зможе хтось через сто років сказати таке про нинішню тематику? |
Помилка в тексті? Виділіть її та натисніть:
Найважливіше
з теорії детективу!
Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com
ОГОЛОШЕННЯ
До уваги передплатників!
Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!
Передплатити журнали можна:
на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;
за телефоном:
(044) 454-12-80;
у відділеннях «Укрпошти».
ЦИТАТА ДНЯ
«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»
(Цвєтан Тодоров)
УВАГА!!!
Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.
Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.
Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.
Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").