Щирість. Талант. Працелюбність.

Біля Театрального Університету у Києві – черги. Знервовані батьки, метушливі амбітні абітурієнти, але охочих поступити явно забагато. Цього року конкурс на спеціальність «актор» близько 20 чоловік на місце. Пройдуть далеко на всі. Закінчать – іще менше. Адже така зваблива акторська професія має чимало «підводних каменів». Це постійна праця над самовдосконаленням, а ще величезна відповідальність перед тими, заради кого, власне, і навчаються актори – перед публікою. Про особливості професії розповість молода актриса Тетяна Зеленська.

Сьогодні величезний конкурс на акторський у Театральному, всім хочеться потрапити на сцену. Як вважаєш, акторство – це професія якій можна навчитися, чи це своєрідне призначення?

Складне питання…Тут розділити не можна…Це взаємопов’язано, людина повинна мати хист до цієї професії, мати «тонку шкіру» – бути емоційною, здатною на співчуття, вміти сприймати чужий біль, образно мислити,  мати здібність передавати іншим образи, захоплюватись вимислами та захоплювати. АЛЕ цього не достатньо. Щоб навчитись, треба вміти багато та самовіддано працювати. Ця професія вимагає постійної праці над собою, не лише з 9-ї години до 18-ї. Ти маєш працювати над душею (це найскладніше…), над розумом, тілом, голосом - а це щоденні тренінги, вправи, фізичні навантаження, репетиції - це все потребує не тільки твого часу, а ще й осмисленого, не механічного, свідомого виконання, твоїх думок, внутрішнього пошуку, концентрації уваги, спостережливості, зацікавленості. Iця робота ніколи не припиняється, бо вдома ти маєш завжди над чимось працювати – думати над роллю, аналізувати, читати, шукати інформацію, виконувати самостійно вправи.

Мої друзі, котрі навчаються в інших вузах,  довгий час не могли повірити, що є таке навчання,  де ти до університету приходиш на 9:00, а з університету виходиш не раніше 21-ї або 22-ї години, а частенько  й пізніше, субота в тебе законний робочий день, про це не має й мови. А неділя? Неділя в тебе є для праці над сценічною мовою,  для самостійних репетицій. Не всі витримують такий режим життя, перший час важко, та й далеко не всі вправи приносять задоволення, а ще ж є і  лінь -  а це теж велика сила,- ой,  добре ж повалятись на диванчику, поніжитись, добряче поспати… АЛЕ, якщо ти знаєш, що це справа твого життя, то будуть сили і вставати і працювати, і працювати, і працювати,  нехтувати приватним життям, не кажучи вже про вечірки з друзями.

Ти сама вирішила поступати до театрального?

Так!!! Колись, давно, у років дев’ять, я сиділа на дивані у бабусі і бавились тим, що гортала традиційний відривний календарик, де кожного дня переліченні свята, що випадають на певну дату, я відкрила на своєму дні народженні, 27 березня і прочитала: «Міжнародний День театру»- чомусь це мене сильно вразило, наче щось важливе потрапило у серце, і я весело закричала: «Я знаю чим буду займатись!»