Газовий котел у кредит

П’єса на три картини

Дійові особи:

Сашко Пилипчук– 34 роки, медичний представник приватної клініко-діагностичної лабораторії «Діагностика вашої мрії».

В’ячеслав Іванович– 50 років, директор та співзасновник цієї лабораторії.

Катерина Пилипчук– 28 років, дружина Сашка.

Перша картина

         Травень. Звичайний сільській будинок Пилипчуків у смт Благодатне. Вагітна на шостому місяці Катерина порається біля великого нового              холодильника. Заходить Пилипчук.

КАТЕРИНА(мрійливо). Ось, фрукта почнеться, можна буде її заморозити,

а взимку компот варити з неї…

ПИЛИПЧУК.Га? Іще чого! Фрукту морозити! Ось, батьки кабанчика, кроликів

поріжуть, ми всю морозилку м’ясом та салом загатимо! Ото річ!

КАТЕРИНА(уїдливо). Еге ж, ну прямо всю цю морозилку ти й

заповниш! Можна подумати, що нам твоя матусечка цілого кабанчика віддасть та ще з десяток кроликів на додачу.

ПИЛИПЧУК.Ну, цілого не віддасть, звісно, але не менше третини, я так думаю! І кроликів кілька отримаємо.

КАТЕРИНА(уїдливість не полишає її). Не менше третини! Аякже! Підійми губу

з підлоги! Немов не знаєш, що половина того кабанчика поїде до обласного центру, де твоя люба сестриця вже сьомий рік вчиться, ніяк диплом отримати не може.

ПИЛИПЧУК. Ні, уже точно за місяць отримає. Там в неї вже все готове до захисту.

КАТЕРИНА.Та невже?! Поки на власні очі не побачу її диплом, не повірю! Ти забув,як минулого року в неї вже все було готове, а потім вона почала брехати,  що її хтось кинув. Хтось гроші взяв, але диплом не написав! Батьки твої  у своєму батьківському засліпленні всій цій брехні повірили! Я ж подивилась на неї та думаю: «І де ж вона, бідолашна, так засмагнути встигла? Напевно, на міському ставку!» Подумала та й кажу: «Нехай Сашко серед  своїх знайомих попитає, мабуть, хтось порадить, як хоч половину грошей  повернути! Нехай іще один рік втрачено, нехай треба буде в академку  йти та на наступний рік дипломуватися. Але в Сашка є серед колишніх  однокурсників такі, хто сам зараз викладає в студентів, мабуть, щось  порадять!»

ПИЛИПЧУК  (покірно все вислухав). Як ти любиш мою сестру!

КАТЕРИНА (починає сердитися). А до чого тут «любиш»» – «не любиш»?! Якщо

вона прошльондрила всі гроші, що батьки їй дали на диплом, у Туреччині, і потім ще й брехати вирішила! Чому ми  з тобою не можемо  поїхати до Туреччини?! У минулому році вперше після весільної подорожі в Крим потрапили! Уперше змогли Федюню в Криму оздоровити! А вона захотіла з турками злигатися, узяла дипломні гроші та вдвох із такою самою шльондрою покотила!     

ПИЛИПЧУК. Молода, іще дурна… Захотілося світ побачити!

КАТЕРИНА(недовірливо хитає головою). Дурна, дурна, але зметикувала, як батьків удруге на гроші розвести! І якби не мої поради, то й ми б ніколи нічого

 не довідалися, як твої засліплені батьки! Як вона злякалась, що ти справді почнеш щось з’ясовувати, аби гроші повернути! Як до нас прибігла: «Катюню, Сашуню! Не кажіть нічого батькам я більше так не буду!»

ПИЛИПЧУК.Ні, я їй сказав, що якщо диплома не буде й у цьому році, то батьки вже про все дізнаються!

КАТЕРИНА(недовірливо). Подивимося… Подивимося…

         Пауза. Увага Катерини знову повертається до холодильника.

КАТЕРИНА(мрійливо). А ще можна овочі морозити: кабачки, цвітну капусту,

стрілки часнику…

ПИЛИПЧУК.І що потім із цим робити?

КАТЕРИНА.  Як це що?! Сашку, ну ти якійсь дивний, справді! Можна суп зварити  чи потушити з рисом, із м’ясом… Усе що завгодно!

ПИЛИПЧУК.Знаєш, захаращувати морозилку бозна-чим, якимось стрілками,

фруктами, квітами, я також не дозволю! Я взяв такий великий холодильник передусім для м’яса!

КАТЕРИНА.  Морозилка велика, тут для всього знайдеться місце!

         Пауза. Катерина непомітно спостерігає за чоловіком та міркує про щось.

КАТЕРИНА.Сашуню, скажи-но, а ось коли ми виплатимо кредит за холодильник, ти вже думав, що ми потім візьмемо?

         Пилипчук уважно дивиться на  неї.

ПИЛИПЧУК(після паузи). Я, узагалі-то, відкладаю гроші на машину…

КАТЕРИНА. Хочеш узяти машину?!

ПИЛИПЧУК.  Так, хоч який-небудь «Ланос»… Ти подумай тільки, поїхали б на

наступний рік усі четверо: ти, я, Федюня та малюк. (Кидає  багатозначний погляд на живіт Катерини.) Усі разом упакуємося в який-небудь «Ланос» та гайда по Криму!

КАТЕРИНА.Ти знаєш, Сашуню, я теж лише про малюка й думаю. Тільки я не

загадую на наступний рік, мене більше хвилює найближча зима… (Раптом переходить на жалібний тон.) Ти бачив, який гарний котел Матвієнки встановили?! Як добре їм тепер живеться,  коли відлига, тепло на вулиці, вони взяли – раз поставили на маленьку потужність. І все, газ майже не йде. Але ж узимку, коли морози, відрегулювали по максимуму – і все гаразд, тепло в хаті! А ми з мамою кожну зиму мучимося з вугіллям! Тебе немає весь день, ти в роз’їздах, а ми з матусею те кляте вугілля тягаємо! А зараз, я вже буду з двома дітьми! Федюню нагодуй, малюка доглянь, і ще матусі допоможи з пічкою.

                                                      Пилипчук мовчить.

КАТЕРИНА(жалібно продовжує). Сашуню, будь ласка, прошу тебе, візьмімо

котел, як у Матвієнків! Я запитувала в них, вони підказали, де взяти в кредит добротний, щоб довго працював! Сашуню?!

ПИЛИПЧУК.Газовий котел, кажеш?

КАТЕРИНА.Так, котику, так!

ПИЛИПЧУК.Гаразд, я подумаю.

Друга картина

         N – обласний центр. Кабінет директора та співзасновника приватної клініко-діагностичної лабораторії «Діагностика вашої мрії». До кабінету заходить Пилипчук.

ПИЛИПЧУК. Добрий день, В’ячеславе Івановичу, ви викликали мене?

ДИРЕКТОР.Ви – Олександр Пилипчук, наш медпредставник?!

ПИЛИПЧУК.Так.

ДИРЕКТОР.Це вже скільки ви в нас працюєте, десь півтора року?

ПИЛИПЧУК.Так, приблизно…

ДИРЕКТОР.І як вам у нас подобається? Ви – педіатр за освітою, якщо я не

помиляюся?!

ПИЛИПЧУК.Так.

ДИРЕКТОР.Скажіть, Олександре, не так уже й погано в нас працювати, і зарплатня вища, аніж в дитячій поліклініці?!

ПИЛИПЧУК.Так-так, справді вища!

ДИРЕКТОР.Наскільки мені відомо, ви обслуговуєте в нас три точки зі збору

крові: одну в районній лікарні та дві в містечках поряд?!

ПИЛИПЧУК.Так, постійно зустрічаюсь із медиками з наших лікарень.

ДИРЕКТОР.І живете ви десь неподалік?

ПИЛИПЧУК.Так, у Благодатному, п'ятнадцять кілометрів від райцентру.

ДИРЕКТОР.А до міста скільки?

ПИЛИПЧУК.До міста сімдесят два.

ДИРЕКТОР.Ви на електричці їздите?

ПИЛИПЧУК.Ні, навіщо, автобуси ходять, маршрутки…

ДИРЕКТОР.Так-так, зрозуміло… Це ж ви й гроші возите – відсотки лікарям за

аналізи?!

ПИЛИПЧУК.Так, певна річ, усе як треба…

ДИРЕКТОР.А ви знаєте (дивиться в якийсь папірець)… Ви знайомі з Куркчі

Світланою Михайлівною?

ПИЛИПЧУК.  Так, авжеж, знайомий –  це ендокринолог у нашій районній лікарні…

ДИРЕКТОР.Вона ж багато нам пацієнтів направляє? Багато від неї приходять на

дослідження гормонів, глюкози крові…

ПИЛИПЧУК.Так, до неї завжди черга сидить…

ДИРЕКТОР. Черга, кажете, навіть так? А скільки від неї було в минулому місяці

аналізів, не пам’ятаєте?

ПИЛИПЧУК.Ні, не пам’ятаю, треба в комп’ютері подивитися.

ДИРЕКТОР.Я вже подивився, у квітні  від неї було тридцять чотири пацієнти, загальна сума за аналізи три тисячі чотириста дев’яносто п’ять гривень. Таким чином, у квітні ви мали її відвезти триста п’ятдесят гривень. Ви отримали цю суму в бухгалтерії?

ПИЛИПЧУК.  Так, отримав.

ДИРЕКТОР.І відвезли, віддали пані Куркчі? у руки, особисто?

ПИЛИПЧУК.Так.

                                                            Пауза.

ДИРЕКТОР.Олександре, як ви думаєте, я схожий на ідіота?!

                                                    Пилипчук мовчить.

ДИРЕКТОР.Тобто ваше мовчання свідчить про те, що ви все-таки вважаєте мене ідіотом.

ПИЛИПЧУК.  Ні, не вважаю.

ДИРЕКТОР.Добре, але як ви думаєте, навіщо я почав цю розмову?!

ПИЛИПЧУК.Не знаю…

ДИРЕКТОР.Не знаєте?!  І не здогадуєтесь?!

                                                       Пилипчук мовчить.

ДИРЕКТОР.Ця Світлана Михайлівна була в мене вчора. І вона сказала, що ані у

квітні, ані в березні, ані в якомусь іншому місяці вона від вас нічого не отримувала. І жодний лікар із її лікарні, кого вона запитала, і копійчини не отримував. А дізналась вона про ці відсотки, які ми сплачуємо лікарям за співпрацю саме з нашою лабораторією, а не з конкурентами, випадково на засіданні обласного товариства ендокринологів. Сюди з їхньої Хацапетівської районної лікарні направляли  пацієнтів тому, що в нас великий спектр досліджень та задовільна якість результатів. Але ж тепер вони відчули себе ображеними, чому ми іншим лікарям сплачуємо відсотки, а їм – нічого.

ПИЛИПЧУК. Вибачте мене, В’ячеславе Івановичу! Це все Олена Сергіївна, наш

директор із розвитку, це вона винна! Це вона мене навчила…

ДИРЕКТОР.Ось як ти, значить, заговорив, поганець! Так це Олена Сергіївна тебе, навчила, як ошукати мене та чесну репутацію нашої лабораторії?!

ПИЛИПЧУК. Вибачте мені, В’ячеславе Івановичу, але це все вона! Вона забирала половину грошей із кожного конверта, а решту дозволяла залишити собі. Це правда, я не брешу, я б сам ніколи не насмілився на таке! Але вона казала: «Чого ти боїшся, дурнику?! Хіба тобі грошей не треба?» А мені вони дуже потрібні, у мене маленька дитина та дружина вагітна!

ДИРЕКТОР.А якщо я зараз Олену Сергіївну покличу сюди, ти скажеш це їй у вічі?!

ПИЛИПЧУК. Скажу, В’ячеславе Івановичу! Усе скажу! Це вона все затіяла! Кличте, я тій негідниці все в очі скажу!

ДИРЕКТОР.А щодо інших медпредставників, вони те саме коїли?!

ПИЛИПЧУК. Ну, я не знаю про всіх, але точно певен щодо Владика Кучеренка. У нього вона також половину грошей  на відсотки забирала!

ДИРЕКТОР.А решту залишала йому, як платню за мовчання…Вона сама крала та вас зробила спільниками. І ти думаєш, що це тобі буде так минеться? Ти крав у співзасновників, у всього колективу і сподіваєшся вийти сухим із води?!

ПИЛИПЧУК.  Вибачте мені, В’ячеславе Івановичу! У мене дружина в серпні другу дитину народжує! Вибачте, я більше так не буду!

ДИРЕКТОР.Як ти сказав, Кучеренко?

ПИЛИПЧУК.Так, Владик Кучеренко, можна ще Олю Куріну запитати…

ДИРЕКТОР.Вони теж працюють по області, по районних лікарнях?

ПИЛИПЧУК.Так.

ДИРЕКТОР.А що ти тут увесь час базікаєш про дружину?! Ти хіба не спав із

Оленою Сергіївною?!

ПИЛИПЧУК(помітно знітився). Лише кілька разів. Вона всіх хлопців примушує задовольняти її… Хто відмовляється, вона одразу ж звільняє…

ДИРЕКТОР.Олександре, ти коли влаштовувався сюди, хто тебе приймав на

роботу?! Ти пам’ятаєш?!

ПИЛИПЧУК.Так.

ДИРЕКТОР.Ну, хто?

ПИЛИПЧУК.Ви.

ДИРЕКТОР.Я. Тобто, від мене залежить, хто працює тут, а хто – ні. І жодній Олені Сергіївні я не дозволяв тут керувати, замість мене. Чому, коли вона почала

примушувати, як ти кажеш, тебе до сексу; чому, коли вона вперше взяла в тебе гроші на відсотки, – ти не прийшов до мене та не повідомив мені?!Думав, усе  тобі зійде з рук, так? Відповідай!

ПИЛИПЧУК. Вона казала, що ви також її коханець. Вона завжди поводилась так

зухвало, що я боявся, а раптом це – правда?!

Директор спочатку здивовано дивиться на Пилипчука, а потім починає голосно реготати. Він регоче певний час, потім заспокоюється.

ДИРЕКТОР.Олександре, скажи мені, хто ще може бути її спільником? Кого ще з

колективу вона могла навчити красти в мене?

ПИЛИПЧУК.Бухгалтер, мабуть… Старша лаборант, напевно… І ще – та Віка, яка на касі бере гроші в пацієнтів, товаришує з нею.

ДИРЕКТОР(хитає головою). Я так і думав…(Пауза.) Значить, так: якщо ти хочеш, щоб ми не викинули тебе з відповідним записом у трудовій книжці, як

паршивого собаку на вулицю… Ми можемо влаштувати тобі «Грубе порушення трудових обов’язків та втрату довіри власника», потім кілька дзвінків Гайдука, нашого другого співзасновника, по своїх знайомих в облздраввідділ, у міськ- та райздрав, і тебе вже ніхто нікуди не візьме! Спробуй потім сунутися медпреставником чи то санітарним лікарем! Ось, так, якщо ти не хочеш, щоб ми  з тобою так вчинили, то підеш зараз зі мною до Гайдука й розповіси йому все-все, що ти знаєш про цю наволоч! І якщо він не буде проти, то я запропоную тобі залишитися за умови, що перші три місяці ти попрацюєш безплатно! Ми ж маємо з якихось коштів хоч щось компенсувати лікарям. І якщо ти залучиш нових лікарів до співпраці, розшириш нашу мережу, то за три місяці ми тобі почнемо платити половину твоєї зарплатні. А якщо ти виправишся й залучиш багато нових лікарів, то ми тобі вибачимо й за півроку дозволимо працювати вже на повну зарплатню. Тому обирай: або йдеш від нас і всі дізнаються, що ти крадій та аморальна людина, або залишаєшся та чесною наполегливою працею намагаєшся відпрацювати свої провини.

Третя картина

Травень. Звичайний сільській будинок Пилипчуків у смт Благодатне. Вагітна на шостому місяці Катерина голосить.  Пилипчук сидить поряд.