Квітень 2011

Переддень

Ваймар Іцковіч

Нетрагічна історія на трагічному фоні

Її розповів мені один чоловік на автобусній зупинці 25 квітня. Історію про воротаря, який постійно пропускав голи після ударів зі штрафних, бо соромився показати своїм футболістам, аби вони стали вшістьох у стінку, оскільки був переконаний, що, показуючи це, виглядатиме по-дурному. Хай краще його ненавидітимуть фанати за пропущений необов’язковий гол, ніж він покажеться перед ними дурнем. Зненависть, як не як, почуття куди більш достойне, тобто більш припустиме, для чоловіка, яким був воротар. Він, вихований у сім’ї цісарського офіцера, не міг собі дозволити такої розкоші, як, рукою опершись на штангу  і вивіряючи місце, на яке слід стати опорному футболістові у стінці, опертись на плече і показати цьому направляючому, окрім п’яти пальців вільної руки,  палець ще й опорної, що означало б потребу доставити у стінку шостого футболіста, бо він, воротар, не зможе дістати м’яча, якщо проб’ють поза направляючим, підсунути якого далі за лінію стійки також не можна, оскільки неприкритим тоді виявиться інший бік воріт. Голкіпер не раз бачив, як його колеги чинять так і убезпечують цим свої ворота від взяття. Проте, у такі моменти вони всі виглядали доволі кумедно, а у нього, вихованого у сім’ї цісарських  офіцерів (батька і діда), поняття  про кумедність не існувало взагалі, як, до речі будь сказано, і поняття самоіронії чи якоїсь-будь категорії, яка б хоч опосередковано мала стосунок  до почуття гумору. Тож він, хоч і дуже досвідчений футболіст, а змушений обирати між свої професійним обличчям і ликометичним, безапеляційно робив вибір на користь останнього. Проте, будучи вихованим трьома (сержант польової санітарної бригади пані Гальшка - бабуся героя – вона ж «теж долучалась» до виховного процесу) військовими офіцерами, голкіпер однієї з кращих футбольних команд України мусив якось викручуватись, виходити із ситуації так, аби залишити задоволеними ще й власників клубу, для яких його морально-етична колізія між вихованцем (якщо рахувати і дядька, підполковника авіації) чотирьох військовиків, який боїться виглядати смішним в очах тисяч людей (що було б нанесенням «незмірного сорому такому славному роду» як його)  та одним зі справді талановитих і професійних воротарів нашого провінційного за духом футбольного чемпіонату, навряд чи переконають залишити його у команді, пропускай він через неї голи у свої ворота. І от саме в шуканнях найкращого виходу із цієї вкрай складної та обтяжливої ситуації кіпер перебував на 75 хвилині чвертьфінального матчу Ліги Європи. Його команда вела перед у виїзному матчі «0:1». Суддя призначив штрафний удар в бік воріт нашого, стомленого сумнівами, знайомого. Стінка вишиковувалась на вказаній суддею відстані, все посуваючись і посуваючись вбік за вказівками воротаря. Кожен крок направляючого неухильно наближав момент, в який йому («вигодованому молоком із багнетів збройних сил», «за –що називається- посередництва» повної квартири вояк різного гатунку й колібру) не можна буде не попросити «ШОСТОГО!» А що, за такого гулу трибун, зробити це можна буде лише показавши кількість оборонців направляючому у стінці на пальцях, і помилки у такому матчі вболівальники йому не пробачять, то ситуація набирала усіх ознак сімейної драми.

І воротар переступив через себе.

Введіть ваш абонентський код, щоб читати далі :

Система OrphusПомилка в тексті? Виділіть її та натисніть: CTRL + ENTER

Найважливіше
з теорії детективу!

Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com

Читати журнал "Дніпро" Статті

ОГОЛОШЕННЯ

До уваги передплатників!

Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!

Передплатити журнали можна:

на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;

за телефоном:
(044) 454-12-80;

у відділеннях «Укрпошти».

ЦИТАТА ДНЯ

«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»

(Цвєтан Тодоров)

УВАГА!!!

Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.

Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.

Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.

Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").