ПРОЗА, етюди, оповідання, нарис
| Серпень 2011 |
Без остраху під безхмарно-синім небом |
| Андрій Тужиков |
Без остраху під безхмарно синім небом Зелене зображення крокуючої людинки на світлофорі кволо вказало, що час переходити дорогу. Натовп у такт рушив назустріч такому ж натовпу з протилежного боку вулиці. Був туман. Густий-густий, як молоко. Серед туману й натовпу по розтрісканому асфальту перейшов дорогу старий у залатаному піджаку та допотопному капелюсі. Він ледь-ледь рухався, крекчучи й розглядаючи перехожих. Цього старого звали Герберт Іванович, і мешкав він у підвалі міського лялькового театру. Там було волого й холодно, і дід зазвичай спав під газетами, хоча тепліше від цього не ставало. Скільки себе пам’ятаю, Герберт Іванович був таким старим і немічним. І навіть піджак, здається, той самий. Колись напідпитку він розповідав, що зазнав сильних репресій за радянських часів. Разом із кількома студентами він організував самвидав заборонених літературних творів, проте їх зрадили й швидко схопили. Двох друзів Герберта Івановича зразу відправили до в’язниці, а от йому пощастило – його запхнули до психлікарні. У ній, за його словами, він провів майже чотири роки. Розповідав, як їх годували пігулками, що викликали галюцинації, від яких, здавалося, іще більше «їде дах»; як санітари їх били й прив’язували до ліжок. Із ним там сиділо ще кілька таких політичних «злочинців», які зовсім не були схожі на хворих. На них також лягло тавро інакомислячих. Усі вони намагались триматися гуртом, щоб не збожеволіти. Але ось СРСР розпався й тоталітарна машина рухнула. Як силоміць запхали до лікарні, так само силою й вигнали звідти – були 1990-ті: годувати хворих було нічим. Герберт Іванович опинився посеред виснажених злиднями пострадянських вулиць. Іти було нікуди. |
Помилка в тексті? Виділіть її та натисніть:
Найважливіше
з теорії детективу!
Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com
ОГОЛОШЕННЯ
До уваги передплатників!
Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!
Передплатити журнали можна:
на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;
за телефоном:
(044) 454-12-80;
у відділеннях «Укрпошти».
ЦИТАТА ДНЯ
«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»
(Цвєтан Тодоров)
УВАГА!!!
Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.
Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.
Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.
Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").